Рішення

від 17.02.2015 по справі 911/5180/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" лютого 2015 р. Справа № 911/5180/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ломан Анімал Хелс Україна» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни» , с. Садки-Строївка Макарівського району,

стягнення 150 487,78 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: Петруня А.В. , уповноважений, довіреність від 20.11.2014р. №20/11;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ломан Анімал Хелс Україна», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 24.11.2014р. №24-11/14 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни», с. Садки-Строївка Макарівського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 150 487,78 грн. заборгованості, в тому числі суму 72 855,00 грн. основного боргу, 35 271,61 грн. пені, 6565,93 грн. три проценти річних та штраф в сумі 35 795,24 грн., а також судовий збір в розмірі 3 024,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки від 11.04.2011р. №LPS185 поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних на загальну суму 1 240 561.43 грн. Проте, в порушення умов договору поставки від 11.04.2011р. №LPS185 відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав та за отриманий товар в повному обсязі та вчасно не розрахувався, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 72 855,00 грн. Крім того, позивач твердить, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 35 271,61 грн., 3% річних в сумі 6 565,93 грн. та штраф в сумі 35 795,24 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2014р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Ломан Анімал Хелс Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни» про стягнення 150 487,78 грн. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/5180/14 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 23.12.2014р.

23.12.2014р. представником відповідача подано до господарського суду Київської області клопотання від 23.12.2014р. про відкладення розгляду справи на іншу дату. Крім того, до клопотання відповідача долучено відзив на позов без номера та дати, який залишено судом без уваги та без розгляду, оскільки зазначений відзив не містить підпису особи, яка його склала.

В судове засідання 23.12.2014р. з'явився повноважний представник позивача, який подав витребувані ухвалою суду від 04.12.2014р. документи разом із клопотанням від 23.12.2014р. про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача у судове засідання 23.12.2014р. не з'явився, вимоги суду, викладені в ухвалі від 04.12.2014р., не виконав та витребувані документи суду не подав.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2014р. розгляд справи відкладено на 13.01.2015р.

12.01.2015р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання від 24.12.2014р. №24-12/14-1 про відкладення розгляду справи.

Крім того, 12.01.2015р. позивачем подано до господарського суду Київської області клопотання від 24.12.2014р. №24-12/14-2 про витребування доказів.

13.01.2015р. у судове засідання повноважні представники позивача та відповідача не з'явились, відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 23.12.2014р., не виконав, витребувані судом документи не подав та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив.

Ухвалою суду від 13.01.2015р. розгляд справи відкладено на 03.02.2015р. та витребувано у відповідача додаткові документи та докази, а саме: письмову інформацію, підтверджену документально, про включення ТОВ «Слов'яни» податкових накладних від 04.01.2012р. №15 на суму 42 297,00 грн., від 05.01.2012р. №19 на суму 42 297,00 грн., від 24.01.2012р. №147 на суму 70 143,60 грн., від 01.02.2012р. №2 на суму 83 574,00 грн., від 01.03.2012р. №10 на суму 83 574,00 грн., від 06.03.2012р. №51 на суму 83 574,00 грн. до реєстру податкових накладних та до зобов'язань з ПДВ (декларації по податку на додану вартість та реєстр податкових накладних за січень, лютий, березень 2012р.).

Крім того, суд витребував у Макарівського відділення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області письмову інформацію про включення товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'яни» податкових накладних від 04.01.2012р. №15 на суму 42 297,00 грн., від 05.01.2012р. №19 на суму 42 297,00 грн., від 24.01.2012р. №147 на суму 70 143,60 грн., від 01.02.2012р. №2 на суму 83 574,00 грн., від 01.03.2012р. №10 на суму 83 574,00 грн., від 06.03.2012р. №51 на суму 83 574,00 грн. до реєстру податкових накладних та до зобов'язань з ПДВ.

02.02.2015р. до господарського суду від Макарівського відділення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надійшла запитувана інформація із супровідним листом від 28.01.2015р. №78/10/15-015.

В судове засідання 03.02.2015р. з'явився представник позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду від 04.12.2014р., від 23.12.2014р. та від 13.01.2015р. не виконав, витребувані судом документи не подав про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином про, що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання від 03.02.2015р. про продовження строку розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 03.02.2015р. продовжено строк розгляду спору у справі №911/5180/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 17.02.2015р.

17.02.2015р. представником позивача подано до господарського суду письмові пояснення від 16.02.2015р. №16-02/15.

В судове засідання 17.02.2015р. з'явився представник позивача. Відповідач свого представника у судове засідання 17.02.2015р. не направив, витребувані судом документи не подав та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ломан Анімал Хелс Україна», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Ломан Анімал Хелс Україна»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни», с. Садки-Строївка Макарівського району (далі по тексту - ТОВ «Слов'яни»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 11.04.2011р. між ТОВ «Ломан Анімал Хелс Україна» (продавець) та ТОВ «Слов'яни» (покупець) Договір поставки №LPS185 (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язується поставити кормові добавки, ветеринарні препарати, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати, іншу ветеринарну продукцію виробництва компанії Lomann animal health (LAH) (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуванню і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару. Відповідно до умов Договору:

- ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару вказується у рахунках - фактурах продавця та в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість (пункт 2.1. Договору);

- загальна вартість товару, що поставляється за даним Договором, визначається загальною сумою всіх видаткових накладних на відпуск товару покупцю за весь період дії цього Договору (пункт 2.6. Договору);

- датою (моментом) поставки (передачі) товару вважається дата підписання видаткової накладної покупцем, що засвідчує прийняття товару покупцем від продавця (пункт 3.5. Договору);

- за прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов'язання покупцем по оплаті товару - до повного погашення заборгованості (пункт 6.3. Договору);

- Договір набирає законної сили з моменту підписання і діє до кінця тендерного строку (пункт 9.1. Договір).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач, протягом дії договору з 24.11.2011р. по 28.03.2012р. позивачем здійснена поставка товару, про що свідчать копії підписаних повноважними представниками та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних, а саме:

від 24.11.2011р. №РН-0002343 на суму 55 716,00 грн.,

від 28.11.2011р. №РН-0002375 на суму 22 260,00 грн.,

від 01.12.2011р. №РН-0002388 на суму 70 476,00 грн.,

від 09.12.2011р. №РН-0002454 на суму 41 787,00 грн.,

від 12.12.2011р. №РН-0002463 на суму 41 787,00 грн.,

від 16.12.2011р. №РН-0002512 на суму 41 787,00 грн.,

від 20.12.2011р. №РН-0002534 на суму 1 163,40 грн.,

від 22.12.2011р. №РН-0002558 на суму 11 256,00 грн.,

від 22.12.2011р. №РН-0002559 на суму 990,00 грн.,

від 22.12.2011р. №РН-0002560 на суму 41 787,00 грн.,

від 26.12.2011р. №РН-0002572 на суму 41 787,00 грн.,

від 30.12.2011р. №РН-0002607 на суму 41 787,00 грн..

від 06.01.2012р. №РН-0000018 на суму 83 574,00 грн.,

від 11.01.2012р. №РН-0000038 на суму 2 419,21 грн.,

від 16.01.2012р. №РН-0000078 на суму 41 787,00 грн.,

від 18.01.2012р. №РН-0000114 на суму 2 239,80 грн.,

від 19.01.2012р. №РН-000019 на суму 41 787,00 грн.,

від 24.01.2012р. №РН-0000148 на суму 70 143,60 грн.,

від 01.02.2012р. №РН-0000219 на суму 83 574,00 грн.,

від 08.02.2012р. №РН-0000262 на суму 83 574,00 грн.,

від 13.02.2012р. №РН-0000282 на суму 13 4265,00 грн.,

від 13.02.2012р. №РН-0000283 на суму 83 574,00 грн.,

від 13.02.2012р. №РН-0000285 на суму 58 500,00 грн.,

від 24.02.2012р. №РН-0000379 на суму 6 504,00 грн.,

від 24.02.2012р. №РН-0000380 на суму 69 645,00 грн.,

від 01.03.2012р. №РН-0000441 на суму 83 574,00 грн.,

від 06.03.2012р. №РН-0000481 на суму 83 574,00 грн.,

від 20.03.2012р. №РН-0000575 на суму 71 370,00 грн.,

від 28.03.2012р. №РН-0000629 на суму 4 428,42 грн., всього на суму 1 296 277,43 грн., а також відповідні довіреності на отримання матеріальних цінностей (належним чином засвідчені копії видаткових накладних та довіреності наявні в матеріалах справи, а оригінали надані позивачем для огляду в судовому засіданні). Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов Договору щодо поставки товару.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, мають найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір поставки від 03.01.2012р. №LPS185, та інші необхідні реквізити та прийшов до висновку, що вони відповідають вимогам зазначеного закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

В силу частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), також зазначене Положення визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а спірні правовідносини у даній справі пов'язані не із здійсненням бухгалтерського обліку чи складанням фінансової звітності, а з виконанням договірних зобов'язань.

Згідно листа Міністерства фінансів України від 29.08.2005р. №31-04200-30/23-7454/6784 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, є первинним документом, що фіксує рішення посадової особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Судом встановлено, що поставка товару у даній справі відбувалася за видатковими накладними, в якості підстави видачі накладних зазначено рахунок-фактура згідно Договору. На підставі видаткових накладних відповідач приймав товар без застережень та в подальшому частково оплачував його, посилаючись при цьому також на рахунки-фактури за Договором, тобто, вчиняв юридично значимі фактичні дії щодо виконання договору, тим самим не ставлячи під сумнів його дійсність.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права» підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем на підтвердження фактичного здійснення поставки товару за Договором додано до матеріалів податкові накладні, які були виписані та передані відповідачу, а саме: від 04.01.2012р. №15 на суму 42 297,00 грн., від 05.01.2012р. №19 на суму 42 297,00 грн., від 24.01.2012р. №147 на суму 70 143,60 грн., від 01.02.2012р. №2 на суму 83 574,00 грн., від 01.03.2012р. №10 на суму 83 574,00 грн., від 06.03.2012р. №51 на суму 83 574,00 грн. (копії залучені до матеріалів справи).

Відповідно до наданої Макарівським відділенням Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області інформації, підтвердженої документально (лист від 28.01.2015р. №78/10/15-015), про те, що зазначені податкові накладні від 04.01.2012р. №15 на суму 42 297,00 грн., від 05.01.2012р. №19 на суму 42 297,00 грн., від 24.01.2012р. №147 на суму 70 143,60 грн., від 01.02.2012р. №2 на суму 83 574,00 грн., від 01.03.2012р. №10 на суму 83 574,00 грн., від 06.03.2012р. №51 на суму 83 574,00 грн. були включені відповідачем - ТОВ «Слов'яни» до реєстру податкових накладних та до зобов'язань з ПДВ - «реєстр отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість» за січень - березень 2012р.

Також, судом на підставі наданих позивачем банківських виписок за період з 25.11.2011р. по 06.04.2012р., що містяться в матеріалах справи, встановлено, що відповідачем було частково оплачено вартість поставленого позивачем на загальну суму 1 197 538,62 грн.

Крім того, позивачем надано суду копії банківських виписок по рахунку за 23.01.2012р., з якої вбачається, що позивачем платіжним дорученням від 23.01.2012р. №1351 було перераховано на рахунок відповідача надлишково сплачені грошові кошти в розмірі 2 100,19 грн.

Отже, проаналізувавши подані сторонами первинні документи та здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що станом на 24.11.2014р. вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару складає 1 296 277,43 грн. (загальна вартість поставленого товару) - 1 197 538,62 грн. (загальний розмір коштів сплачених позивачем)- 2 100,19 грн. (розмір коштів, повернуті позивачем як переплату) = 96 638,62 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Суд неодноразово ухвалами від 04.12.2014р., від 23.12.2014р., від 13.01.2015р. та від 03.02.2015р. зобов'язував відповідача подати суду документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за видатковими накладними згідно Договору. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару, суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах 100% передплати, на підставі рахунків, які виставляються продавцем після підписання останнім письмових замовлень від покупця і передаються покупцю шляхом надіслання по факсу з підтвердженням про отримання та на вимогу покупця пересилаються по пошті. Покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок покупця вартість замовленої партії товар рахунки дійсні для сплати на протязі 5 днів з моменту їх виставлення покупцем.

