Рішення

від 25.02.2015 по справі 921/160/15-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "25" лютого 2015 р.Справа № 921/160/15-г/14 Господарський суд Тернопільської області у складі   судді Руденка О.В.              розглянув справу за позовом  Приватного підприємства "Славутич", с.Дзвиняч, Заліщицький район, Тернопільська область, 48650               до Заліщицького житлово-комунального підприємства, вул. С.Бандери, 2, м.Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область, 48600                      про стягнення заборгованості в сумі 117 005,80 грн. представники сторін в засідання суду не з'явились. У відповідності до ч.7 ст. 81-1 господарського процесуального кодексу України, технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалася за відсутності  представників учасників спору. Суть справи: За результатами розгляду заявленого ПП "Славутич" позову до Заліщицького житлово-комунального підприємства про стягнення заборгованості в сумі 117 005,80 грн., господарський суд Тернопільської області визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви і, як наслідок, ухвалою суду від 12.02.2015р. порушив провадження у справі та призначив її до розгляду на 25.02.2015р. Заявлені вимоги позивач вмотивовує неналежним виконанням його контрагентом умов договору про відпуск будівельних матеріалів та надання послуг № 10 від 03.09.2014р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставлених по спірному правочину ТМЦ, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, сума якої заявлена до стягнення в судовому порядку. Уповноважені представники учасників спору в судове засідання не з'явились, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Разом з тим, на адресу суду від Заліщицького ЖКП надійшов відзив на позовну заяву №13 від 20.02.2015р., яким останнє наявність простроченої заборгованості визнає та просить розглядати справу без участі його представника. При цьому, пояснює, що здійснити оплату по спірному правочину не видається за можливе у зв'язку з скрутним фінансовим становищем підприємства та непогашеною кредиторською заборгованістю третіх осіб. Зважаючи на те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, справа розглядається без їхніх представників,  за наявними матеріалами. Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності та дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне. Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Матеріали справи свідчать про те, що 03.09.2014р. між ПП "Славутич" та Заліщицьким житлово-комунального підприємством було укладено договір про відпуск будівельних матеріалів та надання послуг № 10 від 03.09.2014р., згідно п.1 якого покупець замовляє асфальтобетон, чорний щебінь, бітумну емульсію з доставкою, всього на суму з ПДВ 135 434,50 грн., а постачальник відгружає продукцію згідно потреб покупця та надає відповідні послуги. У розділі 2 вищевказаної угоди контрагенти передбачили обов'язок постачальника забезпечувати покупця будівельними матеріалами, надавати послуги транспортом та механізмами, інформувати останнього про кількість забраної продукції,зміни ціни на неї та ін., а покупець взяв на себе відповідальність за несвоєчасну сплату заборгованості. За умовами п.3.1 договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання. Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України. Згідно п. 1 ст. 193 названого нормативного акту, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно яких та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 2 названої правової норми передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Таким чином, укладений учасниками спору 03.09.2014р. правочин слугує підставою для виникнення між ними господарських зобов'язань, та за вказівками ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509, 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами. Реалізовуючи досягнуті домовленості позивач за період з вересня по листопад 2014 року передав у власність відповідача обумовлений договором товар, а також здійснив його доставку на загальну суму 227 010,89 грн., що підтверджується  накладними №1-09 від 01.09.2014р., №2-09 від 02.09.2014р., №3-09 від 03.09.2014р., №1/11 від 03.11.2014р. та №3/11 від 04.11.2014р., підписаними представниками сторін та скріпленими їхніми печатками. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10); Тотожне за змістом роз'яснення міститься в інформаційному листі  ВГСУ №494-2012-р від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України справ окремих норм матеріального права". Таким чином, оскільки строк оплати товару сторонами ні в договорі ні в  накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем відразу після отримання товару. Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Як стверджує позивач, в порушення умов укладеного правочину та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей покупець виконав лише частково, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем на час розгляду справи в суді становить 117 005,80 грн. Вказана сума заборгованості визнається самим відповідачем, та, окрім іншого, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від  14.11.2014р., що підписаний обома сторонами без заперечень. З метою досудового врегулювання даних відносин, позивач звернувся до відповідача із претензією № 68 від 22.12.2014р., якою просив останнього сплатити спірну заборгованість. Втім, вказана вимога залишена без задоволення та реагування, що і стало підставою для звернення із позовом до суду. Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З огляду на викладене, враховуючи, що визнання відповідачем суми основного боргу не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПП "Славутич" підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки обґрунтовані та підтвердженні матеріалами справи. У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з Заліщицького житлово-комунального підприємства, вул. С.Бандери, 2, м. Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область, 48600 (ідент. код 32079459) на користь Приватного підприємства "Славутич", с. Дзвиняч, Заліщицький район, Тернопільська область, 48650 (ідент. код 32147481) 117 005 (сто сімнадцять тисяч п'ять) грн. 80 коп. боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. в повернення сплаченого судового збору. 3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд. Повний текст рішення складено 10.03.2015р. Суддя                                                                                          О.В. Руденко