Ухвала

від 24.03.2015 по справі 813/4530/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 876/10048/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хобор Р.Б.

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2014р. по справі № 813/4530/14 за позовом приватне підприємство «Інкомскло» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

26.06.2014р. приватне підприємство «Інкомскло» (далі позивач - ПП "Інкомскло"), звернулося в суд із позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Міндоходів у Львівській області, (далі - відповідач ДПІ у Галицькому районі м.Львова головного управління Міндоходів у Львівській області), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2014 року № 0000102211 та № 0000112211.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.01.2014 р. № 0000102211 та від 11.01.2014 р. №0000112211.

Не погодившись із даною постанову суду першої інстанції, її оскаржило ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно з визначеними результатами перевірки поданого уточнюючого розрахунку позивачем зменшено від'ємне значення на загальну суму ПДВ 3 702,00 грн., однак усе від'ємне значення за вищевказаний період враховане за підсумками декларації з ПДВ вересня 2012 року, отже, зменшена сума від'ємного значення ПДВ камеральною перевіркою знаходить своє відображення у даному періоді. До того ж, відповідачем зазначено, що на момент проведення перевірки у ПП "Інкомскло" не було усіх належних первинних документів, а у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними законом документами, платник податку несе відповідальність у відповідності до Податкового кодексу України.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області проведена камеральна перевірка ПП «Інкомскло» даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 589/28/2211/38099182 від 02 грудня 2013 року.

Як наслідок, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 11.01.2014 р. № 0000102211 та від 11.01.2014 р. №0000112211, яким ПП «Інкомскло» зменшено розмір від'ємнго значення суми податку на додану вартість у розмірі 2788,00 грн. та донараховано податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем - 66852,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 16713, 00 грн.

В акті перевірки № 589/28/2211/38099182 від 02 грудня 2013 року зазначено, що ПП «Інкомскло» порушено п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового Кодексу України, тобто здійснено арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинуло на розрахунки з бюджетом.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно з абз. 1 п. 102.2 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз.2 п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

З аналізу наведеної норми вбачається, що положеннями Податкового кодексу України передбачено два шляхи для виправлення допущених у податковій звітності платника податків помилок: подання уточнюючого розрахунку або виправлення таких помилок у податковій декларації за будь-який наступний податковий період. Строки для вчинення таких дій визначені ст.102 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що ПП «Інкомскло» подано до ДПІ у Галицькому районі м. Львова головного Управління Міндоходів у Львівській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2012 року.

Право позивача на подання уточнюючих розрахунків у вказаний період передбачене також п. IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №149020228 (діючий на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважаються дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

На підставі п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилом п. 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин, дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що відповідають нормам матеріального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2014р. по справі №813/4530/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено 25.03.2015р.