Рішення

від 25.03.2015 по справі 902/192/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 25 березня 2015 р.            Справа № 902/192/15   за позовом:Публічного акціонерного  товариства "Київський маргариновий завод"  ( пр-т. Науки, буд. 3, м. Київ, 03039)    до:Приватного підприємства "Картес"  (вул. Горького,8, смт. Крижопіль, Крижопільський р-н, Вінницька обл.,     24600)   про стягнення заборгованості 93 662,19 грн. Головуючий суддя     Яремчук Ю.О.                                    Cекретар судового засідання Головаченко Т.В. Представники           позивача :   не з'явився           відповідача : не з'явився ВСТАНОВИВ : Публічне акціонерне товариство "Київський маргариновий завод" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Картес" про стягнення  93 662,19 грн.  заборгованості. Ухвалою суду від 18.02.2015 року порушено провадження у справі № 902/192/15 з призначенням судового засідання на 10.03.2015 року. Ухвалою суду від 10.03.2015 року розгляд справи відкладався на 25.03.2015 року, з об'єктивних причин. В судове засідання 25.03.2015 року представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення, копії яких наявні в матеріалах справи.   Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. 01 січня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару № 28. Згідно п.1.1. договору  постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника продукцію ПАТ  «Київський маргариновий завод» ( далі – Товар) в асортименті, кількості та у строки із Специфікацією та замовленням, а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.1.2. договору Предметом постачання є Товар торгових марок ( далі ТМ-) «Олком» ( майонез, гірчиця, маргарин, соняшникова олія, спреди), «Смачно, як завжди» та інші відповідно до Специфікації, що додаються до цього Договору. Відповідно до п.5.1. договору постачальник поставляє Товар протягом 5 (п'яти)  календарних днів після надходження замовлення від Замовника. Відповідно до п. 5.3. договору Поставка Товару Замовнику здійснюється на умовах DDP  відповідно до міжнародних правил «Інкотермс-2000», за наступними адресами : Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Приморська,31. Відповідно до п. 5.5. договору передавання-приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється шляхом підписання Сторонами товарно-транспортної накладної по кожному асортименту Товару. Згідно п.5.6. договору факт прийняття товару є підтвердження того, що товар прийнятий у відповідності із замовленням Замовника. Відповідно до п. 6.5. договору оплату у повному обсязі за поставлений Товар Замовник здійснює на протязі 21 календарних днів з моменту його отримання. Згідно п. 7.1. договору перехід права власності на Товар відбувається у момент передачі Товару за фактом підписання представником Покупця супровідних документів, але податкові витрати операційної діяльності щодо такого товару визЗгідно п. 13.1 цей договір укладено з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року включно. Позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 3 652857,34 грн., що стверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідачем було повернуто позивачеві товар на суму 202,28 грн., що стверджується видатковою накладною (повернення) № ВПФ – 000128 від 12.04.2012 року та видатковою накладною (повернення) № ВПФ – 000167 від 14.09.2012 року. Відповідачем було частково оплачено отриманий товар на суму 3 583 881,54 грн., що стверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи. В матеріалах справи міститься обопільно підписаний акт звірки взаєморозрахунків укладений між позивачем та відповідачем, відповідно до якого сума боргу останнього становить 264773,52 грн. 12 червня 2013 року позивачем було направлено відповідачу претензію № 527 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 268072,60 грн. 01 липня 2013 року відповідачем було надано відповідь на дану претензію, в якій останній зазначив, що борг визнає в сумі 264 773, 52 грн., та зобов'язується перерахувати кошти позивачу до 31 липня 2013 року. 15 липня 2013 року позивач надіслав відповідачу листа № 615 в якому зазначив, що відмовиться від  вимог, викладених в претензії ( № 527) стосовно сплати штрафних санкцій за умови, що відповідач сплатить борг до 31 липня 2013 року в розмірі 264 773,52 грн. З врахуванням часткових проплат борг відповідача становить  68773,52 грн. Непроведення повних розрахунків відповідачем спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення боргу із врахуванням штрафних санкцій. Станом на день розгляду справи в суді  заборгованість відповідача становить 68773,52 грн. сума основної заборгованості, 6276,36 грн. 3% річних; 18612,31 грн. інфляційних втрат. Суд задовольняючи  позовні вимоги виходив з наступного. Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Дії позивача по передачі товару та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар. З моменту укладення сторонами договору, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка". Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України). Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як видно з  матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар. Борг в сумі  68773,52 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 6276,36 грн. 3% річних; 18 612,31 грн. інфляційних втрат. Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат  приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.           Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -    ВИРІШИВ : Позов задовольнити повністю. Стягнути з приватного підприємства "Картес" (вул. Горького,8, смт. Крижопіль, Крижопільський р-н, Вінницька обл., 24600, код ЄДРПОУ 33143048) на користь публічного акціонерного  товариства "Київський маргариновий завод" (пр-т. Науки, буд. 3, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 00333581)  68773,52 грн. сума основної заборгованості, 6276,36 грн. 3% річних; 18612,31 грн. інфляційних втрат; 1873,24 грн. витрат на сплату судового збору. Видати наказ після набранням рішення законної сили. Копію рішення надіслати сторонам.   Повне рішення складено  27 березня 2015 р. Суддя                                             Яремчук Ю.О.            віддрук. прим.: 1 - до справи 2 - позивачу  ( пр-т. Науки, буд. 3, м. Київ, 03039) 3 - відповідачу  (вул. Горького,8, смт. Крижопіль, Крижопільський р-н, Вінницька обл.,  24600)