Рішення

від 19.03.2015 по справі 759/18755/14-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18755/14-ц

пр. № 2/759/1013/15

19 березня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Іовій О.О.

за участю :

представника позивача Глушко К.С.,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Автогосподарства при ГУМВС України в місті Києві до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 р. позивач звернувся до суду із позовом та просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну в зв'язку із пошкодженням службового автомобіля "Фольцваген-Бора", державний номер НОМЕР_1, в результаті дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП), що сталася 13.12.2009 р. в м. Києві на перехресті вул. Картвелішвілі та пр-ту Л. Курбаса. Дана пригода сталася з вини водія зазначеного автомобіля -оперуповноваженого УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_2, що підтверджується Постановою Святошинського районного суду м. Києві від 29.12.2009 р. Оскільки ОСОБА_2 під час ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння, позивач просить на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України, ч. 4 п. 13 Положення "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" та ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС України стягнути з відповідача заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 82 315,39 грн., витрати на проведення експертизи вартості матеріальної шкоди в розмірі 550,00 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.03.2011 р. позовні Автогосподарства при ГУ МВС України в місті Києві задоволені частково, вирішено «Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, на користь Автогосподарства при ГУ МВС України в місті Києві (код ЄДРПОУ 08805513, МФО 820019, р/р 31251273210903 в ГУДКУ в м. Києві) 82 315,39 грн. шкоди, що завдана майну, 550,00 грн. понесених витрат, а також судовий збір в розмірі 828,15 грн. і витрати на інформаційне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн., всього 83 813 (вісімдесят три тисячі вісімсот тринадцять) грн. 54 коп.» У задоволені інших вимог відмовлено (а.с. 52-54).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.10.2014 р. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 03.03.2011 року було задоволено, заочне рішення від 03.03.2011 р. скасувано, а справу признено до розгляду у загальному порядку (а.с. 91-92).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити. Підставами для задоволення позову вказує на наявність доказів про те, що: до моменту ДТП автомобіль перебував в належному стані для експлуатації, а надані до матеріалів справи видаткові накладні про закупівлю запчастин можуть вказувати про належну експлуатацію ОСОБА_2 службового автомобіля, та не є підтвердженням що дані запчстини були встановлені саме на службовий автомобіль та були оплачені самим ОСОБА_2; під час ДТП ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп»яніння; 11.06.2009 р. між Автогосподарством при ГУ МВС України в місті Києві та ОСОБА_2 укладено договір про індивідуальну повну матеріальну відповідальність, за умовами якого останній взяв на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження ддовіреного йому автомобіля; рахунок-фактура № 183 про сплату ОСОБА_2 завданого збитку у розмірі 3300,00 грн. не може бути належним доказом, оскільки на данному документі не зафіксовано будь-якої операціїї та дозволу на проведення такої операції.

ОСОБА_2 та його представник заперечували протии задоволення позовних вимог з огляду на те, що ОСОБА_2 сплатив саме ту суму у якості відшкодування за пошкодження автомобіля, яку йому визначив позивач у справі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що власником автомобіля "Фольксваген-Бора", державний номер НОМЕР_1 є Автогосподарство ГУМВС України в м. Києві, про що свідчить відповідна відмітка в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.6).

11.06.2009 р. між Автогосподарством ГУМВС України в м. Києві та оперуповноваженим УБОЗ ГУМВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 підписаний договір про індивідуальну повну матеріальну відповідальність, за умовами якого останній прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довіреного йому автомобіля "Фольксваген-Бора", державний номер НОМЕР_1 (а.с.37).

ОСОБА_2 керував автомобілем "Фольксваген-Бора", державний номер НОМЕР_1 на підставі дорожнього листа № 014948 та наказу начальника Автогосподарства ГУМВС України в м. Києві від 11.06.2009 р. № 71 про закріплення за ним службового автомобіля (а.с.35, 36).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 29.12.2009 р. по справі № 3-9338 ОСОБА_2 13.12.2009 р. о 00 год. 40 хв. Керував автомобілем "Фольксваген-Бора", державний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння на перехресті вул. Картвелішвілі -пр-т Л. Курбаса в м. Києві, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху внаслідок чого здійснив наїзд на бордюрний камінь, що призвело до пошкодження зазначеного транспортного засобу, чим порушив вимоги пп. 2.9, 12.1 Правил дорожнього руху. Вина ОСОБА_2 в повному обсязі підтверджується зібраними в справі доказами в їх сукупності та співставленні (а.с.38).

