Рішення

від 17.03.2015 по справі 522/15560/14-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15560/14-ц

Провадження №2/522/782/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Єршової Л.С.,

при секретарі Ларіній Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-Гарантія", Одеської державної академії будівництва та архітектури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАСТ-Гарантія", Одеської державної академії будівництва та архітектури, в якому вона просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАСТ-Гарантія" матеріальну шкоду у розмірі 25 586 гривень 07 коп., витрати на складання висновку експерта у розмірі 400,00 грн., пеню у розмірі 2323,74 грн., 3% річних у розмірі 385.26 грн., та з Одеської державної академії будівництва та архітектури моральну шкоду у розмірі 15 000,00 гривень 00 коп., франшизу у розмірі 1000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті ДТП від 19.11.2013 року було завдано шкоди належному їй транспортному засобу, а саме: автомобілю марки «Мітсубіші», номерний знак НОМЕР_1. Шкоду було завдано водієм ОСОБА_2, що керував автомобілем, застрахованим Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ТАСТ-Гарантія", який в свою чергу належить на праві власності Одеській державній академії будівництва та архітектури. Вказані обставини підтверджуються довідкою про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 06.12.2013р. 19.11.2013 року вона направила заяву про страхове відшкодування на адресу Страхової компанії, але будь-яких дій щодо виплати страхового відшкодування або додаткових вимог їй направлено не було. Позивачем в установленому порядку було отримано висновок експерта №13/0-107 від 20.01.2014 року, згідно до якого вартість матеріальної шкоди складає 26 186,07 грн., вартість дослідження склала 400 грн. Також, як зазначено у позові, крім матеріального збитку позивачу було спричинено моральну шкоду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-Гарантія" Стойкова М.Д. з'явилася у судове засідання та просила суд відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення суми ПДВ (4364,35 грн.) та 3% річних.

Представник Одеської державної академії будівництва та архітектури Васильєва Н.І. з'явилася у судове засідання та просила суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, який знаходився у трудових відносинах з Одеською державною академією будівництва та архітектури, під час виконання своїх трудових обов`язків, 19.11.2013 року о 08 годині 45 хвилин, керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Geely MR7151A» д/н НОМЕР_6, в порушення вимог п.п.16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року, рухаючись в м. Одесі по вул. Ясиновського по другорядній дорозі, виїжджаючи на перехрестя з вул. Мечникова не надав дорогу автомобілю марки «Мітсубіші», д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення, в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «Geely MR7151A» д/н НОМЕР_6, належить Одеській державній академії будівництва та архітектури на праві приватної власності.

Своїми діями ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Суддею Суворовського районного суду м. Одеси Боднаром С.М. 06 грудня 2013 року ухвалено постанову (а.с. 6-7), відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 (триста сорок) грн. в доход держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 3 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» , страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (стартовим відшкодуванням).

Згідно з ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Під час розгляду справи було встановлено, що на момент ДТП цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ТАСТ-Гарантія" (поліс №АЕ/0050952, а.с. 83).

Відповідно до полісу № АЕ/0050952 ліміт матеріальної відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складає 50000,00 грн., розмір франшизи - 10000,00 грн. (а.с.83).

У абзаці 3 п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, Одеська державна академія будівництва та архітектури повинна нести майнову відповідальність у розмірі франшизи, на яку зменшується розмір страхового відшкодування, тобто у розмірі 1000,00 гривень.

У частині 22.1 статті 22 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

19.11.2013 року ОСОБА_1 надала Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ТАСТ-Гарантія" заяву-повідомлення (від потерпілого) про обставини події за участю ТЗ забезпеченого полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу (а.с.8).

Згідно з матеріалами справи, в результаті зазначеного ДТП автомобілю «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_1, який належить позивачу, завдано механічних пошкоджень. Згідно висновку експерта №13/0-107 від 20.01.2014 року (а.с. 9-34), розмір матеріальної шкоди власнику автомобіля, у тому числі ПДВ, складає 26186 грн. 07 коп.

Крім того, за проведення оцінки позивач відповідно до квитанції (а.с. 35) сплатила 400,00 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 36.2 вказаного Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача - Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-Гарантія" на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 20821,73 грн., тобто без урахування суми ПДВ у розмірі 4365,35 грн., витрати на складання висновку експерта у розмірі 400,00 грн. та пеня у розмірі 1 886,69 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних на підставі положень ст. 625 ЦК України, то вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань (абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач не довела суду факт заподіяння страждань або втрат немайнового характеру, не обґрунтувала з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 169, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-Гарантія", Одеської державної академії будівництва та архітектури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-Гарантія"(ЄДРПОУ 13915014) на користь ОСОБА_1(ІПН НОМЕР_5) страхове відшкодування у розмірі 20821,73 грн., витрати на складання висновку експерта у розмірі 400,00 грн. та пеню у розмірі 1 886,69 грн.

Стягнути з Одеської державної академії будівництва та архітектури(ЄДРПОУ 02071033) на користь ОСОБА_1(ІПН НОМЕР_5) франшизу у розмірі 1000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.С. Єршова

17.03.2015