Рішення

від 27.02.2015 по справі 758/5327/14-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/5327/14-ц

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27 лютого 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вирішення спору щодо управління майном малолітньої дитини та стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про вирішення спору щодо управління майном малолітньої дитини та стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 15.03.2003 року по 25.12.2013 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що їй випадково стало відомо, що її син у 2013 році успадкував земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,67 га, розташовану на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, від ОСОБА_4 (мати відповідача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ПрАТ «Рівнянське» згідно з діючим договором оренди землі від 20.04.2004 року, укладеним між спадкодавцем ОСОБА_4 та ЗАСТ «Рівнянське». Оформленням спадщини малолітнього сина займався відповідач без її участі. На неодноразові прохання до відповідача надати їй документи, і саме свідоцтво про право малолітньої дитини ОСОБА_2 на спадщину, договір на оренду земельного паю, акт на земельну ділянку відповідач категорично відмовляється.

Посилається на те, що в подальшому з листа прокуратури Новоукраїнського району Кіровоградської області їй стало відомо, що за користування вказаною земельною ділянкою з червня 2012 року ПрАТ «Рівнянське» сплатило орендну плату відповідачу. Станом на час перевірки прокуратури, відповідачу сплачено 13 725 грн. орендної плати, в тому числі в рахунок майбутніх платежів за 2014-2015 роки.

Звертає увагу суду на те, що інформацію про отримання вищезазначених коштів відповідач приховав та всупереч закону не використав їх на виховання та утримання сина, що на її думку свідчить про умисне приховування та задоволення власних потреб відповідачем від отриманих коштів та небажанням використати їх на виховання та утримання сина.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 177, 178 СК України звертається з даним позовом до суду та просить стягнути в повному обсязі з відповідача на користь сина, ОСОБА_2, орендну плату в сумі 13 725 грн. отриману за користування земельною ділянкою ПрАТ «Рівнянське» та заборонити відповідачу користуватися правом щодо управління майном ОСОБА_2 та отримання за неї орендної плати.

Позивачка в судовому засіданні вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просить суд позов задовольнити.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, представником третьої особи до суду надано заяву згідно якої остання просить розглядати справу без участі служби у справах дітей, позовну заяву підтримують та просять задовольнити. Причини неявки відповідача суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України,

Крім того, зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, згідно ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 15.03.2003 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25.12.2013 року (а.с.10, 11).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується наданим суду Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 виданим 10.02.2004 року ВРАЦС Подільського РУЮ у м. Києві (а.с. 6).

20.01.2009 року в селі рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є матір'ю відповідача, на випадок свої смерті склала Заповіт, посвідчений секретарем Рівнянської сільської ради Калич В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2, згідно якого вона заповіла своєму онуку, ОСОБА_2, земельну ділянку площею 6, 67 га, розташовану на території Рівнянської сільської ради, належну їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку КР № 15427 (а.с. 97, 98-101).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 померла у віці 53 років, про що в Книзі реєстрації смертей 07.06.2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 38, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 виданим Рівнянською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 95).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 Новоукраїнською районною державною нотаріальною конторою Кіровоградської області було заведено спадкову справу № 570/2012.

Як вбачається з матеріалів зазначеної спадкової справи, 05.07.2013 року відповідач ОСОБА_3, який діє від себе та від свого малолітнього сина ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із Заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом (а.с. 102).

05.07.2013 року державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Н.Г. на підставі Заповіту посвідченого Рівнянською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області 20.01.2009 року зареєстрованого в реєстрі за № 2, на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, є ОСОБА_2 Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з: земельної ділянки № 70, кадастровий номер 3524085600:02:000:0176, площею 6, 67 га в межах згідно з планом, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 119).

В подальшому право власності на вищезазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 було зареєстроване у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 1299 ЦК України (а.с. 114, 115, 116).

Судом встановлено, що отримана у спадщину малолітнім ОСОБА_2 земельна ділянка на час оформлення спадщини перебувала в користуванні ПрАТ «Рівнянське» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 20.04.2004 року укладеного між ОСОБА_4 та ЗАСТ «Рівнянське» (а.с. 26-27, 28).

Зі змісту статті 792 ЦК України, яка кореспондується із ст. 13 ЗУ «Про оренду землі», вбачається, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Стаття 770 ЦК України визначає, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Як вбачається з Договору оренди земельної ділянки від 20.04.2004 року укладеного між ОСОБА_4 та ЗАСТ «Рівнянське», останній не містить умови його припинення у випадку зміни власника землі, а тому зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 770 ЦК України, ОСОБА_2 набув прав та обов'язків наймодавця за зазначеним договором.

З системного аналізу ст. 792 ЦК України та норм ЗУ «Про оренду землі» вбачається, що однією із істотних умов договору оренди земельної ділянки є орендна плата за землю.

Згідно ст.ст. 21, 22 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

Згідно п. 7 Договору оренди земельної ділянки від 20.04.2004 року, сторони в ньому погодили, що орендна плата може вноситись Орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій, за вибором Орендодавця.

20.08.2004 року сторонами було внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки від 20.04.2004 року, згідно яких п.7 Договору «Орендна плата» було викладено в новій редакції, а саме сторони погодили, що орендна плата Орендарем вноситься в грошовій формі розмір якої складає 1 950, 00 грн. Порядок внесення орендної плати - на розрахунковий рахунок Орендодавця чи через касу Орендаря. Грошову форму орендної плати може бути замінено на натуральну, що відповідає в еквіваленті продукції, визначеній по ринковим цінам на момент реалізації. (а.с. 28).

Судом встановлено та визнається відповідачем, що орендна плата за користування земельною ділянкою, яка є предметом Договору оренди земельної ділянки від 20.04.2004 року та яка є власністю малолітнього ОСОБА_2, з червня 2012 року сплачується ПрАТ «Рівнянське» саме відповідачу. Сума отриманої останнім орендної плати, в тому числі і в рахунок майбутніх платежів за 2014-2015 роки становить 13 725 грн.

Стаття 24 ЦК України визначає, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно ст.ст. 25, 30, 34 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що син сторін, ОСОБА_2, є малолітньою особою, оскільки не досяг 14 років, а тому відповідно до вимог ст. 31 ЦК України має часткову цивільну дієздатність, яка надає йому право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість); 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Проаналізувавши зміст Договору оренди земельної ділянки від 20.04.2004 року суд приходить до висновку, що він не відноситься до дрібних побутових правочинів, однак малолітній ОСОБА_2 набув прав та обов'язків Орендодавця за ним на підставі Закону (став стороною договору), а не на підставі власного волевиявлення у зв'язку з чим даний договір є дійсним та підлягає виконанню, в той же час останній не має права на даний час на самостійне розпорядження як самим предметом зазначеного договору (землею) так і доходами отриманими від його оренди (орендною платою).

Враховуючи вищевикладене, а також встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами є нічим іншим як управлінням нерухомим майном малолітньої особи, яка є його власником.

Так відповідно до ст. 242 ЦК України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Судом встановлено, що права батьків і дітей на майно визначено законодавцем в Главі 14 СК України.

Згідно ст. 173 СК України, батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

Відповідно до ст. 177 СК України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Як вбачається зі змісту зазначеної норми закону, що основними принципами управління майном малолітньої особи є його збереження та використання таким чином щоб воно забезпечувало інтереси та потреби дитини.

Як вже зазначалося вище, позивачка звертаючись з даним позовом до суду обґрунтовувала його зокрема тим, що відповідач отримавши кошти від оренди майна малолітнього сина використав їх не на виховання та утримання сина, а використав на задоволення власних потреб.

В судовому засіданні відповідачем визнано той факт, що ним було отримано від ПрАТ «Рівнянське» грошові кошти в сумі 13 725, грн. в рахунок орендної плати за використання земельної ділянки сина які він частково витратив на оформлення спадщини, на купівлю пам'ятника та проведення поминального обіду після смерті його матері.

З врахуванням приписів ч. 1 ст. 61 ЦК України, яка визначає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, вищезазначені обставини є встановленими і доказуванню не підлягають.

В той же час суд визнавши зазначені обставини встановленими не визнає такі дії відповідача з управління майном малолітнього ОСОБА_2, що вчинені в його інтересах, оскільки кошти отримані від оренди майна не були потрачені на його виховання та утримання.

Також суд не може прийняти до уваги посилання відповідача про те, що решту грошових коштів, які залишилися він частинами витрачає під час зустрічей із сином, оскільки останнім в супереч вимогам ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України не надано до суду жодного належного та допустимого доказу в підтвердження зазначених обставин.

Крім того, суд не приймає надані відповідачем Довідки про доходи, а також не бере до уваги його пояснення про належну сплату ним аліментів, оскільки питання сплати чи не сплати аліментів не є предметом розгляду даної справи та не впливає на права і обов'язки батьків з належного управління майном малолітньої дитини.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст. 177 СК України, батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

При ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Крім того, Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

З врахуванням викладеного, а також того, що судом встановлено нецільове використання відповідачем коштів отриманих як дохід від управляння майном малолітнього, суд приходить до висновку, що обраний позивачкою такий спосіб захисту порушеного права як стягнення з відповідача на користь малолітнього сина орендної плати є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права, самі позовні вимоги знайшли своє доведення в судовому засіданні, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивачки про заборону відповідачу користуватися правом щодо управління майном ОСОБА_2 та отримання за неї орендної плати, то в їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки заборона відповідачу користуватися правом щодо управління майном малолітнього суперечить принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини закріпленому в ст. 141 СК України, більш того неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини не є підставо для припинення управління, а є лише підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Заборона ж отримання відповідачем орендної плати суперечить принципу цивільного судочинства закріпленому в ч. 1 ст. 3 ЦПК України, яка визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, тому суд наділений правом захистити уже порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси особи. Позивачка ж заявляючи зазначену позовну вимогу просить суд захистити права на майбутнє, які на даний час є не порушеними, що виходячи з приписів зазначеної норми цивільно-процесуального закону є недопустимим.

Стаття 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє часткове доведення в судовому засіданні з підстав та в частині зазначеній вище, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про часткове доведення позовних вимог позивачки та необхідності часткового задоволення її позову, а оскільки вона є особою яка звільнена від сплати судового збору, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243, 60 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 242, 316, 317, 319, 328, 373, 386, 391, 770, 792 ЦК України, ст.ст. 177, 178 СК України, ЗУ «Про оренду землі», керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь малолітнього ОСОБА_2 отриману орендну плату за користування земельною ділянкою в сумі 13 725, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко