Рішення

від 23.03.2015 по справі 906/268/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" березня 2015 р. Справа № 906/268/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуров О.В. (довіреність №74/Д від 25.09.12.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" в особі Відокремленого підрозділу "Птаховабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр"

про стягнення 110973,42 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 110973,42грн., з яких: 98000,00грн. боргу за поставлені паливні матеріали; 12973,42грн. пені.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за відмовою адресата від одержання".

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2013 року між Відокремленим підрозділом "Птаховабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №180213, за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає у власність паливні матеріали в кількості, в асортименті та за ціною згідно рахунку-фактури на кожну поставку товару; покупець зобов'язався прийняти та оплатити його вартість в строк та на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 100769,64грн., що підтверджується видатковими накладними №ВБ100001483 від 31.05.13 на суму 53953,55грн., №ВБ100001562 від 30.06.13 на суму 46816,09грн. (а.с.14,16), довіреностями на отримання товару (а.с.19,20).

За п.4.2.1 договору, покупець зобов'язується оплачувати партію товару на підставі отриманого рахунку-фактури у розмірі 100% його вартості на умовах відстрочки платежу протягом трьох банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Для оплати відпущеного товару позивач виставив відповідачу рахунки №393 від 05.06.13 та №421 від 02.07.13 (а.с.17,18).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 98000,00грн., що підтверджується банківською випискою та Актом звірки розрахунків (а.с.22,23).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 98000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.5.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 12973,42 грн.(а.с.13).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.2 договору, у разі порушення строків розрахунку, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Частина 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки сторони у договорі не передбачили порядок нарахування пені, відповідач мав розрахуватись за відпущений йому товар по накладним від 31.05.13 та 30.06.13, з урахуванням п. 4.2.1 договору, у строк по 05.06.13 та 04.07.13. Відповідно розрахунок пені мав здійснюватись у період з 06.06.13 по 05.12.13 та з 05.07.13 по 04.01.14, з урахуванням часткових проплат, якщо такі були.

Натомість, позивач, всупереч норми ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, здійснив розрахунок пені в інші періоди.

Суд не має права за власною ініціативою змінювати період нарахування визначений позивачем.

За таких обставин, позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

При цьому позивач не позбавляється права подати позов про стягнення пені за період, який би відповідав вимогам ст.232 ч. 6 ГК України.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 98000,00грн. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 12973,42грн. слід відмовити.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (12414, Житомирський район, с.Болярка, вул.Жовтнева,20; код 37055830) на користь Відокремленого підрозділу "Птаховабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" (юридична адреса: 24326, Вінницька область, м.Ладижин, вул.Слобода,141; поштова адреса: 24321, Вінницька область, м.Ладижин, вул.П.Кравчика,9; код 36287158) - 98000,00грн. боргу, 1960,00грн. судового збору.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 12973,42грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)