Постанова

від 24.03.2015 по справі 816/621/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/621/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

представників позивача - Муравейнікової О.В., Бойка Є.Г.

представника відповідача - Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2015 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22 грудня 2014 року №0002482201.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2014 року №0002482201 є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вказував, що в ході проведеної перевірки позивача встановлено порушення, яке обгрунтовується виключно посиланням на акт "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ "Інтервенто", їх реальності та повноти відображення за січень 2014 року", акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень-червень 2014 року" та акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №794/26-55-22-03/38240310 від 15 серпня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіті-консалт". А тому прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірністю висновків позапланової документальної виїзної перевірки СТОВ "Агрофірма "Куйбишево" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, яким встановлено завищення податкового кредиту. Вказував на те, що позивачем здійснено видимість придбання послуг та товару у ТОВ "Сіті-Консалт" та ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн", які в дійсності ними не надавалися, а лише полягали в документальному оформленні, з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів. А тому прийняте податкове-повідомлення-рішення є правомірним.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" (код ЄДРПОУ 00845890) зареєстровано як 23 березня 2000 року, номер запису 1 575 120 0000 000075 (т.2 а.с. 130).

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і також являється платником податку на додану вартість, що не оспорюється сторонами.

Видами діяльності товариства є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, кореноплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорідних і дворічних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення коней та інших тварин родини конячих, розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, післяурожайна діяльність, виробництво м'яса, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, виробництво цукру, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (т.2 а.с. 231 зворотній бік).

Лубенською ОДПІ, у період з 11 серпня 2014 року по 01 вересня 2014 року, згідно із пунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) проведено позапланову документальну виїзну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2014 року

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 08 вересня 2014 року №2340/22-00845890 (т.1 а.с. 17-77), за висновками якого встановлено порушення позивачем пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пункту 201.8 статті 201 та пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму податкового кредиту показника за жовтень-листопад 2012 року, січень, травень, червень 2014 року на 199472,05 грн.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними податковим органом в акті перевірки від 08 вересня 2014 року №2340/22-00845890 направив до податкового органу заперечення на вказаний акт (т.1 а.с. 78-83), за результатами розгляду якого Лубенська ОДПІ підтвердила правильність викладених в акті висновків щодо порушення СТОВ "Агрофірма "Куйбишево" вимог податкового законодавства (т.1 а.с.84-87).

На підставі акту від 08 вересня 2014 року №2340/22-00845890, Лубенською ОДПІ 29 вересня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002032201 (т.1 а.с. 88), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 199470 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 08 вересня 2014 року №2340/22-00845890, направив до ГУ Міндоходів у Полтавській області скаргу (т.1 а.с. 89-95), за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2014 року №0002032201 та зобов'язано Лубенську ОДПІ винести податкове повідомлення-рішенння на суму 249340 грн., в тому числі основного платежу в розмірі 199472 грн., штрафної санкції в розмірі 49868 грн. (т.1 а.с. 96-106).

22 грудня 2014 року Лубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002482201 (т.1 а.с. 107), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 249340 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 199472 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 49868 грн.

Збільшуючи Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ "Сіті-Консалт" та ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" податковий орган виходив з наступного:

- "ТОВ "Сіті-Консалт" знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, стан підприємства - 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей). Від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві до Лубенської ОДПІ надійшов акт №794/26-55-22-03/38240310 від 15 серпня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки. Результати проведеної перевірки внесені до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по контрагентам на рівні ДПС України. Виписані ТОВ "Сіті-Консалт" товарно-транспортні накладні не дають можливості підтвердити факт проведення операцій відповідно до укладеного договору про надання послуг по перевезенню вантажів. Водіям вказаним і товарно-транспортних накладних дохід не нараховувався та не виплачувався."

- "до Лубенської ОДПІ надійшли акти від 17 червня 2014 року №636/223/35394779 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ "Інтервенто", їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року" та від 31 липня 2014 року №1054/04-62-22-3/35394776 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн", щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2014 року" Результати проведеної перевірки внесені до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по контрагентам на рівні ДПС України. У наданих СТОВ "Агрофірма Куйбишево" товарно-транспортних накладних зазначено, що продукцію відпустила Замкова О.Г. директор ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" і її підпис, є ще один невідомий підпис від вантажоодержувача, також формою видаткової накладної передбачена графа "за довіреністю № від", яка СТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" не заповнена. Шрот соняшниковий є сипучим продуктом, але в жодній товарно-транспортній накладній не вказано, що машина, яка здійснює перевезення тентована".

