Рішення

від 18.03.2015 по справі 206/1103/15-ц

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/1103/15-ц

Провадження 2/206/454/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2015 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Сухоруков А.О.,

при секретарі Кудрявцев Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання угоди недійсною,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що з 23 червня 2007р. перебувала в шлюбі з ОСОБА_2. Після укладення шлюбу вони почали проживати разом, мали спільний побут, вели спільний бюджет; дохід родини складався з коштів, які вони заробляли окремо один від одного, за рахунок чого формувався спільний сімейний капітал. За весь час подружнього життя ними не було здійснено жодної купівлі будь-якого майна та/або майнових прав, яке б вважалося особистою власністю.

01 серпня 2012р. відповідач, попередньо погодивши з нею, прийняв рішення про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бізнеспроект». Між ними було погоджено, що засновником та директором Товариства буде особисто відповідач, оскільки вона на той момент була зайнята іншим, та не мала фізичної можливості та часу приймати участь у керівництві, або виконувати інші функції у Товаристві. Між ними було погоджено спільне рішення про розмір статутного капіталу Товариства та способу його формування. Так, загальний розмір статутного капіталу Товариства мав би бути 313 725 гри. 00 коп., та мав би бути сформований у натуральній формі за рахунок електронної техніки та меблів, які були придбані ними раніше та були, на момент створення Товариства, їхнім спільним майном подружжя.

Після прийняття рішення про заснування Товариства, таке Товариство було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01 серпня 2012 р. за реєстровим номером 12031020000028474 та йому було присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи - 38242245. Місцем знаходження та юридичною адресою Товариства було визначено будинок АДРЕСА_1. 20 червня 2014 р. відповідач, діючи особисто, без попереднього погодження своїх дій з нею, прийняв самостійне рішення прийняти ОСОБА_3 до складу учасників Товариства, про свій вихід зі складу учасників Товариства, про зміну місця знаходження та назви Товариства, та внесення змін до статуту Товариства. Таке рішення було оформлено Протоколом № 06/14 загальних зборів учасників Товариства від 20 червня 2014р. Відповідно до Протоколу № 06/14 відповідач надав на розгляд зборів нотаріально посвідчену заяву від його імені, який повністю розуміючи значення і правові наслідки своїх дій та без будь-якого примусу, відповідно до власного волевиявлення, повідомляє про відступлення належної йому 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Компанія Бізнеспроект» на користь ОСОБА_3. Таким чином відповідач, діючи на власний розсуд та приймаючи самостійне, без попереднього погодження з нею, рішення про розпорядження спільним майном подружжя у вигляді статутного капіталу Товариства, виконав дії, пов'язані з відчуженням такого майна на користь іншої особи, тим самим позбавив її права на володіння, користування та розпорядження спільним майном подружжя.

Після прийняття рішення, оформленого Протоколом № 06/14, ОСОБА_3 виконав дії, пов'язані з державною реєстрацією змін до статуту Товариства, які відбулися 20 червня 2014 р. Так, у відповідності до відомостей, що містяться на офіційному веб-порталі Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнескомпані» (код за ЄДРПОУ - 38242245) зареєстровано за адресою: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 43; розмір статутного капіталу - 313 725 грн. 00 коп. Будь-яке відчуження статутного капіталу з боку відповідача на користь третіх осіб, у тому числі і під час складання нотаріально посвідченої заяви, потребувало її письмової згоди. Вона не надавала жодної згоди на відчуження спільного майна подружжя, відповідач діяв всупереч її інтересам, а тому така угода має бути визнана недійсною.

На підставі викладеного просить суд визнати недійсним правочин - угоду про відчуження спільного майна подружжя у вигляді Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бізнеспроект» (код за ЄДРПОУ 38242245) у частині безоплатної передачі ОСОБА_2 50% частки статутного капіталу, що належить ОСОБА_1 (на праві спільної власності подружжя) на користь ОСОБА_3 (а.с.2-4).

В судове засідання позивач не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі на підставі викладених у позові фактів та обставин, та просить задовольнити позов (а.с.30).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кушнір В.В. заперечували проти позову та просили відмовити. Зазначили, що позивач від підприємства отримувала прибуток, який і був спільним майном. Шлюб ще не розірвано, наразі розглядається в іншому суді. Прибутки від товариства були використані в інтересах сім'ї. Відчуження робилося в рамках закону і нічиї інтереси не порушувалися. У зв'язку з безпідставністю позовних вимог вважали за недоцільне залучати до участі у справі інших осіб.

Також відповідачем надані до суду письмові заперечення проти позову, які він обґрунтовує тим, що він дійсно перебуває з позивачем у зареєстрованому шлюбі з 23 червня 2007 року. 01 серпня 2012 р. він одноособово прийняв рішення про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бізнеспроект». Загальний розмір статутного капіталу Товариства - 313 725 грн. 00 коп., та був сформований у натуральній формі за рахунок електронної техніки (у т.ч. оргтехніки) та меблів. Після прийняття рішення про заснування Товариства, воно було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01 серпня 2012 р. за реєстровим номером 12031020000028474 та йому було присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи - 38242245. Місцем знаходження та юридичною адресою Товариства було визначено будинок АДРЕСА_1.

20 червня 2014 р. він, як єдиний учасник та розпорядник статутним капіталом Товариства прийняв самостійне рішення прийняття ОСОБА_3 до складу учасників Товариства, про свій вихід зі складу учасників Товариства, про зміну місця знаходження та назви Товариства, та внесення змін до статуту Товариства. Таке рішення було оформлено Протоколом № 06/14 загальних зборів учасників Товариства від 20 червня 2014 р. З метою виконання та реалізації прийнятого рішення він надав на розгляд зборів нотаріально посвідчену заяву від свого імені, він повністю розуміючи значення і правові наслідки своїх дій та без будь-якого примусу, відповідно до власного волевиявлення, повідомляє про відступлення належної йому 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Компанія Бізнеспроект» на користь ОСОБА_3. Він вважає та є впевненим, що його дії повністю відповідали вимогам законодавства, статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 року №1576-ХП «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, й зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкту права спільної сумісної власності подружжя. Право на компенсацію вартості частки коштів виникає у іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного фонду, при цьому лише у тому випадку, коли спільні кошти усупереч статті 65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного фонду. Натомість подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення статей 116, 147 ЦК України є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім'ї. Тому позовна заява є безпідставною та не підлягає задоволенню. Окремо зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Бізнеспроект» за весь час володіння та його керівництва виконувало всі дії, направлені на реалізацію покладених на нього законом обов'язків, а саме здійснення фінансового-господарської діяльності, направленої на отримання прибутку. У зв'язку з цим ним, як директором Товариства, укладалися господарські договори з суб'єктами господарювання, направлені на реальне виникнення господарських операцій з метою реалізації (купівлі-продажу, поставки) товару, надання послуг та виконання робіт. Укладання та реалізація таких договорів надавала можливість Товариству отримувати прибуток, який і був предметом спільного майна подружжя, та, у подальшому, використовувався ними в інтересах сім'ї (а.с.34-37).

Вислухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23 червня 2007 року (а.с. 20 з об., 22).

01 серпня 2012 р. ОСОБА_2 прийняв рішення про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бізнеспроект». Загальний розмір статутного капіталу Товариства - 313 725 грн. 00 коп., та був сформований у натуральній формі за рахунок електронної техніки, оргтехніки та меблів, що підтверджується рішенням (а.с.5).

ТОВ "Компанія Бізнеспроект" було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01 серпня 2012р. за реєстровим номером 12031020000028474 та йому було присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи - 38242245. Місцем знаходження та юридичною адресою Товариства було визначено будинок АДРЕСА_1 (а.с.6-19, 23, 176).

З Протоколу № 06/14 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Бізнеспроект» від 20 червня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2, як єдиний учасник та розпорядник статутним капіталом Товариства прийняв самостійне рішення прийняття ОСОБА_3 до складу учасників Товариства, про вихід ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства, про зміну місця знаходження та назви Товариства, та внесення змін до статуту Товариства. ОСОБА_2 надав на розгляд зборів нотаріально посвідчену заяву, який повністю розуміючи значення і правові наслідки своїх дій та без будь-якого примусу, відповідно до власного волевиявлення, повідомляє про відступлення належної йому 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Компанія Бізнеспроект» на користь ОСОБА_3 (а.с.24).

З наданих відповідачем ОСОБА_2 податкових звітів вбачається існування реальної фінансово-господарської діяльності, факт дійсного та реального виконання господарських договорів між Товариством та його контрагентами за 2013-2014 роки (а.с.38-175).

Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи. Одним із видів підприємств є товариство з обмеженою відповідальністю, створення, діяльність та права учасників якого визначаються Законом України «Про господарські товариства».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, грошові внески засновників товариства, які є одним із джерел формування майна останнього, включаються до його статутного фонду як вклад, є часткою учасника в ньому та стають власністю товариства, а засновник, в свою чергу, з моменту вчинення зазначених дій набуває корпоративні права, які включають в себе право на: управління справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; участь у розподілі прибутку товариства та одержання відповідної його частки, а також грошових коштів у разі ліквідації товариства відповідно до чинного законодавства; а також при виході, зокрема, з товариства з обмеженою відповідальністю, на виплату вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді.

Право на частку у статутному капіталі господарського товариства є наслідком внесення особою вкладу у статутний капітал цього товариства та відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Отже власністю господарського товариства є майно, передане йому учасником (засновником) як вклад до статутного (складеного) капіталу. Частка у статутному капіталі товариства не є власністю товариства, а є виключно власністю його учасника.

Зазначене підтверджується тим, що згідно зі ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 147 ЦК України саме учасник товариства, а не товариство, тобто як власник, має право продати свою частку (ії частину) у статутному капіталі. Зазначене кореспондує положенням ст. ст. 317, 319 ЦК України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, акції можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони були придбані за їх спільні кошти. Разом з тим вклад до статутного капіталу господарського товариства (наприклад, ТОВ) не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , оскільки ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За загальним правилом, корпоративні права являють собою сукупність майнових і немайнових прав, а стаття 61 Сімейного кодексу України прямо вказує, що об'єктом спільної сумісної власності може бути тільки майно, отже самі частки в статутному капіталі Товариства не є об'єктами цивільних прав.

Крім того, встановлюючи обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства та з'ясовуючи джерело і час його придбання, суд враховує ту обставину, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов 'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, вказана норма закону обумовлюється створенням обов 'язку для другого з подружжя, виключно тим, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'і, а саме договір укладений одним з подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ц відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

При таких обставинах встановлених в судовому засіданні, розглядаючи позови в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 60, 61, 65, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 88, 130, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков