Рішення

від 24.03.2015 по справі 911/433/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" березня 2015 р. Справа № 911/433/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Амкріс» , м. Харків

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технопром» , м. Саки, АР Крим

про стягнення 432900,00 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Чумак О.О., уповноважена, довіреність від 02.02.2015р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Амкріс», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 11.09.2014р. № 572 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технопром», м. Саки, АР Крим, в якому просить суд стягнути з відповідача 432900,00 грн. заборгованості за Договором № 14-12 купівлі-продажу від 25.12.2012р., та покласти на відповідача судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що на виконання договору купівлі-продажу позивач поставив відповідачу товар за накладними від 02.01.2013р. на суму 105450,00 грн., від 17.01.2013р. на суму 105450,00 грн., від 28.01.2013р. на суму 105450,00 грн., від 11.02.2013р. на суму 116550,00 грн., тобто всього на суму 432900,00 грн., за який відповідач не розрахувався, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму простроченої заборгованості в примусовому порядку.

Частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено поняття «тимчасова окупована територія України» (далі - тимчасово окупована територія) і встановлено особливий правовий режим цієї території (стаття 4), особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Так, статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» змінено територіальну підсудність судових справ у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях. Зазначеною статтею Закону передбачено, зокрема, забезпечення розгляду справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області, господарського суду міста Севастополя - господарським судом міста Києва, Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/433/15 та призначено справу до розгляду. Ухвалою від 03.03.2015р. розгляд справи було відкладено.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, в судові засідання свого представника не направив, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, спір розглянуто за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Амкріс», м. Харків (далі по тексту - ТОВ «Амкріс»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технопром», м. Саки АР Крим (далі по тексту - ТОВ СП «Технопром»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 25.12.2012р. між ТОВ СП «Технопром» (покупець) та ТОВ «Амкріс» (продавець) Договір № 14-12 купівлі-продажу (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця гідроксид цезію у вигляді 50% водного розчину в кількості 1950,00 кг, що еквівалентно 1013,51 кг сухої речовини . Відповідно до умов Договору:

- Загальна вартість договору 432900,00 грн. (пункт 2.2 Договору);

- Продавець зобов'язується поставити товар до 30.03.2013р. в упаковці, яка забезпечує збереження товару під час транспортування та зберігання (пункти 3.1, 4.1 Договору);

- Покупець здійснює оплату по факту отримання товару, але не пізніше закінчення строку дії договору (п. 3.2 Договору);

- У випадку несвоєчасної поставки продавець сплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, у випадку прострочення платежу покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункти 8.2, 8.3 Договору);

- Строк дії договору до 31.12.2013р. і автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо до дати завершення строку від сторони не надійшов лист про його припинення (пункт 12.1 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений Договором товар всього на суму 432900,00 грн. згідно наступних підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних та довіреностей відповідача на отримання матеріальних цінностей, копії яких залучені до матеріалів справи а оригінали надані для огляду в судовому засіданні, а саме:

від 02.01.2013р. №00000001 на суму 105450,00 грн. (товар отримано за довіреністю від 27.12.2012р. № 105);

від 17.01.2013р. № 00000023 на суму 105450,00 грн. (товар отримано за довіреністю від 17.01.2013р. №4);

від 28.01.2013р. № 00000046 на суму 105450,00 грн. (товар отримано за довіреністю від 28.01.2013р. №6);

від 11.02.2013р. № 00000071 на суму 116550,00 грн. (товар отримано за довіреністю від 11.02.2013р. №10).

Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату по факту отримання товару, але не пізніше закінчення строку дії договору. За таких обставин, строк оплати отриманого товару є таким, що настав.

Позивач твердить, що відповідач за отриманий товар грошові кошти не сплатив.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення існуючої заборгованості. До матеріалів справи залучено листи ТОВ СП «Технопром», зокрема від 06.06.2014р., в яких відповідач не заперечує наявність заборгованості, але твердить, що виконати грошове зобов'язання не має змоги, оскільки банкам України заборонено встановлювати кореспондентські відносини з банками, які розташовані або здійснюють свою діяльність на території Республіки Крим та м. Севастополя, твердить про наявність форсмажорних обставин та про відсутність права у позивача у зв'язку з цим нараховувати та стягувати з відповідача штрафні санкції за прострочення заборгованості.

Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів оплати коштів за отриманий від позивача товар в більшому розмірі, ніж доводить суду позивач, суду не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

За таких обставин, сума основного боргу відповідача перед позивачем, строк оплати якої настав, складає 432900,00 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню повністю.У зв'язку із задоволенням позову суд на підставі ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 12, 32-34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства обмеженою відповідальністю «Амкріс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технопром» (96500, Автономна Республіка Крим, м. Саки, вул. 9-ти Героїв, буд. 35, ідентифікаційний код 31331736)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Амкріс» (61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 19, ідентифікаційний код 33290318)

432900,00 грн. (чотириста тридцять дві тисячі дев'ятсот гривень нуль копійок) основного боргу ,

8658,00 грн. (вісім тисяч шістсот п'ятдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 26.03.2015р.