Рішення

від 18.03.2015 по справі 910/4864/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015Справа №910/4864/15-г

за позовом: Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області, м.Хмельницький, ЄДРПОУ 08597049

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта України», м.Київ, ЄДРПОУ 38804980

про стягнення 2 824,64 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Присяжний О.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області, м.Хмельницький звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта України», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 2824,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №Сл-1863 від 01.08.2014р. централізованого спостереження за станом систем тривожної сигналізації та реагуванню ГЗ ПЦО на відповідні сигнали в частині здійснення оплати в обсязі та строки, передбачені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 18.03.2015р. не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта України» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01004, м.Київ, вул.Горького, буд.22, кв.13.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 04.03.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто на адресу суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта України», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судове засідання 18.03.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 04.03.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач не з'явився у судове засідання 18.03.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені заявником судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2014р. між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області (охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта України» (замовник) було укладено договір №Сл-1863 централізованого спостереження за станом систем тривожної сигналізації та реагуванню ГЗ ПЦО на відповідні сигнали, згідно з п.2.1 якого замовник передає, а охорона приймає під спостереження на пункт централізованої охорони систему тривожної сигналізації, встановлену на об'єкті замовника, визначену у дислокації-розрахунку, та негайно направляє наряд міліції охорони на об'єкт у разі її спрацювання.

У протоколі узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони та додатку №2 до спірного правочину контрагентами погоджено, що за обслуговування однієї умовної одиниці ОПС замовник сплачує 20 грн. на місяць, за одну годину спостереження - 0,93 грн. та за утримання провідного каналу зв'язку вноситься плата в сумі 15 грн. на місяць.

Договір укладається терміном на один рік і набирає чинності з 01.08.2014р. (п.9.1 договору №Сл-1863 від 01.08.2014р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №Сл-1863 від 01.08.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання охоронних послуг.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами п.2.2 договору №Сл-1863 від 01.08.2014р. спостереження сигналізації, встановленої на об'єкті, здійснюється у дні і години, вказані у дислокації-розрахунку.

З додатку №1 до укладеного між сторонами правочину вбачається, що контрагентами було погоджено спостереження системи сигналізації, що встановлена у приміщенні автозаправочної станції, яка розташована за адресою: м.Славута, вул.Приміська, 1, у часовому інтервалі з 00.00 год. до 24.00 год.

Як свідчать матеріали справи, наказом №2/02 від 20.08.2014р. Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області наведене вище приміщення було прийнято під охорону.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, у період з вересня 2014р. по грудень 2014р. (тобто, у період строку дії договору) Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області було надано послуги з охорони на загальну суму 3541,96 грн.

Наразі, про належне виконання заявником своїх обов'язків за договором №Сл-1863 від 01.08.2014р. також свідчать наявні в матеріалах справи витяги з журналів проведення регламентних робіт на об'єкті за адресою м.Славута, вул.Приміська, 1. Про отримання відповідачем послуг з охорони також вказує внесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта України» часткової плати, що підтверджується банківською випискою з рахунку заявника.

До того ж, відповідно до наказу №10 від 05.01.2015р. Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області спостереження за системою сигналізації відповідача було припинено лише з 01.01.2015р.

Ухвалою від 04.03.2015р. господарським судом було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача на підставі договору №Сл-1863 від 01.08.2014р. у період з вересня по грудень 2014р. послуг з охорони.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта України» заперечень з приводу отримання в означений період послуг від позивача не представлено, факт належного виконання Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області своїх обов'язків за договором №Сл-1863 від 01.08.2014р. у період з вересня по грудень 2014р. не спростовано.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області було виконано свої зобов'язання за договором №Сл-1863 від 01.08.2014р. в частині здійснення спостереження тривожної сигналізації у період з вересня по грудень 2014р. на загальну суму 3541,96 грн.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п.3.1 договору №Сл-1863 від 01.08.2014р. сума оплати за одну годину спостереження визначається на підставі узгодженої протоколом договірної ціни охорони.

Оплата за спостереження відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони вноситься щомісячно платіжними дорученнями, що здійснюються в установу банку не пізніше 10 днів до початку наступного місяця (п.3.2 договору №Сл-1863 від 01.08.2014р.).

Пунктом 3.4 укладеного між сторонами правочину передбачено, що оплата за виконання заходів спостереження за сигналізацією проводиться у національній валюті.

Як вже зазначалось, у протоколі узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони та додатку №2 до спірного правочину контрагентами погоджено, що за обслуговування однієї умовної одиниці ОПС замовник сплачує 20 грн. на місяць, за одну годину спостереження - 0,93 грн. та за утримання провідного каналу зв'язку вноситься плата в сумі 15 грн. на місяць.

Судом було встановлено, що у період з вересня 2014р. по грудень 2014р. заявником було надано послуг зі спостереження за системою сигналізації на загальну суму 3541,96 грн.

Наразі, господарським судом прийнято до уваги, що умовами спірного правочину обов'язок замовника оплатити надані йому послуги не пов'язується з підписанням актів приймання-передачі послуг чи отриманням рахунку-фактури.

Таким чином, враховуючи погоджені сторонами обсяги та строки внесення плати за спостереження за системою сигналізації, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати послуг, наданих Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафта України» у період з вересня по грудень 2014р. в межах договору №Сл-1863 від 01.08.2014р. на загальну суму 3541,96 грн., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта України» належним чином свої грошові зобов'язання за договором №Сл-1863 від 01.08.2014р. виконано не було, надані послуги сплачено частково, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 2824,64 грн.

Наразі, факт внесення часткової оплати послуг за договором №Сл-1863 від 01.08.2014р. підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області.

Ухвалою від 04.03.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №Сл-1863 від 01.08.2014р.

Проте, всупереч приписам ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, відповідачем вимог суду виконано не було, витребуваних доказів не представлено.

При цьому, господарський суд наголошує, що у відповідності до п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов'язків за договором №Сл-1863 від 01.08.2014р. та ненадання замовником жодних зауважень з цього приводу, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта України» про стягнення заборгованості в сумі 2824,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області, м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта України», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 2824,64 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта України» (01004, м.Київ, Голосіївський район, вул.Горького, буд.22, кв.13, ЄДРПОУ 38804980) на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області (29016, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул.Тернопільська, буд.6/1, ЄДРПОУ 08597049) заборгованість в сумі 2824,64 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.03.2015р.

Суддя М.О. Любченко