Рішення

від 04.08.2009 по справі 60/46-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/46-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2009 р.                                                            Справа № 60/46-09

вх. № 1638/1-60

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

 відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс" м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервисводстрой-2", с. Черкаська Лозова  

про стягнення 228371,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕКС" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервисводстрой-2" (відповідач) заборгованості в сумі 228371,75 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що ним було поставлено відповідачу за видатковими накладними № ОЕ-000370 від 29.02.2008 р.; ОЭ-000050 від 24.04.2008 р., ОЭ-000138 від 12.05.2008 р., ОЕ-000848 від 18.04.2008 р., ОЭ-00390 від 05.06.2008 р., ОЭ-00457 від 12.06.2008 р., ОЭ-00539 від 19.06.2008 р., ОЭ-00639 від 27.06.2008 р., ОЭ-00923 від 28.07.2008 р., ОЭ-01338 від 12.09.2008 р., ОЭ-01364 від 16.09.2008 р. сантехнічні вироби та надіслано вимогу 10.12.2008 року про сплату в 7-денний термін заборгованості в сумі 228371,75 грн., однак відповідачем не було погашено заборгованість у визначений строк.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 03.08.2009р. у зв`язку з знаходженням на лікарняному судді Чистякової І.О., справу №60/46-09 було передано судді Светлічному Ю.В. для подальшого розгляду.

Представники сторін у призначене судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Позивачем було надано клопотання про розгляд справи у відсутності позивача за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши дане клопотання, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив його.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що позивач уклав з відповідачем усний договір на поставку сантехнічних виробів.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 228371,75 грн. за рахунками - фактурами рахунками - фактурами №0Е-000985 від 29.02.2008р., №0Е-916 від 15.04.2008р., №0Е-990 від 18.04.2008р., №0Э- 001083 від 04.06.2008р., №0Э-001255 від 11.06.2008р., №0Э-001482 від 19.06.2008р., №0Э-001683 від 27.06.2008р., №0Э-002537 від 28.07.2008р., №0Э-003534 від 10.09.2008р. та №0Э-3673 від 15.10.2008р., що підтверджується видатковою накладною №0Е-000370 від 29.02.2008р., №0Э-000050 від 24.04.2008р., №0Э-000138 від 12.05.2008р., №0Е-000848 від 18.04.2008р., №0Э-00390 від 05.06.2008р., №0Э-00457 від 12.06.2008р., №0Э-00539 від 19.06.2008р., №0Э-00639 від 27.06.2008р., №0Э-00923 від 28.07.2008р., №0Э-01338 від 12.09.2008р. та №0Э-01364 від 16.09.2008р.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та довіреностями серії ЯОИ №400850 від 28.02.2008р., серії НБИ №069526 від 23.04.2008р., серії НБИ №069541 від 12.05.2008р., серії НБИ №069519 від 18.04.2008р., серії НБИ №936172 від 04.06.2008р., серії НБИ №936189/22 від 11.06.2008р., серії НБИ №936197/30 від 19.06.2008р., серії НБИ №936206/39 від 27.06.2008р., серії НБИ №936242/75 від 28.07.2008р., серії ЯПК №596194/127 від 12.09.2008р. та серії ЯПК №596195/128 від 15.10.2008р.

          Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів на нього, якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було надіслано відповідачу вимогу б/н від 03.12.2008р. про сплату боргу в сумі 228371,75 грн., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення №11294939 16.12.20008р. та описом вкладення у цінний лист.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що граничний строк оплати за поставлений товар з урахуванням поштового пробігу становить 26.12.2008р.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 228371,75 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно акту звірки розрахунків від 17.03.2009р. станом на 17.03.2009р. заборгованність відповідача перед позивачем становить 228371,75 грн.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач підтверджує наявність заборгованності перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 228371,75 грн. (сума основного боргу)  правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

У відзиві на позовну заяву 21.04.2009р. відповідач просить суд розстрочити сплату заборгованності рівними частинами до кінця року.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України     при  наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять  його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за  поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський  суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора  чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин   справи,  може  відстрочити  або  розстрочити  виконання рішення,   ухвали,   постанови,   змінити  спосіб  та  порядок  їх виконання.

Відповідачем документально не доведено необхідності розстрочки сплати заборгованності, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні розстрочки сплати заборгованності.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 2283,72 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-     

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити клопотання позивача про розгляд справи у відсутності позивача.

2. Відмовити відповідачу в задоволенні розстрочки сплати заборгованності.

3. Позов задовольнити повністю в сумі 228371,75 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервисводстрой-2" (62340, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Флоринка, 15, р/р №26004000008327 в Філії №1 АБ "Факторіал - Банк", МФО 350482, код ЄДРПОУ 34793572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕКС" (61035, м.Харків, пр. Гагаріна, 129, р/р №260012599 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 31149692) 228371,75 грн. основного боргу, 2283,72 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Светлічний Ю.В.

Рішення підписано 05.08.2009р.