Рішення

від 11.03.2015 по справі 910/1724/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015Справа №910/1724/15-г

За позовом Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрон-Україна"

про стягнення 81 162,61 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Орлюк О.М., за довіреністю

від відповідача: Іванець О.О., за довіреністю

від прокуратури: Чистякова Н.О., посвідчення № 031458.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрон-Україна" (далі - відповідач) про стягнення 81 162,61 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/1724/15-г та призначено її розгляд на 25.02.2015 р.

20 лютого 2015 р. від представника позивача через відділ діловодства господарського суду м. Києва надійшли додаткові документи.

25 лютого 2015 р. до суду від представника відповідача через відділ діловодства господарського суду м. Києва надійшов відзив з додатками б/н б/д на позовну заяву та клопотання б/н б/д.

В судове засідання 25.02.2015 р. представник позивача з'явився, надав суду заяву з додатками для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 25.02.2015 р. представник відповідача з'явився.

В судове засідання 25.02.2015 р. представник прокуратури з'явився.

У судовому засіданні 25.02.2015 р. судом, в порядку передбаченого статтею 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, було оголошено перерву до 11.03.2015 р.

Представник позивача 11.03.2015 р. в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги частково, оскільки після порушення провадження у справі № 910/1724/15-г відповідачем було сплачено основний борг.

Представник відповідача 11.03.2015 р. в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник прокуратури 11.03.2015 р. в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2003 р. між Меморіальним комплексом "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" (далі - орендодавець, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Астрон-Україна» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрон-Україна", далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди № б/н нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір - 1).

Відповідно до п. 1.1 Договору - 1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення другого поверху та мансарди в будівлі загального корпусу виставки (надалі - майно), площею 195,1 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2, що знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30 вересня 2003 р. 702 100 (сімсот дві тисячі сто) гривень.

Пунктом 2.1 Договору - 1 передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п. 3.1 Договору - 1 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 , і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2003 р.) - 6 039,50 грн. (шість тисяч тридцять дев'ять грн. 50 коп.).

Пунктом 3.3 Договору - 1 передбачено, що перерахування здійснюються орендарем до 12 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем, таким чином: 50 % орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 50 % орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 5.2 Договору - 1 орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, у співвідношенні визначеному у п. 3.3 Договору.

За п. 5.6 Договору - 1 орендар подає орендодавцю копії платіжних доручень з відміткою банку про сплату орендної плати орендодавцю та до державного бюджету до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.8 Договору - 1 орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На виконання вимог п. 5.8 Договору - 1, 30 грудня 2013 року між сторонами було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю № 03/05/03/1 (далі - Договір - 2).

Відповідно до п. 1.2 Договору - 2 балансоутримувач забезпечує експлуатацію будівлі, що перебуває у нього на балансі та знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Запечерний, 2 (надалі - «будівля») та забезпечує орендаря комунальними послугами, а орендар здійснює витрати, пов'язані з наданням йому комунальних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, а також пропорційно кількості користувачів при споживанні теплової енергії та холодного водопостачання.

Відповідно до п. 1.4 Договору - 2 орендар відшкодовує плату за землю (в межах пропорційно площі орендованого приміщення) згідно Закону України «Про сплату за землю».

За п. 2.2.2 Договору - 2 орендар зобов'язується не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за виконання робіт згідно пункту 2.1.1 відповідно до загальної площі приміщення. Форма оплати - платіжне доручення. Сума відшкодування фактично прийнятих послуг визначається на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків та актів виконаних робіт.

Згідно з п. 5.12 Договору - 1 орендар зобов'язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки.

Факт приймання-передачі майна підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі орендованого майна (загальною площею 195,1 кв.м.) від 30.12.2003 р.

05.01.2004 р. сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 (далі - Додаткова угода) до Договору - 1, якою було змінено та доповнено вказаний договір.

Згідно п. 5.13 Додаткової угоди орендар зобов'язаний відшкодовувати орендодавцю витрати, пов'язані із щомісячної сплатою земельного податку, пропорційно площі орендованого орендарем приміщення.

За твердженнями позивача, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором - 1 та Договором - 2 станом на 15.01.2015 року складає 74 169,28 грн.

25 лютого 2015 року до суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній зазначає, що заборгованість за Договорами повністю погашена, в підтвердження чого надав оригінали платіжних доручень за №№ 162, 163 від 12.02.2015 р., №№ 164, 165, 166 від 20.02.2015 р., № 167 від 23.02.2015 р. на загальну суму 74 169,28 грн. Поданою до суду заявою № 133 від 25.02.2015 р. позивач підтвердив факт погашення відповідачем заборгованості у вищезазначеному розмірі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих заступником прокурора доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання належним чином виконав надав. Відповідач, в порушення умов Договору - 1 та Договору - 2, вчасно не сплачував орендні та комунальні платежі.

При цьому, 25.02.2015 р. до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача зазначає про сплату основного боргу в розмірі 74 169,28 грн., що підтверджується представником позивача.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, провадження у справі № 910/1724/15-г в частині стягнення основного боргу в розмірі 74 169,28 грн. підлягає припиненню з підстав відсутності предмету спору у цій частині, у зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної суми після порушення провадження у справі.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач припустився прострочення платежів за Договором -1 та Договором - 2, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 6 993,33 грн.

Згідно з п. 3.5 Договору - 1 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до бюджету та орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору - 2 орендар зобов'язується при несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунком подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 статті 546 , статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України ).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок пені, долучений до позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 6 993,33 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач у своєму клопотанні просить суд зменшити розмір пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували його важкий майновий стан, що унеможливлює виплату пені у вищезазначеному розмірі. Більше того, відповідачем, після порушення провадження у даній справі, з метою погашення своєї заборгованості перед позивачем за Договорами, протягом одинадцяти календарних днів було перераховано позивачу 74 169,28 грн. Враховуючи дану обставину, на думку суду, у відповідача є можливість сплатити позивачу пеню в сумі 6 993,33 грн. Зворотнього відповідачем не доведено.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки відповідач сплатив суму основного боргу на корить позивача вже після порушення провадження у справі, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що спонукало заступника прокурора звернутися до суду з відповідною позовною заявою, а тому відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК судовий збір покладається на відповідача.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Виходячи з ціни позову у розмірі 81 162,61 грн., з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 4 , 49 , 80, 82 - 85 ГПК України , суд,

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/1724/15-г в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрон-Україна" на користь Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" 74 169 (сімдесят чотири тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 28 коп. припинити.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрон-Україна" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, ідентифікаційний код: 31628383) на користь Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 24, ідентифікаційний код: 02224241) пеню в розмірі 6 993 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 33 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрон-Україна" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, ідентифікаційний код: 31628383) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 16.03.2015 р.

Суддя О.В. Нечай