Ухвала

від 26.03.2015 по справі 810/7151/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7151/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді: Літвіної Н.М., суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області № 0022581702 та № 0022591702 від 05 грудня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Тетіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Айрокрістен» (код за ЄДРПОУ 39163830) за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, за результатами якої складено Акт № 434/173/НОМЕР_3 від 25 листопада 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 ПК України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року в сумі 159 500, 00 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача інформації, наявної в базі даних ІС «Податковий блок» та матеріалів перевірки його контрагента, а саме: акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 2691/26-55-22-03/39163830 від 03 вересня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айрокрістен» (код за ЄДРПОУ 39163830) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01 травня 2014 року по 31 липня 2014 року», яким встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Айрокрістен» з контрагентами. У вказаному акті також зазначено, що фактично у ТОВ «Айрокрістен» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

На думку податкового органу, ТОВ «Айрокрістен» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а відтак вказане товариство використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0022591702 від 05 грудня 2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 199 375, 00 грн., з яких: 159 500, 00 грн. - за основним платежем; 39 875, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Альфа Трейд Груп» (код за ЄДРПОУ 38403424) за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2014 року, за результатми якої Акт № 433/173/НОМЕР_3 від 25 листопада 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за березень-квітень 2014 року в сумі 135 666, 67 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача інформації, наявної в базі даних ІС «Податковий блок» та акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №2325/26-55-22-13/39063272 від 08 липня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа Трейд Груп» (код за ЄДРПОУ 39063272) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2014 року», яким встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Альфа Трейд Груп» з контрагентами, зокрема, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0022581702 від 05 грудня 2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 169 583, 33 грн., з яких: 135 666, 67 грн. - за основним платежем; 33 916, 66 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 мав господарські відносини з ТОВ «Альфа Трейд Груп» та ТОВ «Айрокрістен» з приводу придбання наступного обладнання: Економайзер ЕБ №330 И, Циклон СЕ-2500, Обмурівочні матеріали печі, Футеровочні матеріали спалювача, Зугрузочний бункер спалювача, Загрузочний бункер сушильного комплексу, Метизи, Силовий щит сушильного комплексу, Наклонний транспортер, Димова труба, Спалювач ПТБ-2,5МВт, Автоматика контролю та безпеки спалювача сушильного комплексу, Короба газоходів, Сушильна піч, Сушильний барабан, Ролики сушильного барабана (зірочки, ланцюг, опірні рами), ДН №12,5 з промопорою, Циклон СЕ-1120 з автоматичною вигрузкою.

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується первинними документами, зокрема податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, банківськими виписками.

Поставка обладнання здійснювалась власним транспортом позивача, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, подорожні листами вантажного автомобіля.

Зазначене обладнання зберігалось в комплексі будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, що є власністю позивача згідно Договору купівлі-продажу комплексу від 02 грудня 2005 року.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ «Альфа Трейд Груп» та у ТОВ «Айрокрістен» обладнання.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, а також не зазначав про невідповідність вказаних первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ФОП ОСОБА_2 в повному обсязі довів реальність господарських операцій з ТОВ «Альфа Трейд Груп» та ТОВ «Айрокрістен».

Також, як вбачається з матеріалів справи, придбання товарів у ТОВ «Альфа Трейд Груп» та ТОВ «Айрокрістен» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору та в період його виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації як позивача, так і його контрагента ТОВ «Альфа Трейд Груп» та ТОВ «Айрокрістен» були чинні. Крім того, ТОВ «Альфа Трейд Груп» та ТОВ «Айрокрістен» були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «БК» Палаццо», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності актів ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №2325/26-55-22-13/39063272 від 08 липня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа Трейд Груп» (код за ЄДРПОУ 39063272) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2014 року» та ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №2325/26-55-22-13/39063272 від 08 липня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа Трейд Груп» (код за ЄДРПОУ 39063272) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2014 року», оскільки в них не досліджувались поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

Крім того, відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.