Рішення

від 17.03.2015 по справі 923/1922/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 р. Справа № 923/1922/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Спеціалізована монтажно-налагоджувальна фірма "Газкотломонтажналадка", м. Херсон

до дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" в особі Філії "Каланчацька

дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна

акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", смт. Каланчак Херсонської області

про стягнення 19555,37 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник Петренко Н.О., довіреність від 22.08.2014р.

від відповідача - представник Сергет В.В., довіреність №28 від 05.05.2015р.

Суть спору: Приватне підприємство "Спеціалізована монтажно-налагоджувальна фірма "Газкотломонтажналажка" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" в особі Філії "Каланчацька дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованість у розмірі 19719,51 грн., з якої: 18200,00 грн. - сума основного боргу, 210,51 грн. - сума 3% річних та 1309,00 грн. - сума інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №146 від 27.06.2012р., положення ст.ст. 526, 625, 837, 853, 882 ЦК України та ст. 193 ГК України.

22 січня 2015 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із невиконанням позивачем робіт по технічному обслуговуванню.

Ухвалою від 05.02.2015р. суд продовжив строк вирішення спору по справі №923/1922/14 на п'ятнадцять днів - до 17.03.2015р..

16 березня 2015 року позивач в порядку ст. 22 ГПК України подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зменшує заявлену до стягнення суму 3% річних з 210,51 грн. до 121,17 грн. та суму інфляційних втрат з 1309,00 грн. до 1234,20 грн., у зв'язку із допущеними помилками при початковому розрахунку даних сум.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, суд приймає її до розгляду та залучає до матеріалів справи.

Також 16 березня 2015 року позивач подав до суду письмові пояснення стосовно нарахування 3% річних. Дані пояснення з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.03.2015р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.03.2015р. представник відповідача позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення, які містяться у відзиві на позовну заяву.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача в порядку ст.ст. 22, 41 ГПК України заявив клопотання про призначення експертизи, в якій просить призначити у справі №923/1922/14 судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступні питання: чи виконано підпис від імені Вахнюка Андрія Михайловича в актах прийому-здачі виконаних робіт № 1/146 від 04.09.2012р., № 13/146 від 02.07.2013р., № 9/146 від 15.03.2013р., № 14/146 від 01.08.2013р., № 15/146 від 05.09.2013р., № 16/146 від 11.10.2013р., № 17/146 від 11.11.2013р., № 18/146 від 12.12.2013р., № 19/146 від 11.02.2014р., № 20/146 від 04.03.2014р., № 21/146 від 09.04.2014р., № 22/146 від 04.03.2014р., № 23/146 від 02.06.2014р. самим Вахнюком Андрієм Михайловичем, чи його виконано від його імені іншою особою. Проведення експертизи просить доручити експертам Херсонського відділення Одеського НДІСЕ. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення, в яких заперечив проти задоволення клопотання відповідача про призначення у справі №923/1922/14 судової почеркознавчої експертизи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 27 червня 2012 року між приватним підприємством "Спеціалізована монтажно-налагоджувальна фірма "Газкотломонтажналадка" (надалі - позивач, або підрядник) і філією "Каланчацька дорожньо-експлуатаційна дільниця" дочірнього підприємства "Херсонський Облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - відповідач, або замовник) був укладений договір № 146 (надалі - договір).

За умовами п.1.1. договору визначено, замовник поручає і оплачує, а підрядник приймає на себе виконання робіт по плановому технічному обслуговуванню підвідного підземного і надземного газопроводу, газорегуляторного пункти ГРРПШ-100, вузла обліку газу, автоматики бітумних котлів, автоматики сушильного барабана печі для філіалу "Каланчацький ДЕД" ДП "Херсонський облавтодор" згідно строків, визначених графіком замовника, а також технічне обслуговування об'єкта за разовими заявками замовника.

Враховуючи предмет договору № 146 від 27.06.2012р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір має риси, які характерні для договору підряду.

Відповідно до умов п.3.1. договору, ціна щомісячного технічного обслуговування згідно договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору, складає 1600,00 грн.

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30.06.2013р.

Надалі, 27.06.2013р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №146 від 27.06.2012р., якою продовжили строк виконання робіт до 30.06.2014р.

Позивач, на виконання умов п.1.1. договору у період з вересня 2012 року по червень 2014 року включно виконав відповідні роботи, на загальну суму 36800,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 24-46). Дані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені їхніми печатками. Лише акт приймання-передачі виконаних робіт №21/146 за квітень 2014р. не містить підпису та печатки сторони замовника (а.с. 44).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору за виконані роботи повністю не розрахувався, у зв'язку з чим, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 18200,00 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача 26.11.2014р. була надіслана претензія №68 від 25.11.2014р, з вимогою сплатити борг у розмірі 18200,00 грн. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Отже, у зв'язку із несплатою відповідачем суми боргу у розмірі 18200,00 грн., позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19719,51 грн., з якої: 18200,00 грн. - сума основного боргу, 210,51 грн. - сума 3% річних та 1309,00 грн. - сума інфляційних втрат.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Разом з тим, 16.03.2015р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зменшує заявлену до стягнення суму 3% річних з 210,51 грн. до 121,17 грн. та суму інфляційних втрат з 1309,00 грн. до 1234,20 грн., у зв'язку із допущеними помилками при початковому розрахунку даних сум.

Відповідно до положень ч.1, ч.4 ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд задовольняє заяву позивача і приймає її до розгляду.

