Рішення

від 25.03.2015 по справі 910/1955/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2015Справа №910/1955/15-г

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКОМ" до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" простягнення 105 009,54 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Броннікова О.В. - представник за довіреністю від 20.02.2015; від відповідачаНорець Н.О. - представник за довіреністю № 223 від 24.12.14

В судовому засіданні 25.03.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКОМ" до Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення 105 009,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.09.2013 між сторонами було укладено договір на виконання робіт № 42230200, на підставі якого позивачем були виконанні взяті зобов'язання вчасно та в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання робіт. За доводами позивача, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо розрахунку за виконані роботи, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 105 009,54 грн., складається з 84050 грн. 00 коп. основного боргу, 9528,74 коп. - пені, 1512,90 грн. - 3 % річних, 9917,90 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.02.2015 порушено провадження у справі № 910/1955/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.02.2015.

24.02.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

У судове засідання, призначене на 25.02.2015, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав через канцелярію суду документи, що були долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказів та враховуючи подане клопотання, суд, керуючись ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 25.03.15.

В судове засідання 25.03.15 представники сторін з'явились, надали акт звірки розрахунків сторін станом на 23.02.15, крім того, представник позивача повідомив, що 24.02.15 відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 10 000,00 грн. Представник позивача позов підтримав, представник відповідача позовні вимоги визнав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

11 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проком» (далі - виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - замовник, відповідач) був укладений договір № 42230200 на виконання робіт (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати проект з впровадження підсистем «Регламентований облік», «Заробітна плата» програмний продукт на об'єкті замовника відповідно до графіка і якісних характеристик (критеріїв оцінки завершеності), описаних а статуті проекту (додаток № 1).

Відповідно до п.3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 17.10.13, вартість робіт, які підлягають оплаті за договором складає 462 600,00грн. До початку кожного етапу робіт замовник проводить авансовий платіж у розмірі 50% вартості етапу згідно Плану-графіку робіт (додаток №2). Після закінчення строків етапу та досягнення критеріїв оцінки завершеності етапу, описаним в статуті проекту, протягом 10 робочих днів сторони підписують Акт здачі-приймання виконаних робіт відповідно до п.4 договору і замовник оплачує решту вартості робіт.

Згідно з Планом-графіком робіт (Додаток №2 до договору), в редакції додаткової угоди № 2 від 17.10.2013 року, виконання робіт здійснюється у чотири етапи:

- 1 етап з 11.09.13 по 18.11.13, вартістю 141 110,00 грн.;

- 2 етап з 18.10.13 по 28.11.13, вартістю 68 170,00 грн.;

- 3 етап з 19.11.13 по 15.01.14, вартістю 85 220,00 грн.;

- 4 етап з 16.01.14 по 31.03.14, вартістю 168 100,00 грн.

Порядок здачі-приймання робіт встановлений розділом 4 договору: згідно п 4.1 роботи за цим договором здаються виконавцем поетапно, згідно плану-графіка робіт (Додаток № 2) та критеріям оцінки завершеності, наведеним у Статуті (Додаток №1), після завершення строків етапу та досягнення критеріїв оцінки завершеності етапу Виконавець передає Замовнику «Акт виконаних робіт» (Додаток № 4).

Замовник, у свою чергу, зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити роботу виконавця у розмірі та строки, передбачені у розділах 3, 4 Договору (пп.6.1.1 договору). Замовник оплачує Виконавцю виконані роботи, надання яких Замовником не заперечується, у строки та у порядку, що встановлені у пунктах 4.1 та 4.2 Договору (п..3.4 Договору).

Датою оплати виконаних робіт вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка Замовника для перерахування їх на поточний рахунок виконавця на підставі цього договору (п.3.6 Договору). Оплата робіт, які виконуються і підставі цього договору, здійснюється Замовником згідно з виставленим виконавцем рахунком-фактурою (п.3.7 Договору).

Пунктами 4.3, 4.4 Договору визначено, що Замовник протягом 10 робочих днів з моменту отримання «Акту виконаних робіт» здійснює приймання виконаних робіт або протягом цього ж строку направляє Виконавцю мотивовані заперечення щодо результатів робіт. У разі підписання відповідальним виконавцем Замовника одержаного від Виконавця «Акта виконаних робіт», роботи вважаються такими, що здані Виконавцем та прийняті Замовником.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПРОКОМ» виконало роботи, передбачені Договором, вчасно та в повному обсязі, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками Актами:

- №42230200001 від 01.11.2013 на суму 117 510,00 грн.;

- №42230200002 від 01.11.2013 на суму 23 600,00 грн.;

- №42230200003 від 20.11.2013 на суму 68 170,00 грн.;

- №42230200004 від 12.12.2013 на суму 85 220,00 грн.;

- №42230200005 від 15.04.2014 на суму 168 100,00 грн.

Вказані акти підписані представник відповідача без зауважень щодо якості та обсягу виконаних позивачем робіт.

Позивачем було направлено на адресу відповідача наступні рахунки-фактури:№ 369 від 15.04.14 на суму 84050,00 грн, № 1720 від 29.11.13 на суму 84050,00 грн.. № 1161 від 12.09.2013 p. на суму 58755,00 грн.; № 1780 від 12.12.13 на суму 85220,00 грн., № 1554 від 01.11.2013 p. на суму 58755,00 грн.; № 1575 від 01.11.2013 p. на суму 23600,00 грн; № 1719 від 29.11.2013 p. на суму 68170,00 грн

Як вбачається з банківських виписок з рахунку позивача, відповідач розрахунок за виконані позивачем роботи здійснив не в повному обсязі, зокрема, відповідачем було лише частково перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 378 550,00 грн.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 42230200 на виконання робіт складає 84050,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 23.02.15.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України .

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України ).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з виписки з рахунку позивача у ПАТ «Укрсоцбанк» за 24.02.15, що надана позивачем, відповідачем було сплачено 10000,00 грн. після порушення провадження у справі.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд припиняє провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 74050,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9528,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 9917,90 грн. та 3% річних в сумі 1512,90 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних від простроченої суми, що підлягають стягненню з відповідача, у зв'язку з чим суд зазначає,, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань є арифметично вірним та обґрунтованим, тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з п. 9.1 договору за невиконання, несвоєчасне виконання або повне невиконання грошових зобов'язань (п.3 цього договору) замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки є арифметично вірним та обґрунтованим, тому вказані вимоги підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем - 9528,74 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки часткова оплата заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. була проведена після звернення позивача до суду, то судовий збір в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині позовних вимог про стягнення 10 000,00 грн. основної заборгованості провадження припинити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092 м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 37; ідентифікаційний код 04737111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проком» (69005 м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 50-А; ідентифікаційний код 13605118) основну заборгованість в розмірі 74 050 (сімдесят чотири тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню в розмірі 9 528 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 74 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 917 (дев'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 90 коп, 3 % річних в сумі 1 512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 90 коп. та судовий збір в розмірі 2 100 (дві тисячі сто) грн. 19 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.03.2015

Суддя Пукшин Л.Г.