Постанова

від 23.03.2015 по справі 917/2464/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа № 917/2464/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Косаревська О.М., Проказа Р.В.;

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1256П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.14 у справі № 917/2464/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрест", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук,

про стягнення 199 112,25 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 0675-СН від 12.12.2013 року в розмірі 199112,25 грн., з яких: 154450,80 грн. - сума основного боргу, 28 928,63 грн. - інфляційні нарахування, 2 297,72 грн. - 3 % річних, 13 435,10 грн. - пеня, посилаючись на те, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.12.2014 р. по справі №917/2464/14 ( суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. І. Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05756783, ІПН 057567816360, Св. ПДВ № 100327584, п/р 26007057004679 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрест" (вул. Правди, 12, офіс 30, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 30958391) суму основного боргу в розмірі 154 450,80 грн., 13 435,10 грн. - пені, 2 297,72 грн. - 3% річних, 28 928,63 грн. - інфляційних нарахувань та 3 982,26 грн. витрат по сплаті судового збору, з посиланням на порушення відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі зазначив, що позивач не надав сертифікат якості при передачі товару та на неодноразові вимоги відповідача.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що сертифікати якості товару,висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи та листи безпечного користування передані разом з товаром, вимоги про надання зазначених документів не надходили, відповідач не відмовлявся від товару та не повернув його.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що12.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрест" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки товару № 0675-СН (далі - договір).

Пунктами 1.1, 1.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією - (ями), що є додатками до цього договору .

В специфікації № 1 від 12.12.2013 року та специфікації № 2 від 12.12.2013 р. до договору № 0675-СН зазначено кількість та асортимент товару, а саме: окис заліза сірого Additivi HSP 70 та ливарна смола Novanol 165 (далі - товар).

У п. 2.4 договору зазначено, що датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості товару,висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи та листи безпечного користування надаються покупцю з першої поставки.

Пунктами 6.1, 6.2 договору встановлено,що розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів з дати поставки товару якщо інше не зазначено у специфікаціях. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 154450,80 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №1 від 08.01.2014 р., яка підписана представниками сторін та засвідчена печаткою.

В статті 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи в передбачений договорами тридцятиденний строк відповідач оплату отриманої продукції не здійснив.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, станом на день подачі позову, сума заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрест" складає 154 450,80 грн.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на те, що позивач не надав при передачі товару сертифікати якості товару та інші документи, передбачені пунктом 4.1 договору, є безпідставним та спростовується матеріалами справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ГК України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі, а ч. 2 ст. 662 Цивільного Кодексу України, передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору передбачено, що сертифікат якості та інші документи підтверджуючі якість товару, надаються покупцю з першої поставки.

Позивач зазначає, що документи підтверджуючи якість товару передані відповідачу одночасно з товаром, а відповідач стверджує, що документи підтверджуючи якість товару йому з товаром не передавались.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, вважає, що відповідачем не доведена відсутність документів, підтверджуючих якість товару, при прийманні товару.

Так, у п. 4 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробнично - технічного призначення та товарів народного споживання по якості» № П-7, зазначено, що приймання продукції по якості та комплектності проводиться в точної відповідності зі стандартами, технічними умовами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукція, яка постачається/ технічний паспорт тощо / Відсутність зазначених супровідних документів не зупиняє приймання продукції. В даному випадку складається акт о фактичної якості та комплектності одержаної продукції і у акті зазначається, які документи відсутні.

Відповідач не надав доказів наявності зауважень по якості товару або про відсутність документації на час прийняття товару від позивача, акт прийняття по якості не складався, відсутні також листи та відповідні претензії на час прийняття товару.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, а у разі не передання продавцем приналежностей товару або зазначених документів у встановлений строк, покупець вправі відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи з моменту приймання товару, відповідач не вимагав від позивача надання йому або складання додаткових документів на підтвердження якості поставленого товару та не встановлював строк для їх надання.

Колегія суддів вважає, що в зв'язку з тим, що відповідач не надав доказів підтверджуючих відсутність та інших документів, не довів наявність порушення зобов'язання по передачі зазначених документів позивачем, відсутні відповідні акти та вимоги про надання документів при прийманні товару є підстави для задоволення позову.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідачем не спростовані обставини, на які посилається позивач, доказів сплати за поставлений товар відповідно до умов договору не надано, таким чином, та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 154450,80 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею), є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 10.5 договору зазначено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діє під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені на загальну суму 13435,10 грн., з яких: 3630,65 грн. - за період з 08.02.2014 р. по 14.04.2014 р., 7477,11 грн. - за період з 15.04.2014 р. по 16.07.2014 р., 2327,34 грн. - за період з 17.07.2014 р. по 07.08.2014 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних на суму 2 297,72 грн. за період з 08.02.2014 р. по 07.08.2014 р. та інфляційні нарахування на суму 28 928,63 грн. за період з лютого 2014 року по жовтень 2014 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 549, 611, 625, 666, 712 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2014р. по справі №917/2464/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.03.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.