Суд визначає ціну позову в розмірі 19555,37 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать матеріали справи акти приймання-передачі виконаних робіт №№ 1/146 - 20/146, 22/146, 23/146 оформлені сторонами без будь-яких заперечень.

Щодо непідписного відповідачем акту приймання-передачі виконаних робіт № 21/146 за квітень 2014р. на суму 1600,00 грн., то як вбачається з матеріалів справи, опис вкладення та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 50) свідчать, що відповідачем 02.12.2014р. був отриманий даний акт.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

За ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, в обґрунтування відмови від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт № 21/146 за квітень 2014р. на суму 1600,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, з огляду на відсутність обґрунтованої відмови відповідача від підписання акту виконаних робіт № 21/146 за квітень 2014р. на суму 1600,00 грн., господарський суд приходить до висновку, що замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт і не звільняється від обов'язку оплатити відповідні виконані на його користь роботи.

Таким чином, акт виконаних робіт № 21/146 за квітень 2014р. на суму 1600,00 грн. за спірним договором складений відповідно до вимог чинного законодавства, є чинним, свідчить про виконання позивачем на користь відповідача відповідних робіт на суму 1600,00 грн.

Суд також звертає увагу, що умовами договору сторони не встановили порядок оплати роботи, а тому суд дійшов висновку, що в даному випадку слід керуватися ч.2 ст. 530 ЦК України, якою встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 26.11.2014р. направив відповідачу претензію за вих. №68 від 25.11.2014р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 18200,00 грн. Дана претензія була отримана відповідачем 02.12.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 50).

Отже, з урахуванням приписів ч.2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був виконати вимоги претензії у семиденний строк, тобто до 08.12.2014р. включно. Дану претензію відповідач залишив без відповіді та реагування, що призвело до порушення відповідачем обов'язку виконати грошове зобов'язання.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми вартості виконаних робіт у розмірі 18200,00 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 18200,00 грн. є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, то ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Дослідивши розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, надані позивачем, господарський суд не приймає їх до уваги, з огляду на наявність помилок у вказаних розрахунках, оскільки період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті суми основного боргу у розмірі 18200,00 грн. почався з 09.12.2014р., а тому з цієї дати слід рахувати 3% річних та інфляційні втрати.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок суми 3% річних по простроченому грошовому зобов'язанню за період з 09.12.2014р. по 25.12.2014р.

Розрахунок має наступний вигляд:

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 18200 09.12.2014 - 25.12.2014 17 3 % 25.43

Отже, з розрахунку слідує, що загальна сума 3 % річних становить 25,43 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, лише у розмірі 25,43 грн.

Доказів сплати нарахованої суми 3 % річних у розмірі 25,43 грн., відповідачем суду не надано, а отже вони підлягають задоволенню.

Крім того, суд повністю відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат, оскільки позивачем було здійснено розрахунок інфляційних за період з 29.01.2014р. по 12.08.2014р. Як вже було вищезазначено судом, оскільки період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті суми основного боргу у розмірі 18200,00 грн. почався з 09.12.2014р., тому з цієї дати слід було рахувати 3% річних та інфляційні втрати.

Суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, а тому і позбавлений права самостійно здійснити розрахунок та стягнути інфляційні втрати за період з 09.12.2014р. по 25.12.2014р., оскільки позивач нараховував інфляційні лише по 12.08.2014р.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відхиляє доводи відповідача, що в актах приймання-передачі виконаних робіт міститься підпис не директора Каланчацького ДЕД Вахнюка А.М., а іншої особи, а тому вказані акти не є належними доказами у справі, з огляду на наступне.

Так, акти приймання-передачі виконаних робіт №№ 1/146 - 20/146, 22/146, 23/146 підписані керівниками обох сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п.3.4.1 Інструкції „Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999р. №17 відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається поставленою з відома її керівника.

Господарський суд також зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження того, що печатка відповідача була втрачена, або мався незаконний доступ до такої печатки, окрім того, не надано також жодних доказів на підтвердження звернення відповідача до компетентних органів з приводу незаконного заволодіння печаткою відповідача третіми особами та/або факту підроблення його підпису та печатки на актах приймання-передачі виконаних робіт №№ 1/146 - 20/146, 22/146, 23/146.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт господарської діяльності, ніс повну відповідальність за законність користування його печаткою, а також особисто відповідав за її використання, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.

Жодних доказів в обґрунтування того, що на актах приймання-передачі виконаних робіт №№ 1/146 - 20/146, 22/146, 23/146 підроблені підпис та печатка відповідача, відповідачем до суду не надано.

Інші доводи відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах.

Суд також відхиляє клопотання відповідача про призначення у справі №923/1922/14 судової почеркознавчої експертизи, і зв'язку з його безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки, як вже було вищезазначено судом відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження факту підроблення підпису директора Каланчацького ДЕД Вахнюка А.М. та печатки підприємства на актах приймання-передачі виконаних робіт №№ 1/146 - 20/146, 22/146, 23/146.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (73000, м Херсон вул. Поповича, 23, код ЄДРПОУ 31918234) в особі Філії "Каланчацька дорожньо-експлуатаційна дільниця" дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (75800, Херсонська область, смт. Каланчак, вул. Піонерська, 81, код ЄДРПОУ 37631229) на користь приватного підприємства "Спеціалізована монтажно-налагоджувальна фірма "Газкотломонтажналадка" (73000, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, буд. 2, корп. 4, кв. 130, код ЄДРПОУ - 32266930) суму основного боргу у розмірі 18200,00 грн., суму 3% річних у розмірі 25,43 грн. та суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 1688,57 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.03.2015р.

Суддя С.В. Нікітенко