Ухвала

від 18.03.2015 по справі 814/2507/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2507/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Первомайськавтотранс" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року Товариство з додатковою відповідальністю "Первомайськавтотранс" (далі ТзДВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0002002203 від 13 серпня 2014 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року позовні вимоги було задоволено. Суд визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 13 серпня 2014 року № 0002002203.

Не погоджуючись з постановою суду, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22 липня 2014 року по 28 липня 2014 року фахівцями ОДПІ було проведено перевірку позивача, за наслідком якої відповідачем було прийнято акт від 01 серпня 2014 року №2224/22/03120029 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ "Первомайськавтотранс", код ЄДРПОУ-03120029 щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП "Кірс", код ЄДРПОУ - 30842594, за період з 01 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року".

За результатами проведеної перевірки ОДПІ прийшло до висновків про порушення ТзДВ п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 28794,12 грн. (вересень 2012 року - 5538,98 грн., жовтень 2012 року - 18828,47 грн., листопад 2012 року - 4426,67 грн.).

В зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акту перевірки ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 13 серпня 2014 року № 0002002203, яким ОДПІ збільшила суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на 35992,00 грн. (з яких 28794,00 грн. - за основним платежем та 7198,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Винесення вказаного повідомлення-рішення і стало підставою для звернення ТзДВ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК України обґрунтований не встановленими під час перевірки фактами, а припущенням ОДПІ про сумнівність господарських операцій і неможливістю встановлення того, що дизельне паливо належало ПП "Кірс", а тому такий висновок є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту ТзДВ, на ряду з іншими матеріалами, надано договір про перевезення вантажу від 03 вересня 2012 року, укладений між ТзДВ (перевізник), ПП "Кірс" (замовник) та ТОВ "Заплазський цукровий завод" (вантажоодержувач) (далі ТОВ), окремими положеннями якого встановлено, що ТОВ своїми силами та в інтересах замовника здійснює освоєння паливно-мастильних матеріалів замовника, які видаються ТзДВ для перевезення вантажу.

Крім того, згідно з пунктом 4.2 договору, при здійсненні розрахунків зобов'язання замовника з оплати послуг перед перевізником зменшуються на суму авансу та/або на вартість наданих замовником паливно-мастильних матеріалів.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та фактичної реалізації договору надано: видаткові накладні від 28 вересня 2012 року №к-00479; від 21 жовтня 2012 року №к-00613 та решта, податкові накладні від 21 жовтня 2012 року №120, 31 жовтня 2012 року №222 та інші.

Факт оплати товару підтверджується виписками по особовому рахунку позивача (т.1 а.с.65-68).

Крім того, матеріали справи містять заправні відомості, які підтверджують фактичне отримання позивачем дизельного палива у відповідній кількості.

Отже, враховуючи все вищевикладене, та приймаючи до уваги, що договір позивача з контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавався, підстав для визнання його нечинним із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень податкового законодавства з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по дослідженим взаємовідносинам з контрагентом.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинним податковим законодавством не поставлено в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб, в тому числі і контрагента платника податків, зокрема, внаслідок виявлення порушень чинного законодавства при укладанні правочинів контрагентом позивача та іншими суб'єктами господарювання. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ОДПІ, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук