Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/2358/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/2358/15-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "БАЗА"

до приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ"

про стягнення 110.031,64 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Шкромида В.В. - за довіреністю від 16.01.2015 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "БАЗА" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 110.031,64 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за Договором поставки від 02.07.2013 № 02/07/13-3, укладеним між постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю "СІКО ТРЕЙД ГРУП" та відповідачем, останній оплату отриманого від постачальника товару не здійснив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 110.031,64 грн.

19.09.2014 між постачальником та позивачем укладено договір, за умовами якого позивач набув право вимоги від відповідача виконання останнім грошових зобов'язань за договором поставки від 02.07.2013 № 02/07/13-3. Про відступлення права вимоги відповідача повідомлено листом від 22.09.2014 № б/н.

На підставі договору від 19.09.2014, позивач звертався до відповідача із претензією щодо сплати наявної в останнього заборгованості, яка виникла у зв'язку із частковою сплатою товару. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

З урахуванням наведених обставин, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 110.031,64 грн, з яких: 88.039,60 грн - основна заборгованість; 3.661,48 грн - 3 % річних та 18.330,56 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2015 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "БАЗА" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/2358/15-г. Розгляд справи призначено на 16.03.2015, про що сторони судового процесу повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями поштового зв'язку про вручення поштових відправлень.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу від відповідача до суду не подано.

Також, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 ГПК справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "СІКО ТРЕЙД ГРУП", як постачальником, та приватним акціонерним товариством "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ", як покупцем укладено договір поставки від 02.07.2013 № 02/07/13-3 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю комплектуючі трамвайного вагону (далі - товар), а останній сплачує за товар, визначений в асортименті, якості, кількості та цінами, які зазначені в специфікації (п. 1.1 Договору).

Як визначено сторонами у п. 1.2 Договору, датою поставки товарів вважається дата підписання видаткових накладних на товар.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що право власності на товари, що підлягають постачанню переходить від постачальника до покупця з дати підписання видаткових накладних на товар.

Оплата за товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості товару (п. 4.1 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "СІКО ТРЕЙД ГРУП" та приватним акціонерним товариством "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ" договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 названої Статті).

Приписом ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю "СІКО ТРЕЙД ГРУП", на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставило, а приватне акціонерне товариство "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ" отримало товар загальною вартістю 88.039,60 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковою накладною від 13.09.2013 № СТГ09-13-1 на суму 88.039,60 грн, яка підписана сторонами Договору та скріплена відбитками їх печаток (засвідчена копія наявна в матеріалах справи). Наведений первинний бухгалтерський документ підписаний з боку відповідача особою, яка згідно довіреності від 12.09.2013 № 242,1 уповноважена на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "СІКО ТРЕЙД ГРУП" товарно-матеріальних цінностей за Договором (засвідчена копія вказаної довіреності наявна в матеріалах справи).

В подальшому, 19.09.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "СІКО ТРЕЙД ГРУП", як первісним кредитором, товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "БАЗА", як новим кредитором, (далі - позивач) та приватним акціонерним товариством "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ", як боржником укладено договір відступлення права вимоги № 19/09-14 КЗЕТ (далі - Договір відступлення права вимоги), у відповідності до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а позивач набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на підставі договору поставки від 02.07.2013 № 02/07/13-3, укладеного між останнім та приватним акціонерним товариством "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ" (далі - відповідач).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Про відступлення права вимоги відповідача повідомлено листом від 22.09.2014 № б/н.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку, встановленого пунктом 4.1 Договору. Станом на момент вирішення даного спору по суті, відповідачем грошове зобов'язання за Договором не виконано. Таким чином, заборгованість відповідача за Договором складає 88.039,60 грн, що водночас підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, здійсненого між сторонами, який підписаний останніми та скріплений відбитками їх печаток (засвідчена копія названого акту наявна у справі).

З урахуванням наведених вище обставин, позивачем, на підставі Договору відступлення права вимоги, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 88.039,60 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3.661,48 грн та інфляційних втрат в розмірі 18.330,56 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості по оплаті поставленого товару за Договором в сумі 88.039,60 грн сторонами судового процесу суду не надано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 88.039,60 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 18.330,56 грн. та 3 % річних у розмірі 3.661,48 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 143/2; ідентифікаційний номер 33547233, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "БАЗА" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 25; ідентифікаційний код 32960114, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 88.039 (вісімдесят вісім тисяч тридцять дев'ять) грн 60 коп.; інфляційні втрати в розмірі 18.330 (вісімнадцять тисяч триста тридцять) грн. 56 коп.; 3 % річних в сумі 3.661 (три тисячі шістсот шістдесят одна) грн 48 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2.200 (дві тисячі двісті) грн 64 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 березня 2015 року.

Суддя С.В. Балац