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2014 року №0002482201.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо взаємовідносин СТОВ "Агрофірма Куйбишеве" із Товариством із обмеженою відповідальністю "Сіті-Консалт" (код ЄДРПОУ 38240310) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ТОВ "Сіті-консалт" надавало послуги по перевезенню вантажів СТОВ "Агрофірма Куйбишеве" на загальну суму 560125,52 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 93354,23 грн.

03 жовтня 2012 року між ТОВ "Сіті-консалт" (виконавець) та СТОВ "Агрофірма Куйбишеве" укладено договір №454 про надання послуг по перевезенню вантажів (т.1 а.с. 117-121).

Відповідно до умов Договору Виконавець зобов'язується перевозити вантажі, що належать Замовникові від пунктів завантаження до пунктів призначення та передавати їх уповноваженим на одержання вантажів особам, а Замовник зобов'язується оплачувати встановлену цим Договором плату за надані послуги. Виконавець забезпечує перевезення, передбачені цим Договором, із використанням техніки, що керуються та обслуговуються працівниками Виконавця. Забезпечення заправлення техніки паливно-мастильними матеріалами (дизельне та ін) здійснюється Виконавцем власними силами та за власний рахунок. Плата за перевезення вантажу в залежності від кількості вантажу та відстані перевезення встановлюється згідно додатку до даного договору, особливі умови перевезення, згідно з якими може змінитись розрахунок оплати, узгоджуються Сторонами письмово у кожному конкретному випадку. Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.

Оглянувши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

За наслідками отриманих послуг ТОВ "Сіті-консалт" виписано позивачу податкові накладні від 19 жовтня 2012 року №10, №11, від 20 жовтня 2012 року №12, від 21 жовтня 2012 року №13, від 22 жовтня 2012 року №14, №15, №16 та від 30 листопада 2012 року №20 (т.1 а.с. 145-152).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "Сіті-консалт" для документального оформлення господарських операцій з придбання СТОВ "Агрофірма Куйбишеве" послуг, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Виконання послуг ТОВ "Сіті-консалт" підтверджується наданими позивачем актами здачі-приймання робіт від 19 жовтня 2012 року №10, №11, від 20 жовтня 2012 року №12, від 21 жовтня 2012 року №13, від 22 жовтня 2012 року №14, №15, №16 та від 30 листопада 2012 року №18 (т.1 а.с. 130-137).

Також судом встановлено, що розрахунок за придбані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Сіті-консалт" (т.5 а.с. 209-223) та проведено по рахунку 631 "Розрахунки з вiтчизняними постачальниками" (т.5 а.с. 224).

Також на підтвердження оплати придбаного товару позивачем надано акт звірки від 31 грудня 2013 року (т.5 а.с. 245).

Як встановлено судом з пояснень позивача (т.8 а.с. 162-164) у жовтні-листопаді 2012 року проводилася збиральна кампанія сільськогосподарських культур, зокрема й цукрового буряка. Оскільки власного транспорту підприємству не вистачало для своєчасного вивезення з полів зерна та цукрових буряків, виникла потреба у залученні великогабаритних автомобілів з причепами від зовнішніх контрагентів.

Так на підтвердження необхідності та фактичного виконання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-консалт", позивачем також надано:

- договір №0509/12-Куйбишево на приймання, переробку цукрових буряків та видачу готової та побічної продукції від 05 вересня 2012 року (т.1 а.с. 122-126),

- приймальні квитанції (т.1 а.с. 186-212),

- акти на технічну переробку цукрових буряків та видачу готової та побічної продукції (т.1 а.с. 213-216),

- акт затверджених маршрутів (т.1 а.с. 217),

- товарно-транспортні накладні та прийомні накладні (т.3 а.с. 1-250, т.4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-64).

Щодо взаємовідносин СТОВ "Агрофірма Куйбишеве" із Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" (код ЄДРПОУ 35394779) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що СТОВ "Агрофірма Куйбишеве" у 2014 році здійснювало придбання у ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" шрот соняшниковий кількістю 224,85 тон на загальну вартість 636706,90 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 106117,82 грн.

11 січня 2013 року між ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" (продавець) та СТОВ "Агрофірма Куйбишеве" (покупець) укладено договір №11/01/13-ШРГ-К (т.1 а.с. 127-128).

За умовами договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити шрот соняшниковий, українського виробництва, вироблений із насіння соняшнику урожаю 2012 року. Базові умови поставки - СРТ Полтавська область, Оржицький район, с. Куйбишево. Датою поставки вважається дата підпису представника позивача на видатковій накладній продавця. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 січня 2014 року, а в частині виконання сторонами зобов'язань по договору, - до повного їх виконання.

21 лютого 2014 року між ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" (постачальник) та СТОВ "Агрофірма Куйбишеве" (покупець) укладено договір №5 (т.1 а.с. 129).

За умовами договору постачальник зобов'язується передавати у власність, а покупець приймати та оплачувати шрот соняшниковий. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати кожної партії товару визначаються сторонами у специфікаціях. Розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку. Поставка товару здійснюється партіями на підставі узгоджених сторонами специфікацій. Кількість товару повинна відповідати супровідним документам, а якість - вимогам державних стандартів, технічних умов. Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2014 року.

До договору позивачем надано специфікацію №4 від 05 травня 2014 року та №5 від 02 червня 2014 року (т.1 а.с. 160-161).

Оглянувши вказані договори суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає дані договори належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар - шрот соняшниковий кількістю 224,85 тон на загальну вартість 636706,90 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 106117,82 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" останнім виписано позивачу: видаткові накладні - №40 від 17 січня 2014 року, №90 від 29 січня 2014 року, №820 від 12 травня 2014 року, №839 від 13 травня 2014 року, №889 від 19 травня 2014 року, №987 від 04 червня 2014 року, №986 від 04 червня 2014 року (т.1 а.с. 138-144) та податкові накладні від 17 січня 2014 року №49, від 29 січня 2014 року №112, від 19 травня 2014 року №147, від 13 травня 2014 року №103, від 12 травня 2014 року №88, від 04 червня 2014 року №34, №26 (т.1 а.с. 153-159).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" для документального оформлення господарських операцій з придбання СТОВ "Агрофірма Куйбишеве" товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн", що підтверджується банківською випискою (т.5 а.с. 209-223) та проведено по рахунку 631 "Розрахунки з вiтчизняними постачальниками" (т.5 а.с. 225-243).

Також на підтвердження оплати придбаного товару позивачем надано акт звірки від 30 червня 2014 року (т.5 а.с. 244).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними (т.5 а.с. 65-71).

На кожну партію товару видавалося ветеринарне свідоцтво (т.1 а.с. 163-169) та посвідчення про якість (т.1 а.с. 184-185).

Надходження та зберігання придбаного товару від ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" підтверджується витягом з книги вагаря та книги обліку товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с. 218-235).

Придбаний товар позивачем проведено по рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" (т.8 а.с. 1-136).

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано акти на виготовлення комбікормів та відомості витрат кормів (т.2 а.с. 1-216).

Необхідність, обгрунтованість вибору та економічної доцільності придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" позивач пояснював тим, що у вищевказаного контрагента продукція придбавалася виключно на умовах розгляду комерційних пропозицій, які порівнювалися з іншими комерційними пропозиціями інших контрагентів. При розгляді комерційних пропозицій контрагентів враховувалися ціна продукції, якість продукції, умови поставки продукції, економічний стан контрагента ринку (т.8 а.с. 164, 165-182).

Відповідно до відомості по рахунку 10 "Основні засоби" за квітень 2012 року - червень 2014 року, судом встановлена наявність у позивача виробничих потужностей для здійснення господарських операцій (т.6 а.с. 13-32), а відповідно до наказів про прийняття на роботу, трудових книжок та штатних розписів у спірних періодах в позивача був наявний персонал для ведення господарської діяльності (т.6 а.с. 33-248).

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту (в розмірі 199472 грн.) за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення досліджених господарських операцій контрагенти позивача перебували в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію судом не встановлено.

При цьому, суд зауважує, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Посилання Лубенської ОДПІ у акті перевірки та у своїх запереченнях на той факт, що у контрагентів позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення видів діяльності, визначених згідно довідок з ЄДР, судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси. Крім того, ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях, відповідач не визначив, яка саме кількість людей повинна була виконувати роботи, що придбавалися позивачем у ТОВ Сіті-консалт" та ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн".

Крім того суд зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб СТОВ "Агрофірма Куйбишево" чи його контрагентів ТОВ Сіті-консалт" та ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн". В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Твердження відповідача про відсутність здійснення господарської операції СТОВ "Агрофірма Куйбишево" фактично ґрунтуються на підставі Актів перевірок його контрагентів. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товарно-матеріальні цінності та виконані роботи відповідають меті діяльності позивача.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях СТОВ "Агрофірма Куйбишево" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №2340/22-00845890, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002482201 від 22 грудня 2014 року.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0002482201 від 22 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 249340 грн. не довів, а відтак позовні вимоги СТОВ "Агрофірма Куйбишево" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002482201 від 22 грудня 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 03 лютого 2015 року №11395, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом СТОВ "Агрофірма Куйбишево" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 487,20 грн.

Отже, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума фактично сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 грудня 2014 року №0002482201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 26 березня 2015 року.

Суддя С.О. Удовіченко