Рішення

від 18.03.2015 по справі 910/2278/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015Справа №910/2278/15-г

За позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" доТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОН" простягнення 44 829,79 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Діденко І.В - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОН" про стягнення заборгованості в сумі 44 829,79 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 26 000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 11 189,98 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 5 533,81 грн., а також заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 106,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.07.2012 р. відповідач підписав заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, (що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua), які разом із заявою складають договір б/н від 17.07.2012 р. банківського обслуговування, проте в порушення умов даного договору, взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2015 р. порушено провадження по справі №910/2278/15-г, розгляд справи призначено на 18.03.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 18.03.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2015 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 18.03.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 05.02.2015 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.03.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України також встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У пункті 3.2.1.1.16 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

17.07.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛОН" звернулося до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" з заявою про відкриття поточного рахунку.

У розділі 1 (відкриття рахунку) вказаної вище заяви зазначено, що підписавши дану заяву, клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі, з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http:// privatbank.ua), тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до договору б/н від 17.07.2012 р. банківського обслуговування клієнту було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26006060850048 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інші), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

При цьому, зазначені правила, розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву у відділенні банку.

Відтак, встановлення кредитного ліміту та видача коштів відповідачу свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту (п. 3.2.1.1.1 зазначених Умов).

Згідно з п. 3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

У пункті 3.2.1.2.3.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування та вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як встановлено судом, з 17.07.2012 р. відповідачу в межах відкритого кредитного ліміту видавались грошові кошти, які з урахуванням здійснених клієнтом часткових оплат станом на 09.01.2015 р. склали залишок неповернутого кредитного ліміту у сумі 26 000,00 грн.

Отже, приймаючи до уваги Умови та правила надання банківських послуг, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання кредиту.

20.10.2014 р. Банком на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОН" було надіслано претензію №20717К52ВS00Р від 10.10.2014 р. з вимогою про негайне погашення заборгованості на загальну суму 37 558,31 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги визначений Умовами та правилами надання банківських послуг порядок та строки повернення кредитних коштів, а також зміст надісланої банком на адресу клієнта претензії, судом встановлено, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЛОН" обов'язку з повернення отриманих кредитних коштів настав.

Проте, клієнт своїх зобов'язань з повернення наданого кредиту в повному обсязі не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОН", утворилась заборгованість по кредиту в сумі 26 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку відповідача за період з 17.07.2012 р. по 25.02.2015 р. та довідкою про розмір кредитного ліміту.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт встановлення кредитного ліміту і видачі коштів відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 26 000,00 грн.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 3.2.1.4.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом, в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Зазначеними Умовами встановлено наступний порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню) розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1); у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (п. 3.2.1.4.1.2); у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються, порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.3).

При цьому, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9 умов та правил надання банківських послуг).

З огляду на вищевикладене, банком за користування кредитними коштами за період з 26.12.2013 р. до 09.01.2015 р. нараховано проценти на загальну суму 11 189,98 грн., доказів погашення яких матеріали справи не містять.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Пунктом 3.2.1.4.4 вищезазначених Умов встановлено, що клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Положеннями п. 3.2.1.1.17 Умов встановлено, що при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку або на будь-які пластикові картки (за винятком зарахувань заробітної плати на зарплатні картки банку), а також на погашення будь-яких кредитів, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахувань.

Проте, як встановлено судом, клієнт взяті на себе зобов'язання за договором б/н від 17.07.2012 р. належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 09.01.2015 р. в останнього виникла заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 106,00 грн., яка відповідно до п. 3.2.1.4.4 Умов та правил надання банківських послуг є винагородою за користування кредитним лімітом.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені учасником судового процесу до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 106,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Пунктом 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частина 6 ст. 232 Господарському кодексі України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, проводиться протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом.

Відтак, оскільки відповідач своїх зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом в повному обсязі не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 5 533,81 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит за договором б/н від 17.07.2012 р. банківського обслуговування, тоді як відповідач кредитних коштів в повному обсязі не повернув та не сплатив відсотків за їх користування та винагороду, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛОН" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 37 оф. 2; ідентифікаційний код 33139047) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 26 000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 11 189 (одинадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 98 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 5 533 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 81 коп. - пені, 2 106 (дві тисячі сто шість) грн. 00 коп. - заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 20.03.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко