Постанова

від 26.03.2015 по справі 825/305/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року Чернігів Справа № 825/305/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Гайдука С.В.,

представника позивача Васильєва О.М.,

представника відповідача Ананка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-ТОРГ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

02.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН-ТОРГ» (далі - ТОВ «ЛАН-ТОРГ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2015 № 0000382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 6250,00 грн. (5000,00 грн. за основним платежем та 1250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «ЛАН-ТОРГ» у 2014 році мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Джетік Консалтинг». Так, між позивачем та вищевказаним контрагентом укладався договір про надання юридичних послуг. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку. Придбані ТОВ «ЛАН-ТОРГ» у ТОВ «Джетік Консалтинг» юридичні послуги використані в господарській діяльності позивача. Всі операції по договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 31.12.2014 № 75/22/31597963 такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що належить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЛАН-ТОРГ» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Джетік Консалтинг». Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ЛАН-ТОРГ» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму ПДВ 5000,00 грн. за вересень 2014 року. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 № 0000382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 6250,00 грн. (5000,00 грн. за основним платежем та 1250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Тому представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про наступне.

ТОВ «ЛАН-ТОРГ» (код ЄДРПОУ - 31597963) ) зареєстровано в якості юридичної особи 09.08.2001, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.02.2015 (а.с. 46-49) та взято на податковий облік в ДПІ у м. Чернігові 14.08.2001 відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 10).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 21.12.2014 № 177, виданого ДПІ у м. Чернігові, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу керівника ДПІ у м. Чернігові від 24.12.2014 № 183 працівниками податкової інспекції проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЛАН-ТОРГ» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Джетік Консалтинг».

Крім того, підставою для проведення вищевказаної перевірки стало те, що на запит ДПІ у м. Чернігові від 03.12.2014 № 14173/10/25-26-20-01-23 ТОВ «ЛАН-ТОРГ» листом від 12.12.2014 № 38 відмовило в наданні документів, які підтверджують фінансово-господарські відносини з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Джетік Консалдинг» та зазначило, що «посилання у листі ДПІ на загальні норми Податкового кодексу України щодо прав податкових органів без зазначення належної норми права (юридичної підстави), як підстави для надання інформації та документів вважаємо необґрунтованим».

Перевірка проводилась в період з 24.12.2014 по 30.12.2014 з відома головного бухгалтера товариства.

За результатами перевірки складено акт від 31.12.2014 № 75/22/31597963 (а.с. 19-22).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в тому числі: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ЛАН-ТОРГ» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму ПДВ 5000,00 грн. за вересень 2014 року.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 № 0000382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 6250,00 грн. (5000,00 грн. за основним платежем та 1250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 23).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності позивача є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля та 68.20 надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 46-49).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Джетік Консалдинг».

Так, між ТОВ «ЛАН-ТОРГ» (Замовник) та ТОВ «Джетік Конслдинг» (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 30.06.2014 (а.с. 15).

Відповідно до умов даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичне супроводження приватного підприємства в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи:

- бере участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються Замовником з іншими підприємствами та громадянами, візує їх, надає допомогу щодо організації контролю за виконанням цих договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань;

- організує та веде претензійну роботу за матеріалами, підготовленими Замовником;

- бере участь у розгляді питань про дебіторську та кредиторську заборгованість, що є на балансі господарства, та вживає спільно з іншими підрозділами заходів щодо ліквідації цієї заборгованості;

- надає допомогу з організації та здійснення контролю за дотриманням Замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та приймання продукції і товарів за кількістю та якістю, проводить інструктаж працівників, які відповідають за відправлення та приймання товарно-матеріальних цінностей, про порядок оформлення цих операцій та актування у випадку нестачі, некомплектності, псування товарів та вантажів, робить висновок про законність списання матеріальних цінностей;

- представляє у встановленому порядку інтереси Замовника в суді, а також в інших органах при розгляді правових питань;

- узагальнює та аналізує розгляд судових, інших справ та спільно з іншими підрозділами Замовника - результати розгляду претензій, практику укладання та виконання договорів - надає Замовнику пропозиції з усунення виявлених недоліків;

- дає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності Замовника;

- інформує Замовника про нове законодавство, організує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами Замовника нормативних актів, що стосуються їхньої діяльності, регулярно здійснює особистий прийом працівників Замовника та консультує їх з правових питань;

- готує необхідний перелік документів для участі у тендері.

Замовник зобов'язується:

- своєчасно забезпечувати Виконавця всім необхідним для виконання даних йому доручень, передбачених даним договором, у тому числі документами в потрібній кількості примірників;

- своєчасно оплачувати послуги Виконавця.

