Рішення

від 10.03.2015 по справі 753/15517/14-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/15517/14-ц

провадження № 2/753/529/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДЕАК Ю.В.

за участю

представника позивача Боровської Я.О.;

представника відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еліта" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еліта" (далі по тексту - позивач, ОСББ "Еліта") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_3) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 12 321,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та отримує житлово-комунальні послуги, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, в зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість, яку позивач просить суд стягнути.

До початку судового розгляду, представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.07.2010 року до 31.08.2014 року у розмірі 18 262,86 грн., яка складається з основної заборгованості у сумі 15 536,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 860,40 грн. та 3% річних у розмірі 865,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Дослідивши подану представником позивача заяву про збільшення розміру позовних вимог, враховуючи, що заява подана представником позивача до початку розгляду справи по суті та у відповідності до приписів ч. 2 ст. 31 ЦПК України, суд приймає її до розгляду та вважає за необхідне здійснити розгляд справи з урахуванням наданих представником позивача уточнень.

У відбувшихся судових засіданнях представник позивача уточненні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав у них викладених. Крім того, просив суд застосувати у даній справі строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору дарування квартири від 23.04.2003 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Статтею 322 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Разом із тим, законодавче визначення терміну "балансоутримувач", встановлено в статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", допускає можливість існування різних ситуацій, у тому числі таких, коли багатоквартирний будинок існує, а особи, що має права та несе обов'язки балансоутримувача, немає (власники квартир балансоутримувачами бути не можуть за визначенням, а договір з будь-якою юридичною особою не укладався). За відсутності вирішення в цьому Законі питання про те, хто саме має ці права й обов'язки, застосуванню підлягає частина 1 ст. 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", зі змісту якої випливає, що функції балансоутримувача до приватизації квартир виконував попередній власник будинку. Він повинен на вимогу об'єднання власників багатоквартирного будинку передати житловий комплекс на баланс об'єднання. Якщо ж немає особи, якій будинок може бути переданий на баланс, попередній власник (територіальна громада та уповноважені нею юридичні особи) змушені продовжувати виконувати функції балансоутримувача.

Передача майна з балансу на баланс відбувається відповідно до Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521. Цей Порядок регулює процедуру передачі житлового комплексу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, з балансу колишнього балансоутримувача.

Так, згідно з пунктами 1.3, 2.1 статуту ОСББ "Еліта", затвердженого протоколом зборів засновників №1 від 23.01.2003 року та №2 від 30.01.2003 року, та Дарницької районної державної адміністрації за №119 від 27.03.2003 року, указане підприємство створене для організації утримання, обслуговування, ремонту і реконструкції жилого будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів об'єднання і за рахунок передбачених діючим законодавством дотацій, субсидій, відшкодувань, компенсацій та інших надходжень, отриманих і використаних об'єднанням відповідно до мети його діяльності, якою є: організація забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території; організація забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами; забезпечення виконання власниками квартир, жилих та нежилих приміщень будинку вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, встановлених діючим законодавством.

Враховуючи те, що спірний будинок переданий позивачу на баланс для зарахування до основних фондів АТХК "Київміськбуд" на підставі авізо від 05.09.2003 року, копія якого наявна у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач у цій справі є належним балансоутримувачем, а тому він має права, передбачені частиною першою статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

При цьому, ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

За змістом ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно з частиною 2 ст. 19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтями 20, 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно зі ст. 14 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обовязковим додержанням вимог "Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями", які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Статтями 66-67 цього Кодексу також визначено, що плата за користування житлом обчислюється, виходячи з загальної площі квартири, розмір плати за користування житлом встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (далі - Правила), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил).

Як встановлено вище, позивач є балансоутримувачем даного будинку та надає мешканцям житлово-комунальні послуги, відповідач в свою чергу отримує їх, при цьому не повноцінно виконує зобов'язання по їх оплаті. У зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку у вигляді загальної відомості по нарахуванню та сплаті комунальних послуг з березня 2011 року до вересень 2014 року становить 15 536,91 грн.

Доводи представника позивача на неправомірне нарахування відповідачем за період з липня по грудень 2010 року оплати за надані ним житлово-комунальні послуги з розрахунку на трьох осіб проживаючих за спірною адресою у зв'язку з реєстрацією у цій квартирі у відповідний період лише однієї особи, судом не беруться до уваги, оскільки як вбачається з зазначеної загальної відомості відповідачем за вказаний період грошові кошти сплачено повністю, а заборгованість виникла у нього лише з березня 2011 року.

При цьому, статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю три роки. А відповідно до частини 3 ст. 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач звернулася до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності до винесення рішення. Однак, як встановлено судом, відповідно до наявних у матеріалах справи копій квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг за червень - липень 2013 року відповідачем крім сплати суми за надані житлово-комунальні послуги, встановленої за відповідний місяць надавачем цих послуг, здійснювалась сплати заборгованості за раніше надані та не оплачені послуги, що свідчить про визнання відповідачем своєї заборгованості.

Окрім того, 13.07.2013 року ОСББ "Еліта" зверталось до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з липня 2010 року по травень 2013 року.

27 липня 2013 року Дарницьким районним судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за відповідний період, який ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2014 року було скасовано.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що перевищення суми сплати відповідачем за надані житлово-комунальні послуги у порівнянні з сумою вказаною у розрахунку, встановленому за місяць надавачем послуг, свідчить про визнання нею боргу, а також звернення до суду з заявою про стягнення заборгованості є самостійними підставами для переривання перебігу позовної давності, а тому заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Також суд не погоджується з викладеним у запереченні на позовну заяву твердженням відповідача стосовно відсутності між сторонами договірних відносин, що є підставою для звільнення від сплати за надані та спожиті ними послуги, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. А частиною 2 цієї статті встановлено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом частини 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. А частиною 2 ст. 642 цього Кодексу передбачено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За підсумовуючим аналізом зазначених вище правових норм, суд дійшов висновку, що в результаті отримання відповідачем рахунків на сплату житлово-комунальних послуг позивач здійснював оферту в укладенні договору про надання цих послуг за умов визначених цими рахунками, а відповідач в свою чергу споживаючи надані послуги та частково за них сплачуючи, здійснювала акцепт.

Таким чином, відсутність письмового договору не може бути підставою для звільнення від сплати вартості отриманих відповідачами житлово-комунальних послуг.

Також суд критично оцінює надані у судовому засіданні пояснення представника відповідача щодо неналежного надання житлово-комунальних послуг, оскільки до суду не надано актів-претензій у відповідності до ст. 18 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".

Водночас, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи викладені у запереченні на позовну заяву доводи відповідача щодо використання позивачем при розрахунку сум житлово-комунальних послуг нечинних тарифів, оскільки як встановлено судом, позивач нараховував відповідачу плату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), комунальні послуги на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації та відповідно нормативно-правових актів, що діяли у зазначеній у позові період, і відповідачем не доведено, що нарахування вказаних послуг здійснювалось позивачем на підставі нечинних нормативно-правових актів.

Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та наявними у ній доказами.

Разом з тим, відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За таких обставин, вбачається, що відповідачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 15 536,91 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Беручи до уваги наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, яка підлягає стягненню становить 865,55 грн. - 3% річних та 1 860,40 грн. - інфляційної складової боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись стст. 4, 14, 19 - 21, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", стст. 66 - 67, 162, 179 Житлового кодексу України, стст. 3, 11, 13, 15, 16, 322, 509, 525 - 527, 530, 625 ЦК України, стст. 27, 31, 57, 60, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еліта" (ЄДРПОУ 32488722) суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 18 262,86 грн., яка складається з основної заборгованості у сумі 15 536,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 860,40 грн. та 3% річних у розмірі 865,55 грн., а також судовий збір у сумі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А