Рішення

від 24.03.2015 по справі 911/111/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 911/111/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако";

до Кримського республіканського підприємства "Спеціалізована аптека";

про стягнення 420 844,86 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Цимбал В.С. (довіреність б/н від 13.01.2015 р.);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" до Кримського республіканського підприємства "Спеціалізована аптека" про стягнення 420 844,86 грн. з яких: 331 446,60 грн. основного боргу, 30 645,69 грн. пені, 6823,10 грн. 3% річних та 51 929,47 грн. інфляційних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № ПК/139 від 27.01.2012 року.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2015 року порушено провадження у справі № 911/111/15 та призначено справу до розгляду на 03.02.2015 року.

В судові засідання, які відбулись 03.02.2015 року та 03.03.2015 року представник відповідача не з'являвся, вимоги суду не виконував, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 03.03.2015 року та до 24.03.2015 року відповідно.

Крім того, в судовому засіданні, яке відбулось 03.03.2015 року представником позивача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке задоволено судом та продовжено строк розгляду справи.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Крім того, у зв'язку з надходженням до Господарського суду Київської області повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 04.04.2014 року про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю у господарського суду визначених законом можливостей, судом було запропоновано позивачу надіслати відповідачу копії ухвал у справі кур'єрською службою доставки.

На виконання вимог ухвал суду від 17.01.2015 року, від 03.02.2015 року та від 03.03.2015 року позивач надав докази надіслання на адресу відповідача копій вищезазначених ухвал у справі № 911/111/15 за допомогою служби доставки «DIMEX».

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/111/15 .

Однак, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 24.03.2015 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

27.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" (Постачальник, позивач) та Кримським республіканським підприємством "Спеціалізована аптека" (Покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № ПК/139 (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.

Предметом поставки є наступний Товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення (підпункт 1.2.1 п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору загальна вартість та асортимент Товару, що поставляється за Договором, складається з кількості та асортименту Товару, погоджених Сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу Товару.

Доказом передачі Товару Покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії Товару, що підписана уповноваженою особою Покупця та містить відбиток печатки (штампу) Покупця (п. 3.8 Договору).

В видатковій накладній обов'язково вказується номер та дата укладення цього Договору, а також асортимент, кількість, ціна та загальна вартість Товару (п. 3.11 Договору).

Ціна Товару за одиницю визначається в національній валюті України - гривні (п. 5.2 Договору).

Ціни кожної одиниці Товару вказується у видаткових накладних на поставку кожної партії Товару (п. 5.3 Договору).

Загальна сума по Договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного Договору (п. 5.4 Договору).

Оплата Покупцем Товару за цим Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати Товару за цим Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається Постачальником при поданні Замовлення на поставку Покупцем (п. 6.1 Договору).

При здійсненні Покупцем оплати Товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов'язаний здійснити оплату за Товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки Товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній (п. 6.2 Договору).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивач протягом січня - квітня 2014 року позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 331 528,52 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий Товар не оплатив, розрахувався лише частково на суму 81,92 грн. Решта отриманого Товару на суму 331 446,60 грн. на момент звернення позивача до суду залишилась неоплаченою. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується основна заборгованість відповідача в сумі 331 446,60 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати Товару, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 30 645,69 грн. пені на підставі п. 10.3 Договору, 6823,10 грн. 3% річних та 51 929,47 грн. інфляційних, на підставі п. 10.4 Договору та в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за фактичні періоди прострочення платежів.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 10.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що хоча позивач в наданому розрахунку пені помилково вказав лише подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 13 %, яка діяла в один із періодів прострочення, пеня в наведеному в розрахунку розмірі нарахована за фактичні періоди прострочення платежів, у відповідності до п. 10.3 Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в межах заявленого періоду з врахуванням змін розмірів подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідні періоди прострочення, тому вимога про стягнення пені правомірна та обґрунтована і підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, пунктом 10.4 Договору Сторони погодили, що за умови прострочення Покупцем строків оплати за Товар за цим Договором, він повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі трьох відсотків від простроченої суми оплати.

Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що заявлені в позові вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних, нараховані на суми фактичного прострочення за відповідні періоди у відповідності до вимог чинного законодавства. Таким чином, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Спеціалізована аптека" (95006, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Р. Люксембург, буд. 27, код 31592148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Балукова, 21, код 20037376) 331 446 грн. (триста тридцять одна тисяча чотириста сорок шість гривень) 60 коп. основного боргу, 30 645 грн. (тридцять тисяч шістсот сорок п'ять гривень) 69 коп. пені, 6823 грн. (шість тисяч вісімсот двадцять три гривні) 10 коп. 3% річних та 51 929 грн. (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять гривень) 47 коп. інфляційних та 8416 грн. (вісім тисяч чотириста шістнадцять гривень) 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.03.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін