Постанова

від 24.03.2015 по справі 825/626/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року Чернігів Справа № 825/626/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Федоренка Я.О.,

представника позивача Кудрявцевої О.О.,

представника відповідача Буяльського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Чернігові Чернігівської області до Підприємства споживчої кооперації «Центральний ринок» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств про стягнення платежів, що підлягають капіталізації , -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Чернігові Чернігівської області (далі-позивач, Фонд) з адміністративним позовом до Підприємства споживчої кооперації "Центральний ринок" Чернігівської обласної спілки споживчих товариств (далі-відповідач) про стягнення платежів, що підлягають капіталізації.

В обґрунтування своїх вимог зазначено, що відповідачем передано позивачу справу потерпілої ОСОБА_3, яка отримала виробничу травму під час роботи в Підприємстві споживчої кооперації «Центральний ринок» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств. Проте, у зв'язку з тим, що підприємство припиняє свою діяльність як юридична особа без правонаступника, повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат даним особам. Позивачем надсилалася претензія про сплату капіталізованих платежів №1.08/47 від 12.01.2015, яка отримана головою ліквідаційної комісії підприємства споживчої кооперації «Центральний ринок» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств Буяльським А.В., однак Підприємство споживчої кооперації «Центральний ринок» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств відмовляється сплачувати капіталізовані платежі, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та зазначив, що згідно ліквідаційного балансу станом на 31.07.2014 у відповідача відсутнє будь-яке майно та кошти для розрахунку з позивачем, а відповідно до статті 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. За таких обставин відповідач вважає, що рішення суду про стягнення платежів, що підлягають капіталізації, реально неможливо буде виконати.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Підприємство споживчої кооперації «Центральний ринок» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств зареєстроване у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Чернігові Чернігівської області як платник страхових внесків.

До ЄДР внесено запис про те, що Підприємство споживчої кооперації «Центральний ринок» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств з 16.04.2014 перебуває в стані припинення.

У Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Чернігові Чернігівської області з 23.02.2002 перебуває на обліку потерпіла ОСОБА_3, як така, що отримала трудове каліцтво з 17.11.1993, що підтверджується актом від 26.11.1993 (а.с.15-16) та на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-14 від 23.09.1999 року, постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 29.03.2013 № 2523/1261/1261/34 впроваджено виплату з 01.03.2013 безстроково (а.с.11).

Висновком МСЕК від 25.10.2001 № 2442/14 ОСОБА_3 встановлена ступінь втрати професійної працездатності 60% та 2 група інвалідності (а.с.14).

Постановою про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати позивач призначив потерпілому щомісячні страхові виплати з 01.03.2013 (а.с.11).

Також постановою про призначення санаторно-курортного лікування від 02.10.2014 № 2523/1261/1261/42 призначено потерпілій ОСОБА_3 санаторно-курортне лікування та видано путівку (а.с.12,13).

Сума капіталізованих платежів була розрахована на підставі інформації Державної служби статистики України щодо середньої очікуваної тривалості життя чоловіків та жінок в Україні у 2013 році, оскільки згідно плану статистичних спостережень показник фактичної середньої тривалості життя чоловіків та жінок Державною службою статистики не розраховується від 31.07.2014 № 10.2-17/152/14(а.с.9-10).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначеною нормою законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю".

Відповідно до статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові певні документи, в тому числі, зокрема, довідку відповідного органу про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування.

Отже, статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у всіх випадках ліквідації страхувальника, не залежно від підстави такої ліквідації.

Статтею 1205 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки, відсутній механізм капіталізації платежів для задоволення вимог, виниклих із зобов'язань підприємства, яке ліквідується на підставі рішення засновників та дані відносини подібні між собою у своїх рисах та ознаках, тобто вирішуються однаково і необхідно застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Така правова позиція зазначена в постанові від 26.06.2012 року Верховного суду України, в якій визначено, що вимоги Порядку поширюються на правовідносини щодо стягнення заборгованості по капіталізації платежів з підприємств, які ліквідуються поза процедурою банкрутства.

У відповідності до вимог частини другої статті 161 Кодексу адміністративному судочинству України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення.

Згідно частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративному судочинству України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Постанови Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 року.

Для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані, кошти до Фонду сплачуються страхувальником, згідно з Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Пункт 2 Порядку визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.

У відповідності до вимог пункту 3 Порядку капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Іншого нормативно-правового акту, який визначав би порядок капіталізації платежів, Кабінетом Міністрів України прийнято не було.

Сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунком потреби в капіталізації коштів, долученим до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача сум капіталізованих платежів правомірними.

Оскільки капіталізовані платежі сплачені не були, тому вони підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалах від 04 листопада 2010 року в справі № К-6533/08, від 20 квітня 2011 року в справі № К/9991/1045/11, від 09 червня 2011 року в справі №К-25422/10.

Посилання відповідача на відсутність майна, як на підставу неможливості виконання вимог позивача, суд до не бере, оскільки даний факт не свідчить про відсутність майна у відповідача на час виконання рішення суду.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Чернігові Чернігівської області до Підприємства споживчої кооперації «Центральний ринок» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств про стягнення платежів, що підлягають капіталізації є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративному судочинству України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства споживчої кооперації "Центральний ринок" Чернігівської обласної спілки споживчих товариств (вул. Кирпоноса,1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03351125) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Чернігові Чернігівської області (вул. Шевченка,5, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 25975429) суму платежів, що підлягають капіталізації у розмірі 494292,64 грн

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко