Рішення

від 19.03.2015 по справі 915/134/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 915/134/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Прокурора Ленінського району м. Миколаєва, вул. Південна, 52, м. Миколаїв, 54034

в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АСФА-ЛТД», вул. Новозаводська, 9В, м. Миколаїв, 54056

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027

про стягнення заборгованості за договором оренди цілісного майнового комплексу що належить до комунальної власності № 7516 від 12.02.2014 року в сумі 122 131, 26 грн., в тому числі: 118 201, 97 грн. - заборгованості з орендної плати; 3 929, 29 грн. - пені

за участю представників сторін:

від позивача: Корнєва Антоніна Юріївна, довіреність № 1079/10/01/08 від 17.09.2014 року;

від відповідача: Мілюченко Валентина Анатоліївна, довіреність № 13 від 26.02.2015 року;

від третьої особи: Корнєва Антоніна Юріївна, довіреність № 2012/02.02.01-22/01/14/14 від 19.09.2014 року;

в судовому засіданні присутній прокурор прокуратури Миколаївської області Бескровна Інна Ігорівна, службове посвідчення № 027665, видане 29.07.2014 року.

До господарського суду Миколаївської області звернувся Прокурор Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання і розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АСФА-ЛТД" про стягнення заборгованості за договором оренди цілісного майнового комплексу що належить до комунальної власності № 7516 від 12.02.2014 року в сумі 122 131, 26 грн., в тому числі: 118 201, 97 грн. - заборгованості з орендної плати; 3 929, 29 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.02.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 10.03.2015 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївську міську раду.

В судовому засіданні 10.03.2015 року оголошувалась перерва до 19.03.2015 року.

В судовому засіданні 19.03.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 19.03.2015 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

Між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСФА-ЛТД» (далі - орендар) укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить до комунальної власності № 7516 від 12.02.2014 року (далі - Договір).

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв на підставі акту приймання-передачі від 12.02.2014 року цілісний майновий комплекс за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 4, згідно з експертною оцінкою.

Відповідач умови Договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість з орендної плати за період з 12.02.2014 року по 31.12.2014 року в сумі 118 201, 97 грн.

За несвоєчасну сплату орендної плати відповідачу нараховано пеню за період з 13.03.2014 року по 12.09.2014 року в розмірі 3 929, 29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 530, 549-551, 762 ЦК України, ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами Договору.

Представником відповідача подано суду письмовий відзив на позов (арк. справи 26-27). В судовому засіданні 19.03.2015 року представник відповідача зазначив про часткове визнання позову.

Відповідачем визнано заборгованість перед позивачем у розмірі 118 201, 97 грн., але не визнано суму нарахування пені у розмірі 3 929, 29 грн.

Представник відповідача, керуючись ст. 83 ГПК України, просив суд розстрочити виконання рішення по стягненню з ТзОВ "АСФА ЛТД" на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради заборгованості з орендної плати у сумі 118 201, 97 грн., починаючи з квітня 2015 року стягувати щомісячно по 9 850, 16 грн. до повного погашення заборгованості.

Клопотання про розстрочку виконання рішення суду мотивовано тяжким фінансовим становищем відповідача та відсутністю коштів на рахунках. Крім того, відповідач ТзОВ "АСФА ЛТД" фактично працює сезонно в період з квітня по вересень, коли на продукцію підприємства є попит та збут, оскільки саме у вказаний період йдуть будівельні роботи у населення та на підприємствах. Відповідач зазначає, що за вказаний період (квітень-вересень) зможе погасити заборгованість у розмірі 118 201, 97 грн. у розстрочку.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївської міської ради в судовому засіданні 19.03.2015 року зазначив про наявність правових підстав для задоволення позову , про що зазначено в протоколі судового засідання від 19.03.2015 року .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, сторін та третьої особи дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (далі - позивач, орендодавець) та ТзОВ «АСФА-ЛТД» (далі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить до комунальної власності № 7516 від 12.02.2014 року (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець, керуючись Положенням від 20.10.2011 року № 10/15, передав, а орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс у складі: адміністративний двоповерховий будинок загальною площею 385 кв.м., будівля котельної загальною площею 83 кв.м., паровий котел, розміщений за адресою: вул. Новозаводська, 4, м. Миколаїв (далі - Майно), вартість якого визначена згідно з висновком експерта ПП «Флокіс-Н» і становить за експертною оцінкою від 31.01.2013 року 694 560 грн. Майно передавалось в оренду з метою використання для виробництва бетонних сумішей (п. 1.1 Договору) (арк. справи 10-11).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ).

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1, 2.3 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна. Власником Майна залишається територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 3.1-3.2 Договору орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.10.2011 року № 10/15, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 11 809, 84 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4 Договору орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації й стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи дату та час зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 Договору Орендар зобов'язується використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору; своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5.9 Договору Орендар зобов'язується у разі вимоги Орендодавця або власника майна проводити звірення розрахунків з орендної плати у триденний термін з дня звернення.

Відповідно до п. 10.1, п. 10.5 Договору договір укладено строком на 1 рік та діє з 12.02.2014 року по 12.02.2015 року включно. У разі закінчення строку дії договору останній продовжується шляхом укладання додаткової угоди за умови письмового звернення орендаря відповідно до вимог Положення.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв на підставі Акту приймання-передавання від 12.02.2014 року цілісний майновий комплекс за адресою: вул. Новозаводська, 4, м. Миколаїв, згідно з експертною оцінкою, а саме: адміністративний двоповерховий будинок загальною площею 385 кв.м.; будівля котельної загальною площею 83 кв.м.; паровий котел, що підтверджується Актом приймання-передавання від 12.02.2014 року, який підписано сторонами та скріплено печатками (арк. справи 12).

Судом враховано, що факт користування майном відповідачем не заперечується.

За період користування майном з 12.02.2014 року по 31.12.2014 року відповідачу нараховано орендну плату в розмірі 168 548, 11 грн.

Відповідачем проведено часткову оплату за користування орендованим майном в сумі 50 346, 14 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за оренду приміщення згідно договору становить 118 201, 97 грн. (168 548, 11 грн. - 50 346, 14 грн.).

Відтак, відповідач умови договору щодо своєчасного внесення орендних платежів належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість з орендної плати в сумі 118 201, 97 грн., що не заперечується самим відповідачем.

Розгорнутий розрахунок заборгованості по орендній платі наявний в матеріалах справи (арк. справи 15).

24.11.2014 року позивач звертався до відповідача із претензією № 1319/10/01/08 про сплату заборгованості, яка отримана відповідачем 01.12.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 13-14). Доказів направлення відповіді на вищевказану претензію суду не подано.

Відповідно до ст. ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, умовами п. 3.4 Договору сторони погодили, що орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідачем не спростовано та не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по договору, як і не подано суду доказів оплати суми заборгованості. Судом також враховано визнання заборгованості відповідачем, про що зазначено у поданому до суду відзиві на позовну заяву (арк. справи 26-27).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 118 201, 97 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 13.03.2014 року по 12.09.2014 року в сумі 3 929, 29 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації й стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи дату та час зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 13.03.2014 року по 12.09.2014 року в сумі 3 929, 29 грн. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (простроченої орендної плати в кожному місяці) за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 15). Відповідачем жодним чином не спростовано позовні вимоги в частині нарахування пені. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 3 929, 29 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення по стягненню з відповідача ТзОВ "АСФА ЛТД" на користь позивача Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради заборгованості з орендної плати у сумі 118 201, 97 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.12 року № 9 з останніми змінами розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до п. 7.2 вищевказаної Постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

За таких обставин, вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Таким чином, питання відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявності обставин (підстав), що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Нормами чинного законодавства, зокрема ГПК України, не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити чи розстрочити виконання рішення.

Відтак, саме на відповідача в контексті приписів ст. 4-3, ст. 33, 34 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, зокрема, діяльність відповідача, яка характеризується сезонним виконанням робіт, відсутністю у відповідача коштів на рахунках, що підтверджується поданими суду банківськими виписками (арк. справи 36-39), зменшення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також чистого прибутку у 2014 році в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року, що підтверджується поданим суду Фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва (арк. справи 31), суд дійшов висновку про можливість надання розстрочки виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості з орендної плати. Однак, врахувавши, що орендні платежі сплачуються до бюджету, а також враховуючи можливість погашення заборгованості відповідачем у квітні-вересні 2015 року, що не заперечується самим відповідачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про розстрочку виконання судового рішення та розстрочення виконання судового рішення щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 118 201, 97 грн. на шість місяців (квітень-вересень 2015 року).

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, п. 6 ч. 1 ст. 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АСФА-ЛТД», вул. Новозаводська, 9В, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 03597837) на користь позивача Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 (код ЄДРПОУ 22440076; р/р 37116007001539 в УДК в Миколаївській області):

- 118 201, 97 грн. (сто вісімнадцять тисяч двісті одна грн. 97 коп.) - заборгованості з орендної плати за договором оренди цілісного майнового комплексу, що належить до комунальної власності № 7516 від 12.02.2014 року.

Розстрочити виконання рішення по стягненню з відповідача ТзОВ "АСФА ЛТД" (код ЄДРПОУ 03597837) на користь позивача Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 22440076) заборгованості з орендної плати за договором оренди цілісного майнового комплексу, що належить до комунальної власності № 7516 від 12.02.2014 року в сумі 118 201, 97 грн. (сто вісімнадцять тисяч двісті одна грн. 97 коп.) - на шість місяців згідно з наступним графіком:

- до 30.04.2015 року - 19 700 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.);

- до 31.05.2015 року - 19 700 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.);

- до 30.06.2015 року - 19 700 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.);

- до 31.07.2015 року - 19 700 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.);

- до 31.08.2015 року - 19 700 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.);

- до 30.09.2015 року - 19 701, 97 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот одна грн. 97 коп.).

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АСФА-ЛТД», вул. Новозаводська, 9В, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 03597837) на користь позивача Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 (код ЄДРПОУ 22440076; р/р 37116007001539 в УДК в Миколаївській області):

- 3 929, 29 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять грн. 29 коп.) - пені за договором оренди цілісного майнового комплексу, що належить до комунальної власності № 7516 від 12.02.2014 року.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АСФА-ЛТД», вул. Новозаводська, 9В, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 03597837) в доход Державного бюджету України (ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код платежу 03499980, призначення платежу судовий збір):

- 2 442, 63 грн. (дві тисячі чотириста сорок дві грн. 63 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 24.03.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш