Ухвала

від 19.03.2015 по справі 821/3765/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/3765/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Цюрупинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2013 року №0000151700 та №0000161700, від 11 грудня 2013 року №0001801700 та від 06 червня 2014 року №0001481700.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що єдиною підставою для визначення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями йому грошових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій стали акти перевірок безпосередніх контрагентів позивача про непідтвердженість взаємовідносин, тоді як на запит податкового органу ФОП ОСОБА_1 було надано первинні документи по взаємовідносинах з ПНВКП «Атон» за вересень 2011 року, ПП «Таврійські нафтові регіони» за серпень 2011 року, ПП «НВК фірма «Діод Плюс» за грудень 2010 року і лютий 2011 року, ПП «Украсвіт» за жовтень, листопад 2011 року, ТОВ «Карбон-Юг» за лютий 2013 року, до повноти та правильності оформлення яких зауважень у відповідача не було. Податковий кодекс України не пов'язує позбавлення права позивача на віднесення сум до валових витрат та податкового кредиту із не проведенням податковим органом зустрічних звірок його контрагентів та неможливістю встановлення факту надання послуг по перевезенню товару.

Цюрупинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено, що контрагенти позивача ПНВКП «Атон» по операціях у вересні 2011 року, ПП «НВК фірма «Діод Полюс» у грудні 2010 року та лютому 2011 року, ПП «Таврійські нафтові регіони» у серпні 2011 року, ПП «Украсвіт» у жовтні та листопаді 2011 року, БВП «Строітель-Плюс» у вересні 2011 року та ТОВ «Карбон - Юг» у лютому 2013 року мають негативну податкову історію, вчинені правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, визнані нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.10.2014р. позов ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено товарності господарських операцій з контрагентами, зокрема, ним не надано договорів щодо поставки товарів (надання послуг) з контрагентами ПНВКП «Атон», ПП «НВКФ «Діод-Плюс», ПП «Таврійські нафтові регіони» та ПП «Украсвіт», не надано документів, які підтверджують факт отримання товару покупцем від продавця, документів на підтвердження обставин транспортування товару, його зберігання та подальше використання у власній господарській діяльності, збуту на економічному ринку. На час розгляду справи позивачем не доведено статус контрагентів підприємця як юридичних осіб, платників податку на додану вартість на час укладання угод. Суд визнав обґрунтованими висновки податкового органу, що ФОП ОСОБА_1 співпрацював із сумнівними контрагентами, які використовували зареєстровані підприємства для отримання податкової вигоди іншими підприємствами, використовували свої банківські реквізити, оформляли не існуючі операції з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом залишено поза увагою, що контрагенти позивача, по яких встановлено безтоварність господарських операцій, відображали в податковій звітності у складі податкових зобов'язань операції з позивачем, що підтверджено наданими суду податковими деклараціями з ПДВ за спірні періоди. Факт сплати позивачем коштів за послуги та товари, факт подальшого використання таких товарів та послуг, на думку апелянта, вже є ознакою того, що правочини не є фіктивним, так як за фіктивними правочинами не відбуваються ніякі дії зі сторони учасників правочину.

Цюрупинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала письмові заперечення проти апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 та вважає постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.10.2014р. законною і обґрунтованою. Просить суд відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу №69 від 25.02.2013р., п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 04.03.2013р. по 06.03.2013р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Цюрупинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області Алексєєвою Т.М. було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПНВКП «Атон» (код за ЄДРПОУ 30667437) за вересень 2011 року, ПП «НВКФ «Діод-Плюс» (код за ЄДРПОУ 35788778) за грудень 2010 року, лютий 2011 року, ПП «Таврійські нафтові регіони» (код за ЄДРПОУ 24668958) за серпень 2011 року, ПП «Украсвіт» (код за ЄДРПОУ 36945173) за жовтень, листопад 2011 року, БВП «Строітель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №80/17-0/НОМЕР_1 від 12 березня 2013 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 16613,04 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту та донарахування ПДВ у сумі 184785,64 грн. (в т.ч. за грудень 2010 року у сумі 22500 грн., за лютий 2011 року у сумі 4000 грн., за серпень 2011 року у сумі 8858,48 грн., за вересень 2011 року у сумі 56093,82 грн., за жовтень 2011 року у сумі 36666,67 грн., за листопад 2011 року у сумі 56666,67 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 формував валові витрати та податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з контрагентами ПНВКП «Атон», ПП «НВКФ «Діод-Плюс», ПП «Таврійські нафтові регіони», ПП «Украсвіт», БВП «Строітель-Плюс». Зазначені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства податковим органом здійснено внаслідок перевірки податкової звітності ФОП ОСОБА_1; первинної бухгалтерської та податкової документації; використовуючи відомості з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України; використовуючи відомості акту від 29.02.2012р. №86-1/22-4 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ПНВКП «Атон» з контрагентами - постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року; актів від 15.05.2012р. №30/22-03/35788778, від 04.09.2012р. №136/22-03 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «НВКФ «Діод Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. та з 02.04.2008р. по 31.08.2012р.; акту від 22.12.2011р. №4443/23-5/34668958 про результати планової виїзної перевірки ПП «Таврійські нафтові регіони» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р.; акту від 21.05.2012р. №214/22-4/36945173 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ПП «Украсвіт» щодо здійснення господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011р. по 30.11.2011р.; акту від 11.04.2012р. №37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строітель-Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

Зокрема, податковим органом встановлено, що ПНВКП «Атон» ухиляється від проведення виїзних перевірок, не має фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб, наявність лише керівних посад, відсутні основні фонди, транспортні засоби та приміщення для зберігання товарів. ПНВКП «Атон» було сформовано податковий кредит та валові витрати для інших суб'єктів господарювання з метою отримання податкової вигоди, заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, у зв'язку з чим угоди визнані нікчемними.

Контрагент ПП «НВКФ «Діод Плюс» відсутній за юридичною адресою, підприємство має стан « 21» - ліквідаційна процедура за постановою суду від 20.08.2012р. по справі №2а-6130/12/6/0170, свідоцтво платника ПДВ анульовано рішенням №94/15-2 від 10.03.2011, податкова звітність за 2011 рік не надавалась. Опитаний гром. ОСОБА_3 пояснив, що ніякого відношення до ПП «НВКФ «Діод Плюс» не має, зареєстрував підприємство на своє ім'я за грошову винагороду, відповідно встановлено відсутність об'єкта оподаткування, податковий кредит та правомірність формування валових витрат підприємством не підтверджено, правочини із іншими підприємствами визнані нікчемними.

ПП «Таврійські нафтові регіони» співпрацювало із сумнівними підприємствами, правочини по яких визнані нікчемними та такими, що не підтвердженні документально, підприємства контрагенти здійснювали діяльність для отримання податкової вигоди, незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, не маючи при цьому всіх необхідних умов для здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим продаж придбаного у ТОВ «Світ-Імпекс» пального ФОП ОСОБА_1 у кількості 2940 л. на суму 26121,90 грн. є нікчемною угодою, як і придбане дизельне пальне у ТОВ «Югресурспостач» проданого позивачу у кількості 3020л. на суму 27029 грн. ПП «Таврійські нафтові регіони» вчиняло безтоварні операції для штучного створення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат для покупців товарів.

Відносно контрагента ПП «Украсвіт» відповідачем було взято до уваги інформацію з акту ДПІ у м. Херсоні від 21.05.2012р. №214/22-4/36945173 щодо відсутності підприємства за податковою адресою, на будівлі та огорожі відсутні будь-які ознаки, які б вказували на наявність на даному місці підприємства, з пояснень сусідів не встановлено наявність підприємства за даною адресою, Підприємство має стан « 0» - платник за основним місцем обліку. Директор ОСОБА_4 ухиляється від спілкування з працівниками ГВПМ ДПІ у м.Херсоні. Встановлено співпрацювання з підприємствами, які мають ознаки «податкової ями». ПП «Украсвіт» не має працівників, відсутні основні фонди, директор та засновник одна особа, формує податковий кредит та валові витрати для надання вигоди іншим підприємствам, що у сукупності призводить до нереального здійснення господарський операцій у спірному періоді, угоди визнані нікчемними.

Щодо контрагента позивача БВП «Строітель - Плюс», то в акті перевірки зазначено, що зазначене підприємство співпрацювало із сумнівними підприємствами, відносно директора ОСОБА_5 порушено кримінальну справі за ч.3 ст.212 КК України, підприємство здійснювало операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку, формувало сумнівний податковий кредит, придбаний товар не використано у власній господарській діяльності, вчиняло операції для надання податкової вигоди іншим підприємствам з метою ухилення від сплати податків, відповідно всі правочини укладені у спірному періоді визнано нікчемними.

На підставі вказаних обставин Цюрупинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області дійшла висновку, що дані, наведені в деклараціях ФОП ОСОБА_1 про обсяги придбання товару від ПНВКП «Атон» у вересні 2011 року, ПП «НВКФ «Діод-Плюс» у грудні 2010 року, лютому 2011 року, ПП «Таврійські нафтові регіони» у серпні 2011 року, ПП «Украсвіт» у жовтні, листопаді 2011 року, БВП «Строітель-Плюс» у вересні 2011 року є недійсними, а укладені з вказаними контрагентами договори є нікчемними.

26 березня 2013 року, на підставі акту перевірки №80/17-0/НОМЕР_1 від 12.03.2013р., Цюрупинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000151700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 20766,30 грн. (в т.ч. за основним платежем - 16613,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4153,26 грн.) та №0000161700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 224357,06 грн. (в т.ч. за основним платежем - 184785,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39571,42 грн.).

На підставі наказу №358 від 26.11.2013р., п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, 27.11.2013р. заступником начальника відділу доходів і зборів з фізичних осіб Алексєєвою Т.М. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з ТОВ «Карбон-Юг» (код за ЄДРПОУ 38270240) за період з 01.02.2013р. по 28.02.2013р., за результатами якої складено акт перевірки №466/17-0/НОМЕР_1 від 27 листопада 2013 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2013 року у сумі 48333,34 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що Цюрупинською ОДПІ від ДПІ у м.Херсоні отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Карбон-Юг» від 15.05.2013р. №1316/22.6/38270240, яким встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.05.2013р. за ініціативою податкового органу, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань наявні відомості про кримінальне провадження за №32012230000000054 від 27.11.2012р. за ознаками ч.1 ст.212 КК України. ТОВ «Карбон-Юг» має стан « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтверджуючих відомостей; під час перевірки податкової адреси товариства встановлено наявність за даною адресою Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» м. Київ. ТОВ «Карбон-Юг» у перевіряємому періоді співпрацювало із сумнівними підприємствами, чисельність працюючих на підприємстві лише одна особа, податкове навантаження по декларації на прибуток складає 0,03%, об'єкти нерухомості відсутні, відсутнє приміщення для зберігання товару, інші трудові ресурси задля здійснення підприємницької діяльності, відсутні транспортні засоби. Директор ОСОБА_6 під час допиту повідомив, що зареєстрував підприємство на своє ім'я за грошову винагороду, до діяльності останнього відношення не має.

У зв'язку з вказаними обставинами, Цюрупинська ОДПІ дійшла висновку, що угоди, укладені від імені ОСОБА_7 мають ознаки нікчемності, ТОВ «Карбон-Юг» формально декларує фактично не здійснені операції для надання податкової вигоди третім особам, відсутній об'єкт оподаткування. По господарських операціях з ТОВ «Карбон-Юг», задекларовані ФОП ОСОБА_1 показники по ПДВ є необґрунтованими, документи складені підприємцем формально, фактичного отримання товару від контрагента не підтверджено, що призвело до заниження ПДВ у лютому 2013 року на 48333,34 грн.

11 грудня 2013 року, на підставі акту перевірки №466/17-0/НОМЕР_1 від 27.11.2013р., Цюрупинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001801700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 72499,5 грн. (в т.ч. за основним платежем - 48333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24166,5 грн.).

З матеріалів справи, також, вбачається, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, у порядку ст.76 ПК України, 04.06.2014р. заступником начальника відділу доходів і зборів з фізичних осіб Алексєєвою Т.М. проведено камеральну перевірку щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки №150/17-0/НОМЕР_1 від 04 червня 2014 року.

Актом перевірки зафіксовано несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 224357,06 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013р. №0000161700 (граничний строк сплати - 06.04.2013р., фактично здійснено проплату 11.04.2013р.), податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013р. №0000161700 (граничний строк сплати - 23.10.2013р., фактично було сплачено 31.10.2013р.; у сумі 1942 грн. за звітний період по уточнюючому розрахунку за квітень 2013 року від 21.05.2013р. №9029587417 (граничний строк сплати - 21.05.2013р., фактично було сплачено 22.05.2013р.).

06 червня 2014 року, на підставі акту перевірки №150/17-0/НОМЕР_1 від 04.06.2014р., Цюрупинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001481700, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано до сплати штраф у розмірі 10% грошового зобов'язання з податку на додану вартість, погашеного із затримкою, що становить 1416,22 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2013 року №0000151700 та №0000161700, від 11 грудня 2013 року №0001801700 та від 06 червня 2014 року №0001481700, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актами перевірок №80/17-0/НОМЕР_1 від 12.03.2013р., №466/17-0/НОМЕР_1 від 27.11.2013р. та №150/17-0/НОМЕР_1 від 04.06.2014р., а тому визначення на підставі таких актів позивачу до сплати грошових зобов'язань є правомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Колегією суддів встановлено, що позиція Цюрупинської ОДПІ базується на тому, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано показники по податковому кредиту та валових витратах за спірний період в результаті вчинення господарських операцій із сумнівними контрагентами.

Формування податкового кредиту у 2010 році регулювалось нормами Закону України від «Про податок на додану вартість», а з 2011 року - нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими накладними.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п.177.4 ст.177 ПК України).

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Тобто, податкова інспекція повинна аналізувати реальність господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В підтвердження правомірності формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту у періоді грудень 2010 року, лютий, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, лютий 2013 року за господарськими операціями з ПНВКП «Атон», ПП «НВКФ «Діод-Плюс», ПП «Таврійські нафтові регіони», ПП «Украсвіт», БВП «Строітель-Плюс» позивач посилається на наявність первинних документів, зокрема, податкових й видаткових накладних, актів приймання-здачі робіт, виписків по банківському рахунку, щодо достатності та правильності оформлення яких у податкового органу під час проведення перевірок зауважень не виникало.

Однак, як зазначалось вище, однією з обов'язкових умов виникнення у платника права на податковий кредит та віднесення до складу витрат витрати при придбанні товарів (послуг) у контрагентів є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях. Відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ФОП ОСОБА_1 не надано договорів щодо надання товару (послуг), укладених з контрагентами ПНВКП «Атон», ПП «НВКФ «Діод-плюс», ПП «Таврійські нафтові регіони» та ПП «Украсвіт».

Позивачем, також, не надано доказів на підтвердження факту отримання товару від продавця до покупця, відсутні документи на підтвердження обставин транспортування товару, отримання товару ФОП ОСОБА_1, зберігання товару, його подальше використання у власній господарській діяльності, збуту на економічному ринку.

ПП «НВКФ «Діод-плюс», ПП «Украсвіт» та БВП «Строітель-Плюс» не відображено у податковому обліку взаємовідносини з позивачем.

Колегія суддів враховує, що з обставин, встановлених актами перевірок ПНВКП «Атон», ПП «НВКФ «Діод-плюс», ПП «Таврійські нафтові регіони», ПП «Украсвіт», ТОВ «Карбон-Юг», можливо дійти висновку, що ФОП ОСОБА_1 співпрацював із сумнівними контрагентами, які використовували свої належним чином зареєстровані підприємства для отримання податкової вигоди іншими підприємствами, використовували свої банківські реквізити, оформляли не існуючи операції з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток. Підприємства-постачальники не мали основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів та інших умов для можливості ведення своєї господарської діяльності.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Колегія суддів вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши стосунки з особами, які штучно створювали документообіг з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту. Позивач є суб'єктом господарювання, повинен знати порядок складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, зобов'язаний вживати заходи запобігання будування схем ухилення від сплати податків за його участі.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Надані податковому органу первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до валових витрат та податкового кредиту.

Судова колегія вважає, що ФОП ОСОБА_1 ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій з контрагентами від ПНВКП «Атон», ПП «НВКФ «Діод-Плюс», ПП «Таврійські нафтові регіони», ПП «Украсвіт», БВП «Строітель-Плюс» та ТОВ «Карбон-Юг».

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком Херсонського окружного адміністративного суду про непідтвердженість позивачем валових витрат та податкового кредиту належними первинними документами. А відтак, підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2013 року №0000151700 і №0000161700 та від 11 грудня 2013 року №0001801700 немає.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2014 року №0001481700 колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надано до суду належних спростувань та обґрунтувань неправомірності застосованої до підприємця штрафної санкції в сумі 1416,22 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013р. №0000161700 та уточнюючого розрахунку за квітень 2013 року від 21.05.2013р. №9029587417, а тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0001481700 від 06.06.2014р. колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 посилається на порушення Херсонським окружним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, однак не зазначає, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а лише дублює свої доводи, зазначені в поданій ним до суду позовній заяві, яким суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.