Крім того, пунктом 2.3. Договору сторони перебачили, що у випадку не оплати покупцем замовленого товару у вказаний вище строк, поставка відвантаження товару може здійснюватися за розсудом продавця. Якщо поставка (відвантаження) товару відбулася без оплати, то покупець в такому разі зобов'язаний оплатити поставлений товар протягом одного робочого дня з моменту отримання товару (моментом отримання товару вважається момент підписання покупцем видаткової накладної).

За таких обставин, суд встановив, що строк оплати заборгованості за отриманий від позивача товар є таким, що настав.

Позивачем заявлено до стягнення основний борг в сумі 72 855,00 грн. Заяви про збільшення розміру позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 72 855,00 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 6.3. Договору, нараховану за кожен день прострочення в сумі 35 271,61 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3. Договору сторони передбачили за прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов'язання покупцем по оплаті товару - до повного погашення заборгованості.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти річних в сумі 6 565,93 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

-строк та порядок оплати товару встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 6.3. Договору та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також встановлені постановами Правління НБУ «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розміри облікової ставки НБУ;

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України;

- встановлений судом належний строк оплати за видатковими накладними;

суд самостійно здійснив повторний розрахунок пені та трьох процентів річних, та встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 47 094,94 грн. та 3% річних в сумі 8 783,79 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеня в сумі 35 271,61 грн. та проценти річних в сумі 6 565,93 грн. Заяви про збільшення розміру позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 35 271,61 грн. та процентів річних в сумі 6 565,93 грн. підлягає задоволенню повністю в заявлених сумах.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 35 795,24 грн., передбачений пунктом 6.5 Договору.

Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Відповідно до приписів частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. Чинне законодавство не обмежує право учасників господарських відносин встановлювати одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 27.04.2012р. у справі №3-24гс12).

За таких обставин умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений Договором.

Згідно положень пункту 6.5 Договору покупець, який прострочив оплату отриманої партії товару за пунктом 2.3., більш ніж на 10 календарних днів, зобов'язаний, крім пені, що передбачена для нього пунктом 6.3. Договору, сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми за товар. Сплата штрафу не звільняє покупця від відповідальності за несвоєчасну оплату, що передбачено для нього пунктом 6.3. Договору.

Враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем - ТОВ «Слов'яни» своїх грошових зобов'язань перед позивачем - ТОВ «Ломан Анімал Хелс Україна» за Договором в частині оплати поставленого товару в строк, визначений умовами Договору, вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 35 795,24 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню частково в сумі 9 663,86 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ломан Анімал Хелс Україна» користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни» 124 356,40 грн. заборгованості, з яких: основний борг в розмірі 72 855,00 грн., пеня в сумі 35 271,61 грн., 3% річних в сумі 6 565,93 грн. та штраф в сумі 9 663,86 грн. Відшкодування витрат зі сплати судового збору суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 12, 32-34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ломан Анімал Хелс Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни» (08023, Київська обл., Макарівський район, с. Садки - Строївка, вул. Садова, 34, код ЄДРПОУ 25271024)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ломан Анімал Хелс Україна» (03062, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 96-А, код ЄДРПОУ 34795150)

72 855,00 грн. (сімдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять гривень нуль копійок) основного боргу,

35 271,61 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті сімдесят одну гривню шістдесят одну копійку) пені,

6 565,93 грн. (шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень дев'яносто три копійки) три проценти річних,

9 663,86 грн. (дев'ять тисяч шістсот шістдесят три гривні вісімдесят шість копійок) штрафу,

2 487,12 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят сім гривень дванадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 25.03.2015р.