Наступного дня, що слідував за днем вищезазначеного ДТП, тобто 14.12.09 р. ОСОБА_2 згідно наказу № 1178 о/с Головного управління МВС України в м. Києві був звільнений з посади оперуповноваженого відділу боротьби з міжнародними організованими групами і злочинними організаціями управління по боротьбі з організованою злочинністю (а.с. 80).

Згідно рахунку-фактури № 183 від 30.03.2010 р. ОСОБА_2 відшкодував Автогосподарству при ГУ МВС України в м. Києві суму відшкодування за ДТП в розмірі 3300,00 грн., що також підтверджується наданою ним квитанцєю сплати ним даного відшкодування (а.с. 103).

Отже ОСОБА_2 сплатив позивачу суму відшкодування за ДТП в розмірі 3300,00 грн. за вимогою позивача.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої в результаті пошкоджень при ДТП позивач звернувся до Бюро експертиз та оцінки майна "Бюмекс"та оплатив послуги експерта в розмірі 550,00 грн. (а.с.32, 33). Відповідно до висновку № 313-4 автотоварознавчого дослідження від 10.04.2010 р. відновлення автомобіля "Фольксваген-Бора", державний номер НОМЕР_1, економічно не доцільне, розмір матеріального збитку становить 82 315,39 грн. (а.с.7-31).

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок протиправних винних діянь відповідача, що виявилися в порушенні Правил дорожнього руху, у тому числі керуванні автомобілем в нетверезому стані, позивачу заподіяно шкоду у вигляді матеріального збитку, спричиненого пошкодженням автомобіля, але одного лише висновку автотоварознавчого дослідження недостатньо для визначення суми матеріального збитку.

Крім того, з пояснень відповідача вбачається, що автомобіль йому було передано у неробочому стані після ДТП. За свої кошти він відновив автомобіль про що наддав суду видаткові накладні (а.с. 99-102). Таким чином суд вважає. Що внаслідок залучення особистих коштів ОСОБА_2 змінив вартість ввіреного йому автомобіля. Після ДТП, що сталась за вини ОСОБА_2, він придбав запчастини для ремонту автомобіля та розпочав ремонт. Як пояснив у судовому засіданні відповідач, відновлення автомобіля за його рахунок було узгоджено з керівництвом, але з незрозумілих причин придбані ним запасні частини (а.с. 131-133) разом із автомобілем були передані до Автогосподарства ГУ МВС України в м.Києві.

Відповідно до п. 17 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну даржаві», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 р. № 243/95-ВР, у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Згідно пунктів 19 і 20 цього Положення при проведенні розслідування встановлюється винні особи, а також визначається розмір спричиненої шкоди. Відповідно до вимог п. 22 положення особи, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім'я командира (начальника) військової частини.

У матеріалах судової справи відсутні документи щодо проведення такого розслідування, а відповідач стверджує, що таке розслідування не проводилося. Крім того, відповідно до п. 23 Положення після закінчення розслідування не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. Зазначений наказ не видавався. Натомість відповідач був позбавлений можливості самостійно відшкодувати завдану шкоду, а також був позбавлений можливості приймати участь у розслідуванні щодо визначення матеріального збитку.

Таким чином суд, зважаючи на обов»язок ОСОБА_2 відшкодувати матеріальний збиток Автогосподарству при ГУМВС України в м. Києві, відмовляє у задоволенні цієї вимоги за причини порушення позивачем порядку визначення матеріальної шкоди та відсутності належних та допустимих доказів розміру завданої шкоди.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 61, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні вимог Автогосподарства при ГУМВС України в місті Києві до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: