Постанова

від 23.03.2015 по справі 903/75/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" березня 2015 р. Справа № 903/75/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані"

на рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2015 р.

у справі №903/75/15 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом прокурора Ківерцівського району в інтересах держави в особі Державного підприємства "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№84)"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані"

про стягнення 28 701,34 грн.

за участю представників сторін:

від прокурора: Кондратюк А.В.

від позивача: Януль М.В.;

від відповідача: Польчук П.А.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.02.2015 р. у справі №903/75/15 позов прокурора Ківерцівського району в інтересах держави в особі державного підприємства "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№ 84)" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" про стягнення 28 701,34 грн. задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" на користь державного підприємства "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№ 84)" 28 701,34 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 25.11.2013 р. між державним підприємством "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№ 84)" та товариством з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" укладено договір купівлі - продажу № Г-80.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання по виготовленню та поставці і передачі у власність продукції виконав в повному обсязі, що підтверджується накладною №273 від 25.11.2013 р. та податковою накладною №30 від 25.11.2013 р. Натомість, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України, а також Закону України «Про судовий збір».

З огляду на встановлений факт неналежного виконання умов договору відповідачем та, перевіривши розмір і періоди нарахування пені та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2015 р. у справі №903/75/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, наступне:

- зі змісту укладеного між сторонами Договору вбачається, що сторони домовились при його підписанні про купівлю-продаж певної продукції - пиломатеріалів обрізних, про порядок передачі продукції покупцем продавцю з оформленням всіх відповідних документів на реалізацію даного виду продукції;

- державне підприємство «Підприємство Цуманської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Волиньскій області (№84)» свої зобов'язання, передбачені п. 4.1., 4.2. вказаного договору купівлі-продажу, не виконало, а саме продавцем не здійснювалась передача покупцю продукції, зазначеної у вказаному договорі;

- державним підприємством «Підприємство Цуманської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Волиньскій області (№84» 25.11.2013 року було виписано Товариству з обмеженою відповідальністю «Вуд Трейд Компані» накладну № 273 на реалізацію пиломатеріалів обрізних І сорту в кількості 20,0 м 3 по ціні 910 грн. на суму 21 840 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 3690,00 грн.) та податкову накладну № 30 від 25.11.2013 року, які надіслані покупцю. Оригінал та другий примірник накладної № 273 від 25.11.2013 року представником ТОВ «Вуд Трейд Компані», а саме директором Клекоцюком С.А. не підписувавя, не завірявся печаткою, оскільки був відсутній факт проведення господарської операції, зазначеної у вказаній накладній;

- фактично реалізація даної продукції за договором не проводилась покупцю, передача продукції у власність покупцю також не проводилась, так як дана продукція не вивозилась транспортними засобами покупця чи транспортними засобами перевізника покупцем з територи продавця - Державного підприємства «Підприємство Цуманської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Волиньскій області (№84)», продавцем не виписувались товарно-транснортні накладні, які підтверджують факт перевезення продукції покупцю;

За наведеного вище, скаржник стверджує, що покупець не мав підстав виконувати п. 5.1. Договору в частині проведення оплати, так як продукція, що є предметом договору від 25.11.2013 року № 80-г, ТОВ «Вуд Трейд Компані» не отримувулась.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача - Державного підприємства "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№84)" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Документами, що підтверджують господарську операцію у даному випадку є:

Договір купівлі-продажу № Г-80 від 25 листопада 2013р. (оформлений належним чином із підписами, скріплений печатками «Продавця» та «Покупця»);

накладна № 273 від 25.11.2013р. (оформлена з дотриманням вимог чинного законодавства);

податкова накладна № 31 від 25,11.2013р. (містить податкові дані «Покупця» та «Продавця» і відображається в податковій звітності, форма затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 13/9);

довіреність № 14 від 25 листопада 2013р. (містить всі реквізити «Покупця» та «Продавця», вказано зміст господарської операції та одиницю виміру господарської операції, наявні підписи осіб, які брали участь в господарській операції, а також існує мокра печатка учасника господарської операції, типова форма № М-2 затверджена Управлінням методології бухгалтерського обліку).

Для підтвердження господарської операції здійснено запит до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції, в результаті чого з'ясовавано, що протягом листопада місяця 2013р. ДП «Підприємство Цуманської виправної колонії Управління ДПтС України у Волинській області (№84)» відправило ТзОВ «Вуд Трейд Компані» продукції на загальну суму 78 260 грн., що підтверджується податковими накладними (за листопад 2013р.), розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (платник Підприємство Цуманської виправної колонії Управління ДПтС України у Волинській області (№84), розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (платник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані").

Також, позивач звертає увагу на те, що ДП «Підприємство Цуманської виправної колонії Управління ДПтС України у Волинській області (№84)» не мало можливості згідно чинного законодавства та нормативних документів надавати товаротранспортні накладні на вантаж, оскільки вантажоодержувачем виступає ТзОВ «Вуд Трейд компані» і дана позиція не прописана у Договорі № Г-80 від 25 листопада 2013р. та не узгоджувалась у письмовому вигляді з директором Підприємства Цуманської-виправної колонії Управління ДПтС України у Волинській області (№84).

Виробничі потужності ДП «Підприємство Цуманської виправної колонії Управління ДПтС України у Волинській області (№84)» знаходяться на території режимного об'єкта, а саме на території Цуманської виправної колонії Управління ДПтС України у Волинській області (№84).

Склад, з якого відправлялася продукція по Договору , знаходиться за межами режимного об'єкта, на території гаража Цуманської виправної колонії Управління ДПтС України у Волинській області (№84). Продукція на склад вивозилася власними транспортними засобами.

Наведені факти, як стверджує позивач, свідчать про виконання господарської операції з купівлі-продажу пиломатеріалів між державним Підприємством Цуманської виправної колонії Управління ДПтС України у Волинській області (№84) та ТзОВ «Вуд Трейд компані» по договору купівлі-продажу № Г-80 від 25 листопада 2013р., а тому покупець зобов'язаний був виконати вимоги п 5.1. Договору купівлі-продажу.

23 березня 2015 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Зауважив, що підпис на накладній № 273 від 25.11.2013р. неможливо ідентифікувати з підписом особи, якій було видано довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. Не заперечує факт передачі відповідачем довіреності від 25.11.2013р. №14 на отримання товарно-матеріальних цінностей позивачу без фактичного отримання товару, пояснюючи такі дії тим, що товар мав бути отриманий у майбутньому. Вказує на те, що договір купівлі-продажу та довіреність зі сторони відповідача підписані директором - Клекоцюком С.А. Зазначив, що відповідачем були внесені корегування в документи податкової звітності, а саме в частині податкового кредиту за проведеними з позивачем господарськими операціями (відшкодування суми ПДВ). Також, наголосив на тому, що позивачем не надано журналу про переміщення продукції через контрольно-пропускний пункт колонії на підтвердження факту відвантаження товару відповідачеві.

З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2015 р. у справі №903/75/15 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача - Державного підприємства "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№84)» та прокурор в судовому засіданні заявили, що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Окрім того, представник позивача пояснила, що журнал про переміщення продукції через контрольно-пропускний пункт колонії, на який посилається відповідач в обгрунтування своїх пояснень, не є однозначним доказом того, що продукцію дійсно було відвантажено відповідачеві, оскільки такий документ лише фіксує факт перевезення товару з колонії на її склад.

З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Оригінали Договору купівлі - продажу № Г-80 від 25.11.2013р. та накладної № 273 від 25.11.2013р. надано позивачем колегії суддів для огляду в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 25.11.2013 р. між державним підприємством "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№ 84)" та товариством з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" укладено договір купівлі - продажу № Г-80 (далі по тексту - Договір, а.с. 24).

За умовами п. 1.1. Договору позивач зобов'язався виготовити та поставити і передати у власність (повне господарське володіння) відповідачу пиломатеріал обрізний 1 сорту в кількості 20,00 м. куб. по ціні 1 092 грн. за 1 м. куб., а останній зобов'язався прийняти цю продукцію та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.2. Договору прийомка продукції проводиться на підставі умов даного Договору та супроводжувальної документації.

Відповідно до п. 4.1. Договору постачання продукції здійснюється на склад покупця транспортом покупця.

Моментом поставки продукції вважається передача її продавцем покупцю, або транспортній організації.

У п. 5.1. Договору сторони погодили, що розрахунок за товар, що постачався здійснюється шляхом перерахунку грошей протягом 7 календарних днів з дня отримання продукції згідно накладної або рахунку.

У розділі 7 Договору сторони погодили умови відповідальності сторін.

Так, згідно з п. 7.2. Договору при порушенні покупцем своїх зобов'язань за даним Договором, продавець вправі відмовити покупцю в подальшій поставці товару до моменту усунення даних порушень.

За умовами п. 7.3. Договору при простроченні платежу за товар покупець зобов'язаний сплатити продавцю штрафну неустойку (пеню) в розрізі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за товар.

У п. 9.2. Договору сторони визначають, що всі ймовірні претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами на протязі 10 днів з моменту отримання.

Даний Договір засвідчений підписами та скріплений печатками сторін.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем долучено до матеріалів справи накладну № 273 від 25.11.2013 р., згідно з якою від ДП "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№84)" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" через Клекоцюка С.А. за довіреністю № 14 від 25.11.2013р. пиломатеріал обрізний 1 сорту в кількості 20,00 м. куб. всього на суму 18 200 грн. (разом з ПДВ - 21 840 грн.) (а.с. 25, 66). В графах «здав», «прийняв» містяться підписи відповідальних на те осіб.

При цьому, в матеріалах справи міститься копія довіреності № 14 від 25.11.2013р., яку видано директору Клекоцюку Сергію Анатолійовичу на отримання від ДП "Підприємство Цуманської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№84)" товарно-матеріальних цінностей (пиломатеріал обрізний 1 сорту - 84 куб. м; дрова - 18 куб. м, дрова - 12 куб.м). Вказана довіреність містить зразок підпису особи, що одержала довіреність, який є ідентичним підпису, виконаному у графі «прийняв» накладної № 273 від 25.11.2013 р. (а.с. 31).

Також, позивач додано до матеріалів справи копію податкової накладної №30 від 25.11.2013 р., яка містить податкові дані покупця та продавця, зокрема, засвідчує факт виникнення у продавця (позивача) податкового зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу № Г-80 від 25.11.2013р., за яким надано продукцію на суму 18 200грн. (загальна сума з ПДВ - 21 840 грн.) (а.с. 26).

03.11.2014 р. позивач надіслав відповідачу претензію № 84-190/18 з вимогою сплатити суму боргу, зокрема по договору № Г-80 від 25.11.2013 р. (а.с. 23).

Оскільки відповідачем в добровільному порядку заборгованість не сплачена позивач звернуся із позовом до суду, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення 21 840 грн. суми основного боргу, 1129,10 грн. пені, 5 023,19 грн. інфляційних втрат та 709,05 грн. 3 % річних.

На момент вирішення спору в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не було надано жодних належних доказів на підтвердження факту погашення суми основного боргу в розмірі 21 840 грн.

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення чинного законодавства.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення договору купівлі - продажу № Г-80 від 25.11.2013 р.

За приписами ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З положень ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, позивач виконав взяті на себе за Договором зобов'язання в повному обсязі, що стверджується такими первинними документами, як Договором купівлі - продажу № Г-80 від 25.11.2013 р., накладною № 273 від 25.11.2013 р. та довіреністю № 14 від 25.11.2013р., а також податковою накладною№30 від 25.11.2013 р.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведений перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 зазначеного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно з п. 2.2. Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Відповідно до пункту 2 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000 р. № 053-291516 довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

З урахуванням наведених вище приписів діючого законодавства та, виходячи з аналізу наявних в матеріалах справи первинних документів, колегія суддів констатує, що наявна в матеріалах справи копія накладної та довіреність оформлені у відповідності до вимог закону, містять всі обов'язкові реквізити, а тому є належними доказами на підтвердження факту проведення відповідної господарської операції, зокрема, одержання товарних цінностей.

Згідно з п. 180.1. ст. 180 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, до матеріалів справи позивачем долучено копію листа Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №2506/03-06-1501-07 від 13.03.2015р. «Про надання інформації», згідно з яким надано податкові декларації по ПДВ та додатки № 5 до них за період жовтень, листопад, грудень 2013 року та січень 2014 року по ТзОВ «Вуд Трейд Компані» в електронному вигляді.

Також, надано копії податкових накладних від 25.11.2013р. № 31, від 25.11.2013р. №31, від 26.11.2013р. № 33, від 28.11.2013р. № 37; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (платник - Підприємство Цуманської виправної колонії Управління ДПтС України у Волинській області (№84)), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (платник -Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані").

Аналіз наведених вище документів свідчить про те, що протягом листопада місяця 2013 року позивач відправив відповідачу продукції на загальну суму 93 912 грн. (78 260 грн. та ПДВ на суму 15 652 грн.).

За приписами п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України, останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI, визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ст. 201.1. платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, згідно п. 201.7. Податкового кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів зважає на те, що відображення факту проведення господарської операції у податкових звітностях позивача та відповідача додатково підтверджує наявність у відповідача обов'язку по проведенню оплати за отриманий товар. Окрім того, на момент здійснення провадження у даній справі судом першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не надано доказів проведення корегування документів податкової звітності в частині податкового кредиту за проведеними з позивачем господарськими операціями (відшкодування суми ПДВ).

За наведених обставин, колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника стосовно відсутності в останнього зобов'язань по оплаті отриманого товару.

Колегія суддів констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази (банківські виписки, чеки, платіжні доручення) на підтвердження факту сплати відповідачем в повному обсязі вартості товару як того вимагає п. 5.1. Договору, отриманого на підставі накладної № 273 від 25.11.2013р.

