Рішення

від 18.03.2015 по справі 910/2973/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015Справа №910/2973/15-г

за позовом: Фізичної особи-підприємця Панасенка Вадима Володимировича, м.Київ, іпн 3350615819

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м.Київ, ЄДРПОУ 00034186

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР", м.Київ, ЄДРПОУ 37333299

про стягнення 5 939, 80 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Бартосевич Б.В. - по дов

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ :

Позивач, Фізична особа-підприємець Панасенко Вадим Володимирович, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м.Київ про стягнення 5 939,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" страховим відшкодування Єршову Максиму Олександровичу на підставі договору №0507001151 від 22.08.2012р. добровільного страхування наземного транспортного засобу, в результаті чого до страховика перейшло право вимоги до відповідача. При цьому, Фізична особа-підприємець Панасенко Вадим Володимирович зазначає, що право на стягнення сплаченого Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" страхового відшкодування позивач отримав на підставі договору б/н від 20.06.2014р. про відступлення права вимоги.

Відповідач у відзиві №08-03/12 від 27.02.2015р. надав заперечення проти позовних вимог в частині включення до суми страхового відшкодування франшизи в розмірі 510 грн., а також просив розглядати справу за наявними в матеріалах справи документами та без участі його представника.

У судові засідання 04.03.2015р. та 18.03.2015р. вказаний учасник судового процесу не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористався.

За висновками суду, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02081, м.Київ, вул.Здолбунівська, буд.7-Д.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 14.02.2015р. та 04.03.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Про отримання відповідачем наведених процесуальних документів свідчать наявні в матеріалах справи поштове повідомлення №0103032997140, а також відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта". З останнього вбачається, що ухвала від 04.03.2015р. господарського суду міста Києва була вручена адресату особисто 12.03.2015р.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем судової кореспонденції, суд дійшов висновку про належне повідомлення вказаного учасника судового процесу про дату, час і місце розгляду справи.

Ухвалою від 14.02.2015р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР".

У письмових поясненнях, що надійшли до суду 20.02.2015р., Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" повідомило суд про те, що страхове відшкодування в розмірі 5 939,80 грн. за договором №0507001151 від 22.08.2012р. було виплачено на картковий рахунок Єршова М.О. на підставі заяви останнього. Крім того, у вказаних поясненнях третя особа просила розглядати справу без її участі.

В судові засідання 04.03.2015р. та 18.03.2015р. представник вказаного учасника судового процесу не з'явився.

Наразі, за висновками суду, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи з огляду на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103032997159, а також відповідно до відомостей з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

З приводу неявки представників Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" у судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. При цьому, згідно зі ст.27 Господарського процесуального кодеаксу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом враховано, що ухвалами від 14.02.2015р. та 04.03.2015р. явка учасників процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідачем та третьою особою вже було висловлено свої правові позиції по суті спору.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач та третя особа в процесі розгляду справи не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, враховуючи відсутність клопотань з боку сторін про відкладення розгляду справи, а також приймаючи до уваги клопотання Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" про розгляд спору без їх представників, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового процесу не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 22.08.2012р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" (страховик) та Єршовим Максимом Олександровичем (страхувальник) було укладено договір №0507001151 добровільного страхування наземного транспортного засобу, предметом якого відповідно до п.15 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Huyndai,

реєстраційний номер: АЕ 3987 НА,

рік випуску: 2012р.

За змістом п.16.11 договору №0507001151 від 22.08.2012р. страховим випадком є подія, що відбулась внаслідок настання одного або декількох страхових ризиків, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу. Страховим ризиком, відповідно до п.5 вказаного правочину, визначено, зокрема, дорожньо-транспортну пригоду.

При цьому, вказаним договором встановлено франшизу в розмірі 0,5% від страхової суми у разі настання зазначеного вище страхового випадку.

У даному договорі страхування також передбачено, що вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство "Астра Банк".

Зазначеним правочином визначено період дії договору з 22.08.2012р. до 21.08.2019р.

Виходячи зі змісту наявної у матеріалах справи довідки №9159414 про дорожньо-транспортну пригоду, 15.02.2013р. о 16 год. 45 хвил. у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська на перехресті вул.Коцюбинського та вул.Д.Бідного відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.Huyndai, державний номер АЕ 3987 НА, що належав Єршову Максиму Олександровичу, який і керував вказаним автомобілем, та 2.Ford, державний номер АЕ 2864 НС, що належав Удовиченку Сергію Івановичу, який і здійснював керування вказаним автомобілем під час дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За умовами п.18.1.1 договору №0507001151 від 22.08.2012р. страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку, передбаченому даним договором.

За змістом п.21.2 вказаного вище правочину, у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу розмір збитку може визначатись страховиком на підставі: калькуляції вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, здійсненого за допомогою калькуляції та/або акта автотоварознавчої експертизи, що складається аварійним комісаром або сертифікованим експертом; оригіналу акта виконаних робіт та документів, що підтверджують дійсні витрати; деталізованого документу (наряд-замовлення, рахунок-фактура, кошторис, ремонтна калькуляція тощо) станції технічного обслуговування, яка здійснює ремонт застрахованого транспортного засобу.

Згідно з п.21.11.2 зазначеного договору розрахунок страхового відшкодування здійснюється у межах страхової суми (ліміту виплати) з урахуванням умов договору, за вирахуванням вартості пошкодженого транспортного засобу.

Одночасно, п.22.1 згаданого правочину передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника про страхову виплату та страхового акту.

Відповідно до акту огляду транспортного засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 15.02.2013р., автомобілю Huyndai, державний номер АЕ 3987 НА було завдано наступні пошкодження: деформація капоту, пошкодження бампера переднього, пошкодження решітки радіатора, пошкодження передньої панелі, пошкодження вітрового скла, тощо.

Як свідчать матеріали справи, 25.02.2013р. Єршов Максим Олександрович звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування «Ентоні».

25.03.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал асістанс-Україна» було складено звіт №2809/1143 про визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, зі змісту якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Huyndai, державний номер АЕ 3987 НА становить 8 140,56 грн.

Проте згодом, 18.06.2013р. страхувальником будо подано до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування на власний рахунок.

20.06.2013р. Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" надано згоду на перерахування суми страхового відшкодування для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу Huyndai, державний номер АЕ 3987 НА за заявою страхувальника.

На підставі представлених страхувальником документів, представниками Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт, за яким прийнято рішення про виплату страхового відшкодування Єршову Максиму Олександровичу в розмірі 5 939,80 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок страхувальника.

08.07.2013р. страховиком було виплачено страхове відшкодування в розмірі 5 939,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1969 від 08.07.2013р.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №0507001151 від 22.08.2012р. добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги починає спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Отже, фактично у такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.

Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 25.12.2013р. по справі №6-112цс13 та Вищий господарський суд України у постанові від 06.10.2014р. по справі №922/1265/13.

Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто, страховик виступає замість страхувальника. Наведену правову позицію висловлено у постанові від 04.11.2014р. Верховного Суду України по справі № 3-162гс14.

Отже, враховуючи наведе вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, з огляду на здійснення позивачем страхового відшкодування за договором №0507001151 від 22.08.2012р., у правовідносинах, що виникли з підстав спричинення шкоди, відбулась заміна кредитора (суброгація).

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично права та обов'язки страхувальника, Єршова Максима Олександровича, в тому числі, право вимоги до особи, що визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до страховика, тобто до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР".

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Зі ст.513 цього Кодексу вбачається, що правочин стосовно заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.516 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 20.06.2014р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір б/н від 20.06.2014р. про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до фізичних та юридичних осіб (боржників), що виникло внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами добровільного страхування, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та зобов'язався сплатити первісному кредитору за відступлене право вимоги грошові кошти у розмірі 10% від загальної суми заборгованості.

В п.1.2 вказаного договору зазначено, що реєстр заборгованості фізичних та юридичних осіб, право вимоги до яких переводиться (уступається) новому кредитору складається первісним кредитором за формою згідно додатку №1 до даного правочину та передається новому кредитору у порядку, встановленому розділом 2.

Відповідно до додатку №1 (реєстру №1) від 23.06.2014р. до договору б/н від 20.06.2014р. позивач набув право вимоги, зокрема, до Удовиченка Сергія Івановича на суму 5 939,80грн. за договором №0507001151 від 22.08.2012р. добровільного страхування наземного транспортного засобу, укладеним між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" (страховик) та Єршовим Максимом Олександровичем (страхувальник), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки Huyndai, державний номер АЕ 3987 НА (п/п 4 додатку №1).

З п.5.1 договору відступлення права вимоги вбачається, що останній є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом двох календарних років. У разі наявності невиконаних зобов'язань на дату припинення дії договору, строк дії цього правочину продовжується до повного виконання зобов'язань за договором.

Одночасно, у матеріалах справи відсутні докази визнання договору б/н від 20.06.2014р. про відступлення права вимоги недійсним.

За змістом ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитова переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.515 Цивільного кодексу України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

З огляду викладеного вище, на взаємовідносини, які склались між сторонами у розглядуваній справі, положення ст.515 Цивільного кодексу України не розповсюджується.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові від 30.10.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/12443/14.

Отже, у позивача виникло право вимоги до особи, яка є винною в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 15.02.2013р.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 25.03.2013р. Новомосковського міськрайонного суду по справі №183/1609/13-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 15.02.2013р. у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська на перехресті вул.Коцюбинського та вул.Д.Бідного за участю транспортних засобів 1.Huyndai, державний номер АЕ 3987 НА, та 2.Ford, державний номер АЕ 2864 НС, визнано водія автомобіля 2.Ford, державний номер АЕ 2864 НС - Удовиченка Сергія Івановича. Доказів оскарження та скасування наведеного судового акту в апеляційному чи касаційному порядку матеріали справи не містять.

У ст.11 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Користувачами бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є страховики, Дирекція Моторного транспортного страхового бюро України, органи державної влади, підприємства, установи, організації, громадяни.

Основними функціями єдиної централізованої бази даних є, в тому числі, надання відкритої інформації для вільного і загальнодоступного користування.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/2973/15-г. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

З долученого до матеріалів справи витягу з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, а також з наявної в матеріалах справи довідки №7/2-28/5366 від 20.02.2015р., наданої Моторним транспортним страховим бюро України, вбачається, що цивільно-правову відповідальність Удовиченка Сергія Івановича, як власника транспортного засобу Ford, державний номер АЕ 2864 НС на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було застраховано Відкритим акціонерним товариством Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" за полісом АВ 9182379. При цьому, вказаним полісом встановлено франшизу в розмірі 510 грн. та ліміт відповідальності по майнув розмірі 50 000 грн.

Одночасно, в матеріалах справи міститься засвідчена копія полісу АВ 9182379, що також підтверджує вказані вище розміри франшизи та ліміту відповідальності відповідача.

Крім того, за приписами ст.21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

У довідці №9159414 про дорожньо-транспортну пригоду також зазначено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність Удовиченка Сергія Івановича було застраховано Відкритим акціонерним товариством Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" за полісом АВ 9182379.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами в їх сукупності підтверджується страхування цивільно-правової відповідальності Удовиченка Сергія Івановича саме відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимоги про стягнення страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 15.02.2013р., саме до відповідача.

Ухвалами від 14.02.2015р. та 04.03.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази виплати страхового відшкодування в сумі 5 939,80 грн. на рахунок Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" чи Фізичної особи-підприємця Панасенка Вадима Володимировича на підставі вказаної вище заяви.

Однак, відповідачем витребуваних судом доказів надано не було, факт невиконання грошових вимог позивача не спростовано.

При цьому, за висновками суду, з 18.02.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у вказаного учасника судового процесу було достатньо часу для виконання вимог суду.

Відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У відзиві №08-03-12 від 27.02.2015р., відповідач, як вже зазначалось, надав заперечення щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення франшизи в розмірі 510 грн.

Відповідно до ч.2 ст.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Наразі, зі змісту наявних в матеріалах справи документів вбачається, що полісом АВ 9182379 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено франшизу у розмірі 510 грн.

Таким чином, заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 510 грн. суд вважає законними та обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку суми, яка підлягає відшкодуванню, не враховано розмір франшизи, в той час, як згідно з відомостями, що містяться в довідці Моторного (транспортного) страхового бюро України №7/2-28/5366 від 20.02.2015р., полісі АВ 9182379 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір франшизи складає 510 грн., з огляду на те, що виконання зобов'язання з оплати страхового відшкодування Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією "Оранта" виконано не було, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Панасенка Вадима Володимировича до Відкритого акціонерного товариства Національною акціонерною страховою компанією "Оранта" підлягають частковому задоволенню на суму 5 429,80 грн.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Панасенка Вадима Володимировича, м.Київ до відповідача, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м.Київ про стягнення 5 939,80 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (02081, м.Київ, Дарницький район, вул.Здолбунівська, буд.7-Д, ЄДРПОУ 00034186) на користь Фізичної особи-підприємця Панасенка Вадима Володимировича (04214, м.Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, буд.36-Д, кв.125, іпн 3350615819) суму страхового відшкодування у розмірі 5 429,80 грн., а також судовий збір в сумі 1 670,13 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 18.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.03.2015р.

Суддя М.О. Любченко