Постанова

від 18.03.2015 по справі 921/1138/14-г/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа № 921/1138/14-г/10

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

при секретарі Фіна Н.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Заліщицької районної державної адміністрації

на рішення господарського суду Тернопільської області від 02.12.2014 року

у справі за № 921/1138/14-г/10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа", м. Тернопіль, вул. Танцорова, 25

до відповідача: Заліщицької районної державної адміністрації, м. Заліщики, вул.. С.Бандери, 15б Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 89 105,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.12.2014 року в справі №921/1138/14-г/10 позов задоволено повністю. Стягнуто з Заліщицької районної державної адміністрації на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа" 65 200,00 грн. основного боргу; 4301,41 грн. - пені; 12 844,40 грн. - індексу інфляції; 2181,07 грн. - 3% річних, 1827,00 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Підставою стягнення суми боргу є укладений між сторонами договір поставки за №7285, в порядку та на умовах якого, Постачальник (ТОВ "Мережа") передає у власність Покупцеві (Заліщицька РДА), а Покупець приймає та оплачує товар, надані послуги. Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару та п.5.2 Договору судом стягнуто 3% річних, інфляційні та пеню.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення господарського суду Тернопільської області від 02.12.2014 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що кошти в сумі 65 200. 00 грн. були заплановані у 2013 році згідно кошторисних призначень та надійшли 16 жовтня 2013 року в Заліщицьку районну державну адміністрацію. 21 жовтня 2013 року було зареєстровано фінансове та юридичне зобов'язання по договору та подані платіжні доручення на оплату комп'ютерної техніки в УДКСУ Заліщицького району. Проте, як вказує відповідач, дані кошти не були перераховані на рахунок ТОВ «Мережа» з невідомих причин. Однак, відповідач звернувся до головного розпорядника Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо вирішення питання погашення кредиторської заборгованості, яка виникла станом на 01.01.2014 р. У листі- відповіді Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України вказано, що не має можливості погашення кредиторської заборгованості у 2014 році.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечує доводи апеляційної скарги, вказує на повну відсутність будь- яких доказів зі сторони відповідача та вважає, що дана апеляційна скарга подана з метою затягування судового процесу. Просить рішення господарського суду Тернопільської області від 02.12.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача та позивача в судове засідання не з'явились, проте направили клопотання в яких просили розглянути апеляційну скаргу без їхньої участі. При цьому апелянт вказав, що підтримує доводи апеляційної скарги, а відповідач заперечує.

Апеляційний суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що 28.12.2012 р. що між сторонами 21 жовтня 2013 року укладено Договір №7285, в порядку та на умовах якого, Постачальник (ТОВ "Мережа") передає у власність Покупцеві (Заліщицька РДА), а Покупець приймає та оплачує товар (надалі іменується "товар"), надані послуги (надалі іменується "послуги"), а саме інформаційно-технічний комплекс (п. 1.1. Договору).

Кількість, асортимент і ціни на товар та надалі послуги вказуються в накладних або актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2.).

Згідно п. 2.1. Договору, Постачальник зобов'язується передавати Покупцеві товар, надати послуги разом із усіма його при належностями та документами, що стосуються товару згідно довіреності підписаної керівником, та головним бухгалтером Покупця і завіреної гербовою печаткою.

Відповідно до п. 3.5., 4.1. Договору сторони встановили, що Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар, послуги від Постачальника та оплатити його в строк та на умовах передбачених цим договором; а загальна сума договору 65 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 10 866,67 грн..

На виконання умов Договору №17285 від 21.10.2013 року ТОВ "Мережа", м. Тернопіль поставило відповідачу товарно-матеріальні цінності, а Заліщицька РДА, м. Заліщики отримало товар на суму 62 500,00 грн. (в т.ч. 10 866,67 грн.), що підтверджується Видатковою накладною №35117 від 21.10.2013 р. та підписом уповноваженої особи відповідача у видатковій накладній.

Уповноваженою особою відповідача на отримання товару виступала Дмитрук Уляна Миколаївна згідно Довіреності №142 від 21.10.2013 року.

Станом на час подання позову до суду ТОВ "Мережа", м. Тернопіль відповідачем заборгованість в сумі 65 200,00 грн. не погашена.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

17 липня 2014 року позивачем ТОВ "Мережа" надіслано на адресу Заліщицької РДА лист-вимогу №6 про сплату заборгованості за договором упродовж 30 календарних днів з дня отримання листа, а у разі повної чи часткової відмови сплатити борг у вказаний строк позивач звернеться з позовною заявою в установленому законом порядку.

23 липня 2014 року Заліщицька РДА у листі-відповідь №01-1113/05-04 повідомила позивач про те, що у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень на даний час немає можливості сплатити суму кредиторської заборгованості, яка була зареєстрована в УДКС у Заліщицькому районі станом на 01.01.2014р. за договором від 21.10.2013р. №7285 та становить 65 200,00 грн. та при поступленні кошторисних призначень від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства зобов'язується погасити борг перед відповідачем. Окрім цього, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що дійсно борг є і неоплачений з невідомих йому причин.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму ВГСУ від 10 липня 2014 року №6) зазначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач у справі Заліщицька РДА зобов'язана була оплатити отриманий товар після прийняття товаророзпорядчих документів (накладної), про що правильний висновок зробив суд першої інстанції.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦУК України).

Штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до п. 5.2. укладеного Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасних розрахунків за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку ТОВ "Мережа, згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача пеню в періоди з 22.10.2013 року по 21.04.2014 року складає 4301,41 грн. (а.с. 4-5)

Пунктом 2.1 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму ВГСУ від 10 липня 2014 року №6) зазначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку ТОВ "Мережа", згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 12 844,40 грн. за період з листопада 2013 року по жовтень 2014р. , що дорівнює - 12 844,40 грн.

Також ТОВ "Мережа", просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2181,07 грн. на підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Перевіривши представлений розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає вимоги позивача в частині стягнення 4301,41 грн. пені, 12 844,40 грн. індексу інфляції, 2181,07 грн. 3% річних обґрунтованими та такими, що правильно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обґрунтування скаржником відсутність перерахування коштів з бюджету, не є тими обставинами, які б усували цивільну-правову відповідальність останнього і слугували правовою підставою в незадоволенні позовних вимог при встановлені факту невиконання взятих зобов'язань.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Заліщицької районної державної адміністрації - відмовити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 02.12.2014 року в справі №921/1138/14-г/10 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 23.03.2015 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Якімець Г. Г.