Таким чином, враховуючи факт поставки продукції позивачем та факт прийняття на підставі накладної даної продукції відповідачем, існування боргу відповідача перед позивачем на суму 21 840 грн., судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з тим, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 21 840 грн. є цілком правомірним та таким, що відповідає встановленим обставинам справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пункту 7.3. Договору при простроченні платежу за товар покупець зобов'язаний сплатити продавцю штрафну неустойку (пеню) в розрізі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за товар.

Таким чином, з урахуванням норми, наведеної у ст. 625 ЦК України, та п.7.3. Договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 709, 05 грн., 5023, 19 грн. інфляційних втрат та пеню в сумі 1129,10 грн.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За правилами, визначеними ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням вимог Закону та умов Договору, на підставі проведеної перевірки розрахунку пені, здійсненого позивачем, судова колегія дійшла висновку, що нарухвання пені в межах визначеного позивачем періоду є допустимим, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 1129,10 грн. є обгрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Окрім того, ураховуючи встановлений та підверджений наявними в матеріалах справи доказами факт неналежного виконання боржником свого грошового зобов'язання за Договором, та з урахуванням проведеної перевірки розрахунку позивача 3 % річних, судова колегія погоджується з тим, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 709, 05 грн. є правомірними, а тому підлягають до задоволення.

Стосовно заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 5023,19 грн. за період з грудня 2013 року по грудень 2014 року, то судова колегія, з урахуванням положень ст. 625 ЦК України, листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р. та встановленого судом факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання, вважає, що нарахування позивачем інфляційних втрат є правомірним, а тому суд першої інстанції дійшов цілком законного та обгрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Водночас, судова колегія зважає на те, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачем (скаржником) не заперечується факт видання на ім'я директора товариства (відповідача) довіреності № 14 від 25.11.2013р., з якою в подальшому відповідач звернувся до позивача щодо отримання продукції. Проте, як стверджує скаржник, продукції відповідачем отримано не було з немотивованих підстав.

В частині тверджень скаржника щодо корегування податкової звітності та як наслідок відсутності в останнього обов'язку по проведенню оплати отриманої продукції, та щодо посилання на долучену до матеріалів апеляційної скарги накладну № 273 від 25.11.2013р., в графі "прийняв" якої відсутній підпис одержувача товарних цінностей, колегія суддів приймає до уваги наступне.

За приписами ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Скаржник (відповідач) при зверненні з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи додаткові докази, зокрема, надав іншу копію накладної № 273 від 25.11.2013р., в якій відсутній підпис про отримання товару. Проте наданий примірник є другим примірником який видано відовідачу на підтвердлження отримання товару та для відображення господарської операції у бухгалтерському та податовому обліку, в якому представник відовідача міг і не розписатися, що не спростовує факт підпису першого примірниа накладної. Також, відповідач вказує на корегування в документах податкової звітності, проте такі відомості на момент розгляду в суді першої інстанції відповідачем не були надані. В той же час, на момент відправлення апеляційного провадження у даній справі, відповідачем документарно не підтверджено такі дані.

При цьому, в порушення ч. 1 ст.. 101 ГПК України, відповідач не обґрунтував неможливості подання додаткових доказів до місцевого господарського суду з причин, незалежних від відповідача, оскільки, будучи стороною у справі та належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання у суді першої інстанції, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 38), відповідач був завчасно обізнаний про порушення провадження у даній справі, а, відтак, не був позбавлений можливості подати додаткові докази станом на дату прийняття рішення від 11.02.2015р. Натомість, відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо подачі відзиву на позов, а також не надав додаткових доказів до вирішення справи по суті. Крім того, не з'явився в судове засідання суду першої інстанції, що стверджується протоколом судового засідання господарського суду Волинської області від 11.02.2015р. у справі № 903/75/15, хоча був належним чином повідомленим.

На спростування тверджень скаржника в тій частині, що фактично продукцію відповідачем отримано не було з огляду на те, що продавцем не виписувалися товарно-транспортні накладні на підтвердження факту перевезення продукції покупцю, колегія суддів зважає на таке.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. наведених Правил, договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.

При цьому, як убачається зі змісту укладеного між сторонами Договору, обов'язок щодо укладення договору перевезення вантажів з перевізником та, відповідно, надання товарно-транспортних документів, за продавцем (позивачем) не закріплено.

Крім того, у п. 4.1. Договору, сторони погодили, що постачання продукції здійснюється на склад покупця транспортом покупця.

Відтак, обов'язок щодо укладення договору перевезення вантажів за умовами договору мав би виникнути у покупця (відповідача).

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу підробки документів, шахрайсьих дій чи інших обставин під час отримання пиломатеріалів від позивача представник відповідача суду апеляційної інстанції також не надав.

З урахуванням наведеного, судова колегія відзначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2015 р. у справі №903/75/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2015 р. у справі №903/75/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Трейд Компані" - без задоволення.

2. Справу № 903/75/15 надіслати господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.