Вартість послуг за даним договором визначається за домовленістю сторін і становить 10000,00 (десять тисяч) грн. за 1 місяць 2014 року з урахуванням ПДВ. Відповідно до п.п. 4.2 розрахунок з виконавцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця після отримання акта виконаних робіт.

Як вбачається з наданого протоколу узгодження договірної ціни від 30.06.2014, сторони прийшли до згоди встановити вартість юридичних послуг у сумі 25000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20% 5000,00 грн., що разом складає 30000,00 (тридцять тисяч грн. 00 коп.) (а.с. 61).

Договір про надання юридичних послуг від 30.06.2014 зі сторони ТОВ «Джетік Консалдинг» підписано директором товариства - ОСОБА_3, повноваження якої підтверджуються наказом про призначення директора від 24.07.2014 № 2 (а.с. 12).

Однак, суд не може не звернути увагу на той факт, що на момент (30.06.2014) укладення вищевказаного договору ОСОБА_3 не являлась директором даного товариства, а відповідно до наказу, приступила до виконання обов'язків директора лише з 24.07.2014, тобто значно пізніше.

На виконання умов даного договору представником ТОВ «ЛАН-ТОРГ» надано наступні первинні документи:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014 № Л-00000001, складеного за три місяці наростаючим підсумком (а.с. 16);

- податкова накладна від 30.09.2014 № 157 (а.с. 17);

- акт звірки взаєморозрахунків за ІІІ квартал 2014 року від 01.10.2014 (а.с. 18);

- картки рахунку 631 за вересень, жовтень 2014 року (а.с. 59, 60);

- акти прийняття-передання юридичних послуг від 31.07.2014, від 29.08.2014, від 30.09.2014 з відповідними документами, які надані на підтвердження обсягу виконання зазначених в актах робіт та послуг (а.с. 62-139).

Крім того, представник позивача звертає увагу, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача ТОВ «Джетік Консалдинг» було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витягом з реєстру платників податку на додану вартість, відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 11, 13, 14).

Суд зазначає, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наданий позивачем вищезазначений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014 № Л-00000001 не може вважатись первинним документом, що підтверджує факт отримання юридичних послуг, оскільки в ньому не зазначено, які саме послуги виконані, їх ціна та пов'язаність з господарською діяльністю. Не зазначено кількості відпрацьованих годин, переліку використаних трудових ресурсів та частини їх вартості, яка включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту і обсягу господарської операції.

Суд звертає увагу, що ТОВ «ЛАН-ТОРГ» не надано доказів забезпечення ТОВ «Джетік Консалдинг» всім необхідним для виконання даних йому доручень, у тому числі документами в потрібній кількості примірників, як це передбачено договором про надання юридичних послуг від 30.06.2014 (п.п. 3.1 договору).

Також, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувалися для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність, правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, суд не може ідентифікувати, що саме придбані у ТОВ «Джетік Консалдинг» юридичні послуги за договором про надання юридичних послуг від 30.06.2014 використовувались позивачем при взаємовідносинах з ПАТ «Чернігівський м'ясокомбінат», ТОВ «Дружба», ТОВ «Торговий дім Еталон», СТОВ «Родина», ДП «Чайка» Філія «Чемер», СТОВ «Придніпров'є», як стверджує представник позивача, посилаючись на претензії (а.с. 63, 65, 67, 68, 70, 72, 73, 75, 76).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, судом встановлено, що витрати на отримання ТОВ «ЛАН-ТОРГ» юридичних послуг від ТОВ «Джетік Консалдинг» не підтверджені та не мають зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що господарські відносини між ТОВ «ЛАН-ТОРГ» та контрагентом ТОВ «Джетік Консалдинг» не в повній мірі відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача, тобто позивачем не дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), що ставить під сумнів реальність отримання позивачем таких послуг.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно із листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні не було повністю доведено представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач не правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаній податковій накладній.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано достатньо доказів, які ставлять під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем юридичних послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, що підтверджує недобросовісність позивача як платника податків та виключає право на формування податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 № 0000382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 6250,00 грн. (5000,00 грн. за основним платежем та 1250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), прийнято ДПІ у м. Чернігові на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без порушення використаного повноваження, з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; добросовісно та розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за подання до адміністративного суду позову майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (від 1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (до 4872,00 грн.).

За вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.02.2015 № 2678 (а.с. 4).

Тому згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в розмірі 1644,30 грн. присуджується на користь Державного бюджету України за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-ТОРГ» (код ЄДРПОУ - 31597963) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова

Дата підписання повного тексу постанови 26.03.2015