Постанова

від 18.03.2015 по справі 1570/6477/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 р. Справа № 1570/6477/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Яковлева Ю.В., Скрипченка В.О.,

при секретарі Сівєлькіній С.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29.10.2012р. ФОП ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.10.2012 року:

- №0003961701 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи громадян, отриманих від здійснення підприємницької діяльності на 2100 грн. та застосовання штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 525 грн.

- №0003971701 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 43357,30 грн. - за основним платежем, та на 10141,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказані вище спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються не нормах закону, а лише на помилкових висновках актів перевірок.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ФОП ОСОБА_2 31.01.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2013р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити його адміністративний позов в повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача - ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, будучи своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції двічі (т.б. 11.02.2015р. і 18.03.2015р .) не прибув з невідомих причин.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу та перевіривши матеріали справи і доводи цієї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконкомом Одеської міськради 25.06.2002р. та знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Приморському районі м.Одеси. Основною діяльністю позивача за КВЕД 74.40.0 - є рекламна діяльність.

Протягом 2010 року позивач був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії З №865976 від 01.01.2010 року, а у 2011 році перебував на загальній системі оподаткування та був платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ НОМЕР_2 від 29.12.2009 року.

В період з 17.09.2012 року по 21.09.2012 року співробітниками ДПІ у Приморському районі м.Одеси на підставі постанови ст.слідчого СУ ДПС в Одеській області від 27.06.2012р. по кримінальній справі №201201100058, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу №621 від 17.09.2012р., було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Віайпі Груп» (код 36851232 ) за період березень-грудень 2010 року, січень 2011 року, березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 28.09.2012 року №5766/17-1/НОМЕР_1/98.

Так, у зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.177.1,177.2 ст.177 ПК України, т.б. за період січень, березень 2011 року останнім було занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 2100 грн.; приписи пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 діючого на той час Закону України «Про податок на додану вартість» і п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.1 п.6.3. «Порядку заповнення податкової накладної» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379 ), внаслідок чого занижено ПДВ, що належить сплаті до бюджету, на загальну суму 43 357,3 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.10.2012 року:

- №0003961701 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи громадян, отриманих від здійснення підприємницької діяльності на 2100 грн. та застосовання штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 525 грн.

- №0003971701 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 43357,30 грн. - за основним платежем, та на 10 141,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірних рішень податкового органу, а також відповідно, з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими та передчасними, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України , органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

А як слідує з п.75.1 ст.75 ПК України , органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Як вбачається з приписів п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України , документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку отримання постанови суду (ухвал суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Так, зі спірного Акту перевірки від 28.09.2012 року №5766/17-1/НОМЕР_1/98 дана документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 була проведена на підставі постанови ст.слідчого СУ ДПС в Одеській області від 27.06.2012р. по кримінальній справі №201201100058, порушеної відносно посадових осіб ПП «Віайпі Груп».

Але, при чому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо стадії цього кримінального провадження та щодо питання яким саме чином це провадження стосується підприємства позивача. Не було надано цих документів і представником відповідача на вимогу суду 2-ї інстанції.

Відповідно до положень ст.23-1 КПК України , орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов. Не пізніш як у місячний строк по поданню має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено особу, яка надіслала подання. У разі залишення посадовою особою подання без розгляду орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов'язані вжити заходів, передбачених ст.ст.254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушення .

Слід вказати, що згідно з приписами ст.114 КПК України , постанови слідчого є обов'язковими для виконання для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Отже, реалізуючи вказаний процесуальний примус, начальник ДПІ у Приморському районі м. Одеси і видав наказ №621 від 17.09.2012р. про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Разом з тим, судова колегія вважає, що начальник ДПІ у Приморському районі м. Одеси, в даному випадку, не мав як права, так і достатніх підстав, за результатами вказаної перевірки виносити оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Так, відповідно до змісту приписів п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин ), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, т.б. проведеної з обставин, визначених пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 цього Кодексу , щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб ) платника податків (юридичної особи ) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами ), що набрало законної сили.

Матеріали ж перевірки, в цьому випадку, разом із висновками органу ДПС передаються до правоохоронного органу, що призначив цю перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Крім того, п.58.4 ст.58 ПК України визначено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Отже, з матеріалів справи та аналізу наведених норм ПК України слідує, що оскільки проведення позапланової перевірки підприємства позивача було здійснено саме в рамках кримінальної справи, тобто остання була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, і доказів ухвалення по даній справі вироку суду та набрання ним законної сили як на час виставлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення так і на час розгляду справи по суті представником відповідача не надано, судова колегія доходить до аналогічного висновку, що при винесенні та направленні позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом не були враховані вимоги п.86.9 ст.86 діючого на той час Податкового кодексу України , згідно яких, за результатами такої перевірки він не мав права їх виносити до набрання законної сили обвинувальним вироком суду по вказаній кримінальній справі.

При цьому, слід звернути увагу й на те, що саме на таке застосування судами адміністративної юрисдикції цих норм матеріального права орієнтує Вищий адміністративний суд України в своїх постановах від 05.09.2012 року по справі №К/9991/42479/12, від 12.09.2013р. по справі №К/800/29362/13, від 17.03.2014р. по справі №К/800/23154/13, ухвалі від 29.07.2013р. по справі №К/9991/75574/12, а також Верховний суд України, зокрема, в своїй постанові від 23.12.2014р. (справа за позовом ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ).

Окрім того, судова колегія зазначає, що податковий орган, до того ж, в даному випадку діяв і всупереч правової позиції з цього питання Державної податкової служби України, раніше висвітленої у своєму листі від 31.07.2012 року №20727/7/10-0217/2986, яка, в свою чергу, на той час теж орієнтувала підпорядковані органи на неможливість винесення податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, проведених за ініціативою органів досудового слідства.

Таким чином, з огляду на викладене та оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, судова колегія вважає необґрунтованими висновки суду 1-ї інстанції щодо правомірності ухвалених податковим органом оскаржуваних рішень, які, в свою чергу, були прийняті передчасно та на підставі помилкового застосування норм матеріального права, що не відповідає положенням ч.2 ст.19 Конституції України , а тому, відповідно, останні підлягають скасуванню.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що таке рішення не позбавляє податковий орган в подальшому, після ухвалення вироку по вищезгаданій кримінальній справі, знову повернутися до цього питання.

Що ж стосується безпосередньо спірної господарської операції позивча з ПП ПП «Віайпі Груп», то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що 01.03.2010 року між позивачем (замовник) та ПП «Віайпі Груп» (виконавець) було укладено договір №01/03, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати роботу по виготовленню несучої конструкції для розміщення реклами (вартість робіт - 111573,05 грн., в т.ч. ПДВ - 18518,35 грн .), а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду було надано засвідчена копія цього договору від 01.03.2010р., додатки до нього, розрахунок вартості робіт, план-схема металевої конструкції, акти приймання-здачі виконаних робіт, податкові накладні, банківські платіжні доручення, а також копію договору про надання рекламних послуг №15/01/10-1 від 15.01.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ «Інтетелеком», акти виконаних робіт на його виконання, банківські платіжні доручення, а також фотографії, на яких зображено спірна несуча металева конструкція, виготовлена ПП «Віайпі Груп», на якій, в свою чергу, розміщена виготовлена позивачем для ТОВ «Інтетелеком» реклама.

Таким чином, судова колегія, уважно дослідивши надані позивачем зазначені вище первинні документи, приходить до висновку, що останні сладені без будь-яких порушень норм ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, в свою чергу, повністю документально підтверджують реальність спірної господарської операції між позивачем та ПП «Віайпі Груп».

До того ж, в даному випадку необхідно звернути увагу й на те, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагент у 2-й чи 3-й ланках ланцюга , не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, у відповідності до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову що, в свою чергу, в даному випадку, не було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді справи в суді 2-ї інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже, оскільки судом першої інстанції при не повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, судова колегія, діючи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову суду 1-ї інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 11.10.2012 року №0003961701 та №0003971701.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: Ю.В. Яковлев

В.О. Скрипченко