Рішення

від 23.03.2015 по справі 914/529/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015 р. Справа № 914/529/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ПОЛІМЕР», Волинська область,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпак», м. Запоріжжя,

до відповідача 2: Дочірнього підприємства «Центр здоров'я» Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька кабельна компанія», Львівська область, Дрогобицький район,

про: стягнення 119 802,14 грн.

Суддя М.Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: Баєв В. І. - довіреність б/н від 02.01.15р.,

відповідача 1: не з'явився.

відповідача 2: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ПОЛІМЕР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпак» - відповідач 1, Дочірнього підприємства «Центр здоров'я» Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька кабельна компанія» - відповідач 2, про стягнення 119 802,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 1, отримавши від позивача товар (поліетилен, поліпропілен, полістирол) згідно договору купівлі-продажу №81 від 10.09.2013р., не сплатив їх повної вартості, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 90 000,00 грн. Крім того, відповідачу 1 нараховано 5 950,45 грн. - пені, 1 351,69 грн. - три відсотків річних та 22 500,00 грн. - штрафу.

Крім того, у відповідності до умов Договору поруки від 11.09.2013 р., позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 - заборгованість в розмірі 2 000,00 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 02.03.2015 р.

Ухвалою суду від 02.03.2015р. розгляд справи відкладено на 16.03.2015р.

В судове засідання 16.03.2015р. представник позивача з'явився, вимог ухвали суду від 02.03.2015 р. не виконав.

В судове засідання 16.03.2015р. представник відповідача 1 повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, за адресою вказаною у позовній заяві, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 02.03.2015 р. не виконав.

В судове засідання 16.03.2015р. представник відповідача 2 повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, за адресою вказаною у позовній заяві, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 02.03.2015 р. не виконав.

Ухвалою суду від 16.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.03.2015 р.

В судове засідання 23.03.2015 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали суду від 16.03.2015р. виконав, надав витяг державного реєстратора про внесення відповідача 1 та відповідача 2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 23.03.2015 р. представник відповідача 1 не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом за адресою вказаною у Витязі з ЄДРПОУ станом на 24.02.2015 р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив. Вимоги ухвали суду від 18.02.2015р. не виконав.

В судове засідання 23.03.2015 р. представник відповідача 2 не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом за адресою вказаною у Витязі з ЄДРПОУ станом на 24.02.2015 р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив. Вимоги ухвали суду від 18.02.2015р. не виконав.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останні повідомлені належно, проте не скористалися правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

10 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Полімер" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпак» (покупець) укладено договір №81 купівлі-продажу (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору продавець (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач 1) взяв на себе зобов'язання прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору товаром за цим договором є поліетилен, поліпропілен, полістирол. Ціна товару за цим договором вказується в накладних на відвантаження товару. Загальна сума цього договору визначається сумою всіх накладних на поставки за цим договором (п.1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору покупець за цим договором здійснює оплату товару не пізніше 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня надходження коштів на поточний рахунок продавця. Доставка товару здійснюється за домовленістю сторін (усної або письмової, в тому числі по факсу) (п.3.2). Покупець зобов'язаний прийняти товар по кількості та якості в терміни та порядку, передбачені діючим законодавством (п.3.4). Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару (п.3.7). Моментом передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику (п.3.8).

10 вересня 2013 р. між ТзОВ "Укр-полімер" (кредитор) та ДП «Центр здоров'я» ТзОВ "Галицька кабельна компанія" (поручитель) укладено договір поруки.

Відповідно до п.1.1. Договору поруки поручитель (відповідач 2) зобов'язався перед кредитором (позивачем) у повному обсязі відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпак» (боржником) (відповідача 1) зобов'язань, що існують або виникнуть у майбутньому на підставі укладеного між кредитором та боржником договору купівлі-продажу №81 від 10.09.2013 року, за умовами якого кредитор зобов'язується передати у власність боржника товар, а боржник зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, визначених договором (основний договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідальність поручителя обмежується сумою 2 000,00 грн.

На виконання умов договору купівлі продажу, позивач, у період з 10.09.2013 р. по 29.10.2013 р. поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 338 725,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товару: (а.с.18-25 )

- видаткова накладна №1481 від 10.09.13 р. - 81 000,00 грн.;

- видаткова накладна №1606 від 01.10.13 р. - 83 500,00 грн.;

- видаткова накладна №1639 від 10.10.13 р. - 150 300,00 грн.;

- видаткова накладна №1692 від 29.10.13 р. - 23 925,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.10.2013 р. - 12.12.2013 р. Відповідачем 1 частково здійснено оплату за поставлений товар в сумі 248 725,00 грн.

Таким чином, на момент подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача 1 перед позивачем за поставлений товар становить 90 000,00 грн. Жодних дій зі сторони відповідача-1 щодо погашення наявної заборгованості не вчинено.

Крім цього, відповідно до п.5.3 Договору (основного) позивач просить стягнути з відповідача 1 - 5 950,45 грн. пені та 22 500,00 штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 1 - 3% річних від простроченої суми, а саме 1 351,69 грн.

У відповідності до умов Договору поруки від 11.09.2013 р. позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 - 2 000,00 грн. (п. 1.2.)

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору купівлі продажу, позивач, у період з 10.09.2013 р. по 29.10.2013 р. поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 338 725,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товару. (а.с.18-25 )

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до п. 2.1. Договору покупець за цим договором здійснює оплату товару не пізніше 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання товару.

Факт отримання відповідачем-1 товару підтверджується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Вказані накладні є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Таким чином, на момент подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача 1 перед позивачем за поставлений товар становить 90 000,00 грн. Жодних дій зі сторони відповідача-1 щодо погашення наявної заборгованості не вчинено. Докази оплати відповідачем-1 товару в матеріалах справи відсутні.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором №81 купівлі-продажу від 10.09.2013 р. виконав в повному обсязі, а відповідач-1 свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриманий товар вчасно не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 90 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача-1.

Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних в сумі 1 351,69 грн.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 25% від вартості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відтак, зважаючи на викладене, суд вважає обґрунтованим нарахування пені в розмірі 5 950,45 грн.

Відповідно до ч.1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 ЦК України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 25% штрафу в сумі 22 500,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім цього, 10.09.2013 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором №81 купівлі-продажу від 10.09.2013 р між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір поруки.

Згідно п.1.2. Договору поруки, у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідальність поручителя обмежується сумою 2 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно - 2 000, 00 грн. згідно Договору поруки є підставним і таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги повністю підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем 1 та відповідачем 2 у встановленому законом порядку і є такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідачів у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,15, 526, 549, 553, 554, 610, 612, 627, 692 ЦК України, ст. ст. 22, 32, 33, 43, 38, 49, 82, 84, 85,116 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпак» ( 69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 57 Б, ідентифікаційний код 32607799 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ПОЛІМЕР" ( 45060, Волинська область, Ковельський район, село Зелена, вулиця Ковельська, будинок 43, ідентифікаційний код 37986336 ) 88 000,00 основного боргу, 5 950,45 грн. - пені, 1 351,69 грн. - 3% річних, 22 500,00 грн. штрафу та 2 356,04 грн. судового збору.

3.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпак» ( 69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 57 Б, ідентифікаційний код 32607799 ) та Дочірнього підприємства «Центр здоров'я» Товариства з обмеженою відповідальність «Галицька кабельна компанія» ( 82191, Львівська область, Дрогобицький район, с. Опаки, вул. Шевченка, б. 224, ідентифікаційний код 32907422 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ПОЛІМЕР" ( 45060, Волинська область, Ковельський район, село Зелена, вулиця Ковельська, будинок 43, ідентифікаційний код 37986336 ) 2 000,00 грн. та 40,00 грн. судового збору.

4.Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.03.2015 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.