Постанова

від 17.03.2015 по справі 826/859/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

17 березня 2015 року 16:35 № 826/859/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Юридичне бюро "АКВІТАНС" до Держаної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Юридичне бюро "АКВІТАНС" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до держаної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.08.2014 № 0000291502.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/859/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 17.03.2015 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 17.03.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказу від 14.07.2014 № 1682, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПП "Юридичне бюро "АКВІТАНС" (код ЄДРПОУ 34821740) від'ємного значення та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 25.07.2014 № 3462/26-58-02-31-34821740 (т. 1, арк. 9-13).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 25.07.2014 № 3462/26-58-02-31-34821740:

- п. 198.6 ст. 168, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 21 Розділу ІІІ наказу Міністерства доходів і зборів України № 678 від 13.11.2013 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а саме: встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2014 року в розмірі 486333 грн.

На підставі складеного акта перевірки від 25.07.2014 № 3462/26-58-02-31-34821740 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014:

- № 0000291502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 486333,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало включення ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» до складу податкового кредиту за травень 2014 року (податкова декларація з ПДВ від 19.06.2014 року № 9035229824) отриманих податкових накладних від 30.05.2014 № 95 та № 96, які були виписані ПАТ «Європейський газовий банк», у зв'язку із придбання позивачем автомобілів іноземного виробництва (арк. 6 акту).

Проте, в ході перевірки було встановлено, що податкові накладні від 30.05.2014 № 95 та № 96 складені з порушенням п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: не зазначено код товарів, згідно з УКТ ЗЕД (арк. 6 акту).

Крім того, відповідачем було встановлено, що ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» включило до складу податкового кредиту за травень 2014 року податкові накладні від 30.05.2014 № 95 та № 96, складені ПАТ «Європейський газовий банк» з порушенням п. 201.10 ст. 201 ПК України, хоча не подало до податкової декларації з ПДВ від 19.06.2014 року № 9035229824 заяву зі скаргою на такого постачальника (арк. 8 акту).

У зв'язку з чим, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві дійшла висновку, що ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2014 року в розмірі 486333 грн.

Проте, позивач зазначає, що, оскільки ПАТ «Європейський газовий банк» 21.07.2014 зареєстрував розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 21.07.2014 № 29 щодо зазначення в податкових накладних від 30.05.2014 № 95 та № 96 коду товарів, згідно з УКТ ЗЕД, то у ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» відпала необхідність у використанні свого права на подання заяви зі скаргою на постачальника (т. 1, арк. 6).

Відтак, позивач не погодився з такою позицією податкового органу та прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 12.08.2014 № 0000291502, а тому звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, зокрема код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України ).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно п. 21 Розділу ІІІ наказу Міністерства доходів і зборів України № 678 від 13.11.2013 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Європейський газовий банк» було виписано ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» податкові накладні від 30.05.2014 № 95 та № 96 (т. 1, арк. 25-26).

Проте, із наданих податкових накладних від 30.05.2014 № 95 та № 96 вбачається, що вони складені з порушенням п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки не містять обов'язкового реквізиту - коду товарів, згідно з УКТ ЗЕД.

Крім того, відповідно до позовної заяви, ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» не заперечує факт відсутності у податкових накладних від 30.05.2014 № 95 та № 96 обов'язкового реквізиту - коду товарів, згідно з УКТ ЗЕД.

В той же час, ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» 19.06.2014 подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за травень 2014 року разом із додатками (т.1, арк. 31-39), в яких відобразило податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних від 30.05.2014 № 95 та № 96.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, останній до вищенаведеної декларації не подав заяву із скаргою на ПАТ «Європейський газовий банк» щодо порушення заповнення податкових накладних від 30.05.2014 № 95 та № 96, хоча п. 201.10 ст. 201 ПК України чітко визначає, що платник податків має право для включення сум податку до складу податкового кредиту лише додавши до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника.

Відтак, з наведеного вище вбачається, що на момент подання (19.06.2014) декларації з ПДВ за травень 2014 року ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» не мало права включати до складу податкового кредиту з ПДВ податкові накладні від 30.05.2014 № 95 та № 96, оскільки підприємство не подало разом із декларацією заяву із скаргою на ПАТ «Європейський газовий банк».

Відповідно до п. 25 розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 678, після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.

Пунктами 1, 2, 3 розділу 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 678 визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» не подавало до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві уточнену податкову декларацію з ПДВ за травень 2014 року разом із додатками щодо коригування показників податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних від 30.05.2014 № 95 та № 96.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» вважає, що не повинно було вчиняти жодних дій щодо підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних від 30.05.2014 № 95 та № 96, оскільки ПАТ «Європейський газовий банк» 21.07.2014 зареєстрував розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 21.07.2014 № 29 щодо зазначення в податкових накладних від 30.05.2014 № 95 та № 96 коду товарів, згідно з УКТ ЗЕД.

Проте, суд не може погодитись з такою позицією позивача з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 розділу 5 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 р. за № 2118/24650, при виправленні помилки методом "сторно" до Реєстру одночасно вноситься два записи: помилковий запис із знаком "-" та правильний запис із знаком "+".

Метод "сторно" здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена. При здійсненні такого зворотного запису платником податку: в колонці 1 розділів I та/або II Реєстру зазначається порядковий номер запису; в колонках 2 - 6 розділу I та/або колонках 2 - 7 розділу II Реєстру дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних колонках 7 - 12 розділу I та/або колонках 8 - 16 розділу II Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком "+" чи "-". При цьому, якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера "У" (наприклад: ПНПУ). Крім того, запис щодо включення показників такого документа до уточнюючого розрахунку зазначається окремим рядком у рядку "З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період" Реєстру.

Згідно п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відтак, можна дійти висновку, що Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної виписують у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до ст. 192 Податкового кодексу, а саме: якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Проте, суд звертає увагу позивача, що формою розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної не передбачено граф, у яких відображається коригування кодів УКТ ЗЕД, неправильно зазначених у податкових накладних.

Отже, з наведеного вбачається, що єдиною підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних з порушеннями, є подання заяви із скаргою на такого постачальника.

В той же час, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» не подавало до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві разом із податковою декларацією з ПДВ за травень 2014 року від 19.06.2014 заяву із скаргою на ПАТ «Європейський газовий банк».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» не мало права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, сформовані на підставі податкових накладних від 30.05.2014 № 95 та № 96, виписаних ПАТ «Європейський газовий банк», оскільки позивач не подав заяву із скаргою на ПАТ «Європейський газовий банк», а коригування кодів УКТ ЗЕД, зазначених у податкових накладних не передбачено податковим законодавством України.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.08.2014 № 0000291502.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову приватного підприємства "Юридичне бюро "АКВІТАНС" повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Юридичне бюро "АКВІТАНС" (код ЄДРПОУ 34821740) решту суми судового збору у розмірі 4383,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова