Рішення

від 19.03.2015 по справі 905/2386/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 20/31/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015 Справа № 905/2386/14

За позовом Приватного підприємства "Агробізнес - Мінерал" (04112, м. Київ, вул. Гонти, буд. 5, кв. 10/4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" (83086, м. Донецьк, вул. Кобозева, буд. 12, поштова адреса: 85107, Донецька область, Костянтинівський район, с. Бересток, вул. Докучаєва, буд. 1, тел. (062) 3457680, 3457682, 3456104, 3351215, 095-8857715)

про стягнення суми 46113,88 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Кривошей Ю.І. (дов. б/н від 10.02.2015 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

03.02.2015 р. до господарського суду Запорізької області від Приватного підприємства "Агробізнес - Мінерал" надійшла позовна заява вих. № б/н від 27.01.2015 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" грошових засобів на загальну суму 46113,08 грн., у тому числі: 35000,40 грн. заборгованості за договором поставки № 13/80 від 17.05.2013 р., 8204,01 грн. пені та 2909,47 грн. - 3% річних. Як вбачається з тексту позовної заяви, в квітні 2014 р. ПП "Агробізнес - Мінерал" було подано позовну заяву до господарського суду Донецької області щодо стягнення з ТОВ "Украгрозакупівля" заборгованості за договором поставки № 13/80. Господарським судом Донецької області за даним позовом було порушено провадження у справі № 905/2386/14, однак рішення у справі прийнято не було у зв'язку з тим, що господарський суд Донецької області припинив свою роботу.

Відповідно до доданих до даної заяви копій документів, 10.04.2014 р. ухвалою господарського суду Донецької області порушено провадження у справі № 905/2386/14 за позовом Приватного підприємства "Агробізнес - Мінерал" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" про стягнення 43861,50 грн.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.02.2015 р. прийняті документи і матеріали у справі № 905/2386/14 до розгляду, присвоєно номер провадження 20/31/15, призначено судове засідання на 25.02.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.03.2015 р.

19.03.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень, які надійшли до суду 25.02.2015 р., 19.03.2015 р. та долучені до матеріалів справи. Позовні вимоги мотивовано наступним. Відповідно до умов договору поставки № 13/80 від 17.05.2013 р. та специфікацій №№ 1-5 до нього позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 283944,40 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Весь товар, отриманий за договором відповідачем, поставлявся останньому залізничним транспортом, що підтверджується відповідними залізничними накладними. Після отримання кожної партії товару відповідачем підписувалася відповідна видаткова накладна. Товар передавався залізною дорогою разом зі всією супровідною документацією, в тому числі і сертифікатом якості на товар. Будь-яких претензій стосовно якості товару, його кількості, строків поставки, а також надання відповідної документації до позивача не пред'являлося. Позивачем на відвантажений товар по кожній видатковій накладній видавалися відповідні податкові накладні і останній, як платник ПДВ, обліковував отриманий товар у відповідних реєстрах та податкових деклараціях. Відповідачем було здійснено часткову оплату в загальній сумі 248944,00 грн. Оплати здійснювалися шляхом безготівкового розрахунку. Договору № 13/80 від 01.05.2013 р. між сторонами не укладалося. Згідно з письмовим поясненням від 19.03.2015 р. позивач просить вважати дату укладення договору 01.05.2013 р., що вказана в виписках банку по даній справі опискою. 17.07.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, де відповідач визнав отримання ним товару по договору та визнав свою заборгованість перед позивачем. В позовній заяві від 27.01.2015 р., яка направлена до господарського суду Запорізької області, в порівнянні з позовною заявою від 31.03.2014 р., за якою господарським судом Донецької області порушено провадження у справі № 905/2386/14, позивачем було збільшено позовні вимоги з 43861,50 грн. до 46113,88 грн., тобто на суму 2252,38 грн. Позовні вимоги збільшились за рахунок перерахування штрафних санкцій, передбачених договором, а саме: пені та річних. Перерахування пені та відповідно її збільшення відбувалося по кожній поставці та по крайньому шестимісячному строку її нарахування, що встановлено законодавством України. По договору поставки № 13/80 від 17.05.2013 р., а саме: по останній поставці від 13.07.2013 р., шестимісячний строк пені закінчився 31.01.2014 р. Щодо 3% річних, то їх перерахування відбулося по кожній поставці за рахунок того, що за позовною заявою від 31.03.2014 р. кінцевий термін їх нарахування був 30.03.2014 р., а в позовній заяві від 27.01.2015 р. - 27.01.2015 р. Таким чином, пеня збільшилась з 7247,81 грн. до 8204,01 грн. на суму 956,20 грн., а річні збільшилися з 1613,29 грн. до 2909,47 грн. на суму 1296,18 грн. Таким чином, заборгованість становить 35000,00 грн. 11.12.2013 р. відповідачу була направлена претензія, однак заборгованість погашена не була. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 124, 125 Конституції України, ст.ст. 526, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», Інформаційними листами Вищого господарського суду України від 01.12.2014 р. № 01-06/2052/14, від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся. 26.02.2015 р. (після слухання справи в судовому засіданні, призначеному на 25.02.2015 р.) на електронну адресу суду від відповідача надійшло письмове клопотання (вих. № 025 від 25.02.2015 р.) про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 25.02.2015 р. розгляд справи був відкладений в зв'язку з неявкою відповідача.

12.03.2015 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив (вих. № 02 від 02.03.2015 р.), в якому зазначено, що відповідач з позовом не погоджується повністю, вважає вимоги позивача безпідставними з наступних обставин. Виходячи з умов договору № 13/80 від 17.05.2013 р. та специфікацій до нього, обов'язок відповідача щодо сплати за товар позивачу наступає: 1) у разі поставки товару, підтвердженням чого є підписані з обох сторін видаткові накладні та товарно-транспортні накладні з відмітками про отримання товару; 2) з наданням до поставленого товару документів: результатів випробувань лабораторії покупця якості товару на відповідність, якісне посвідчення або сертифікат якості, протокол випробувань на ГМО, ветеринарне свідоцтво (форма 2), рахунок, видаткова накладна, товарно-транспортні накладні. Всупереч умовам договору позивач не надав суду товарно-транспортної накладної, яка б свідчила про отримання відповідачем 13.07.2013 р. відсіву вапнякового каменю у кількості 118,140 тон. По-друге, позивачем не надані до суду документи або докази про надання відповідачу документів, які підтверджують якість товару: результатів випробувань лабораторії покупця якості товару на відповідність, якісного посвідчення або сертифікат якості, протокол випробувань на ГМО, ветеринарне свідоцтво (форма 2), рахунок на товар, який поставлявся згідно видаткової накладної. Таким чином, відповідач вважає, що відсутні підстави та умови, за яких відповідач зобов'язаний оплатити товар. У видатковій накладній № РН-0000071 від 13.07.2013 р. не вказане прізвище та ім'я по-батькові особи, уповноваженої на отримання товару, номер та дата довіреності на підставі якої відбувалось прийняття товару. Також позивачем не надано довіреності відповідача щодо призначення уповноваженої особи на прийняття товарно-матеріальних цінностей до вищевказаної накладної, а отже, стверджувати що товар, поставлений за вказаною видатковою накладною отримала уповноважена особа відповідача не можна та встановити цю особу не є можливим. Відповідач зауважує про неправомірність застосування до нього штрафних санкцій у вигляді пені за прострочку сплати за товар згідно видаткової накладної № РН-0000071 від 13.07.2013 р. та 3% річних у зв'язку з тим, що сторонами не були погоджені строки оплати за поставлений позивачем відсів вапнякового каменю, адже строки оплати за товар, поставлений за договором № 13/80 від 17.05.2013 р. встановлювалися в п. 5 специфікацій №№ 1-5 і складали 14 банківських днів. Згідно з п. 1 специфікацій №№ 1-5 предметом поставки є вапняк, а не відсів вапнякового каменю, як вказано у видатковій накладній № РН-0000071 від 13.07.2013 р. Можна зробити висновок, що поставка, здійснена позивачем за договором поставки № 13/80 від 17.05.2013 р. згідно з видаткової накладної № РН-0000071 від 13.07.2013 р. на суму 40403,88 грн. не відноситься до жодної з укладених між сторонами специфікацій №№ 1-5, відповідно, строк оплати за даною видатковою накладною не встановлений і нарахування пені та 3% річних за прострочення оплати за відсів вапнякового каменю в розмірі 40403,88 грн. є неправомірним. Відповідно підлягають перерахунку розмір штрафних санкцій, ціни позову та судового збору. Відповідач вважає, що відсутні належні докази, які б могли підтвердити факт поставки позивачем та прийняття товару відповідачем за видатковою накладною № РН-0000071 від 13.07.2013 р., також відсутні будь-які підстави стверджувати, що у відповідача перед позивачем виник обов'язок та наступив термін для розрахунків за товар, поставлений згідно з видаткової накладної № РН-0000071 від 13.07.2013 р. та у зв'язку з вищенаведеним не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошового зобов'язання в сумі 35000,40 грн. У зв'язку з відсутністю основного грошового зобов'язання, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 8204,01 грн. та 3% річних за неправомірне користування коштами в розмірі 2909,47 грн. Просить винести рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 46113,88 грн., з яких: 35000,40 грн. боргу за поставлений товар, 8204,01 грн. - пеня, 2909,47 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. судового збору в повному обсязі.

На відзив відповідача позивач надав письмове пояснення від 18.03.2015 р., в якому зазначив, що пунктом 7 специфікацій №№ 1-5 до договору поставки № 13/80 визначена дата поставки - дата фактичного отримання товару покупцем відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної. Весь товар, отриманий за договором відповідачем, поставлявся останньому залізничним транспортом, що підтверджується відповідними залізничними накладними. Після отримання кожної партії товару, відповідачем підписувалася відповідна видаткова накладна, де всі істотні умови поставки, в тому числі договір (як підстава поставки), реквізити сторін, кількість товару, сума товару. Товар передавався залізною дорогою разом зі всією супровідною документацією, в тому числі і сертифікатом якості на товар. Відповідач здійснював часткову оплату позивачу за отриманий по договору товар, в тому числі і по видатковій накладній № РН-0000071 від 13.07.2013 р., що підтверджується відповідними виписками із банку та самим відповідачем безпосередньо у відзиві на позовну заяву. Будь-яких претензій стосовно якості товару, його кількості строків поставки, а також надання відповідної документації до позивача не пред'являлося. Стосовно поставки за спірною накладною товару, який відрізняється від товару, вказаного в специфікаціях, відповідач намагається ввести суд в оману. Відповідно до п. 1 специфікацій найменування товару: вапняк (ГОСТ 26826-86). Відповідно до всіх видаткових накладний, в тому числі і № РН-0000071 від 13.07.2013 р., товар - відсів вапнякового каменю. Відповідно до ГОСТу 26826-86 даний стандарт поширюється на вапнякову муку, яку отримують із вапняків та призначену для виробництва комбікормів та підкормки сільськогосподарських тварин і птиці. Відповідно до сертифікату якості, виданого позивачу 04.01.2013 р., сертифікат підтверджує якість відсіву вапнякового каменю (мінеральна кормова добавка), виготовленого за ГОСТом 26826-86. Тобто як вапняк (відповідно до специфікацій), та відсів вапнякового каменю (зазначений в видаткових накладних) є товаром, передбаченим договором та відповідним ГОСТом. А у всіх видаткових накладних, що підтверджують отримання товару відповідачем, чітко зазначено, що підставою поставки є саме договір № 13/80 від 17.05.2013 р. Отримуючи товар по договору, відповідач обліковував його та частково за нього розраховувався. Податкові накладні, додатки 5 до податкової декларації з ПДВ та реєстри податкових накладних, виписки із банку про часткову оплату відповідача за отриманий товар фактично є доказами того, що останній отримував по договору товар та оприбутковував його на підприємстві. Вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по договору є законними та підлягають повному задоволенню.

23.03.2015 р. через канцелярію суду (під час підготовки повного тексту рішення) від відповідача надійшло письмове клопотання (вих. № 12 від 12.03.2015 р.) про зменшення розміру штрафних санкцій 8204,01 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Клопотання обґрунтовано п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України. В клопотанні зазначено, що відповідно до довідки відповідача кредиторська заборгованість ТОВ «Украгрозакупівля» станом на 12.03.2015 р. за відвантажену продукцію складає 35000,40 грн. Обставини, які стали причиною виникнення заборгованості відповідача є винятковими, що поясняються наступним. В результаті проведення на території Донецької області антитерористичної операції не стабільна робота фінансових закладів, заблокована робота банківських установ у зв'язку з чим існують проблеми з перерахуванням грошових коштів суб'єктів господарювання усіх форм власності. Вищевказана інформація відповідача підтверджується даними із засобів масової інформації та ресурсу Інтернет (офіційного сайту Держказначейства України, Інтернет сайт Урядового порталу). Викладені обставини мають для відповідача непередбачений, надзвичайний та невідворотній характер, не залежать від волевиявлення відповідача та стали причиною тимчасової неможливості для відповідача виконувати свої договірні обов'язки. Згідно до інформації Служби безпеки України від 07.04.2014 р. у відповідності з вимогами ст.ст. 10, 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» прийнято рішення про проведення на території Донецької області антитерористичної операції. Станом на 12.03.2015 р. АТО продовжується, рішення про його припинення не прийнято. Таким чином, нестабільна ситуація в Донецькій області, військові зіткнення, захват адміністративних будівель, реально існуюча загроза життю людей призвели до неможливості відповідача виконувати договірні обов'язки. На підставі наведеного можна зробити висновок, що фінансовий стан підприємства є скрутним, відсутні грошові кошти для виплати заробітної плати працівникам, щодня зростає заборгованість перед контрагентами.

Клопотання приєднано до матеріалів справи.

Враховуючи обмеженість строку розгляду господарського спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд визнав можливим розглянути справу згідно зі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в справі документами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2013 р. між Приватним підприємством "Агробізнес - Мінерал" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 13/80, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вапняк (кормова добавка), іменоване надалі «товар». Найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, умови поставки, строк оплати товару покупцем обумовлюється в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п.п. 1.1, 1.2).

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 якість постачаємого постачальником товару повинно відповідати вимогам, узгодженим між сторонами на момент поставки товару, зазначених в специфікаціях. Сума даного договору визначається специфікаціями та видатковими накладними.

Постачальник повинен поставити покупцю товар в строк, зазначений в специфікаціях (п. 2.5 договору). Поставка товару здійснюється на умовах, обумовлених в специфікаціях (п. 2.6).

У розділі 3 договору сторони узгодили порядок розрахунків та умови оплати. Відповідно до п. 3.1 договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, обумовлених в специфікаціях. Оплата за товар вважається проведеною з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п. 3.2).

Відповідно до п. 7.1, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те особами та діє до 31.12.2013 р.

До договору сторонами були підписані Специфікації №№ 1-5 від 17.05.2014 р., 24.05.2013 р., 04.06.2013 р., 10.06.2013 р., 27.06.2013 р. У пунктах 1 зазначених специфікацій визначено найменування товару: вапняк (ГОСТ 26826-86). У кожній специфікації визначено кількість товару, ціна товару за 1 тону з ПДВ, сума поставки по специфікації, строк поставки, умови поставки.

У пунктах 5 специфікацій визначено порядок оплати: покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 14 банківських днів після отримання товару та підтвердження якості висновком лабораторії (покупця) про відповідність якості даного товару, якісним посвідченням чи сертифікатам якості, протоком випробувань на ГМО.

Згідно з пунктами 7 специфікацій датою поставки вважається дата фактичного отримання товару покупцем згідно підписаної сторонами накладної та відміток покупця про отримання товару в товарно-транспортній накладній.

Як слідує з матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар (відсів вапнякового каменя в Біг-Бегах) на загальну суму 283944,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000042 від 20.05.2013 р. на суму 10750,00 грн., № РН-0000039 від 25.05.2013 р. на суму 23450,00 грн., № РН-0000045 від 05.06.2013 р. на суму 23785,00 грн., № РН-0000050 від 17.06.2013 р. на суму 47709,00 грн., № РН-0000053 від 22.06.2013 р. на суму 46258,92 грн., № РН-0000059 від 30.06.2013 р. на суму 47196,00 грн., № РН-0000064 від 08.07.2013 р. на суму 44391,60 грн., № РН-0000071 від 13.07.2013 р. на суму 40403,88 грн. Підставою поставки (замовлення) у всіх перелічених видаткових накладних зазначений договір № 13/80 від 17.05.2013 р., в графі «отримав(ла)» стоїть підпис представника відповідача, скріплений печаткою юридичної особи - відповідача.

До матеріалів справи позивачем долучено також копії залізничних накладних, одержувачем в яких зазначено ТОВ «Украгрозакупівля».

Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий на умовах договору № 13/80 товар в сумі 248944,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок. У банківських виписках зазначено, що оплата здійснена за відсів вапнякового каменю згідно договору № 13/80 від 01.05.2013 р.

Відповідно до письмового пояснення позивача від 19.03.2015 р. та усних пояснень представника, які надавалися в судових засіданнях, договір № 13/80 від 01.05.2013 р. між сторонами не укладався, був укладений лише договір № 13/80 від 17.05.2013 р. Просить вважати дату укладення договору 01.05.2013 р., що відображена в банківських виписках по справі, опискою. З письмового відзиву відповідача також вбачається, що оплата здійснювалася відповідачем саме за договором поставки № 13/80 від 17.05.2013 р. Стосовно наявності укладеного між сторонами у справі договору № 13/80 від 01.05.2013 р. відповідач у відзиві не зазначає.

Таким чином, заборгованість за товар по договору № 13/80 від 17.05.2013 р. складає суму 35000,40 грн. (283944,40 грн. (сума поставки) - 248944,00 грн. (сума оплати)). Як зазначив позивач в судових засіданнях, що підтверджено матеріалами справи, відповідачем частково не оплачено суму 35000,40 грн. за поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000071 від 13.07.2013 р.

У матеріалах справи мається підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за 01.01.2013 р. - 17.07.2013 р., в якому перелічені видаткові накладні, та визначено, що станом на 17.07.2013 р. борг відповідача складає 283944,40 грн.

01.12.2013 р. позивач направив відповідачу претензію № 06 від 11.12.2013 р., якою вимагав сплати заборгованості в сумі 40000,00 грн. (станом на 21.10.2013 р.). Отримання відповідачем претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" є Донецька область, м. Донецьк. Відповідно, справа за позовом до ТОВ "Украгрозакупівля" стосовно виконання договору поставки № 13/80 від 17.05.2013 р. підсудна господарському суду Донецької області.

Як слідує з матеріалів справи та інформаційної бази "Діловодство спеціалізованого суду", 10.04.2014 р. господарським судом Донецької області було порушено провадження у справі № 905/2386/14 за позовом ПП "Агробізнес-Мінерал" до ТОВ "Украгрозакупівля" про стягнення 43861,50 грн. Розгляд даної справи по суті господарським судом Донецької області завершений не був, що підтверджено поясненнями представника позивача, наданими у судових засіданнях, та процесуальними документами. Зокрема, ухвалами господарського суду Донецької області на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи № 905/2386/14 відкладався на 11.06.2014 р., 23.06.2014 р., 16.07.2014 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Матеріали господарської справи № 905/2386/14 із господарського суду Донецької області до господарського суду Запорізької області передані не були. Листом господарського суду Донецької області від 03.09.2014 р. № 01-40/221, направленого голові Вищого господарського суду України, копія листа - на адресу господарського суду Запорізької області, господарський суд Донецької області повідомив про неможливість направлення справ, які знаходяться в провадженні господарського суду Донецької області, до господарського суду Запорізької області в зв'язку із контролюванням незаконним військовим угрупуваннями міста Донецька.

03.02.2015 р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення 46113,08 грн., зазначаючи, що рішення по справі № 905/2386/14 господарським судом Донецької області прийнято не було, оскільки господарський суд Донецької області припинив свою роботу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.02.2015 р. було прийнято документи і матеріали у справі № 905/2386/14 до розгляду.

Згідно з ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 даного Закону).

Статтею 3 Закону України від 12.08.2014 р. "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" визначено, що справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду. У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Оскільки матеріали справи № 905/2386/14 з господарського суду Донецької області до господарського суду Запорізької області передані не були, правосуддя господарським судом Донецької області не здійснюється, відповідно господарським судом Запорізької області вчиняються процесуальні дії за документами і матеріалами, поданими сторонами.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у письмовому відзиві зазначив про відсутність підстав оплати ним товару за зазначеною накладною, зокрема, з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів, які б засвідчували факт поставки та отримання товару відповідачем на умовах договору та специфікацій та які б підтверджували якість товару. Поставка, здійснена позивачем за договором № 13/80 згідно з видаткової накладної № РН-0000071 від 13.07.2013 р. не відноситься до жодної з укладених специфікацій, відповідно строк оплати за даною накладною не встановлений.

Суд спростовує заперечення відповідача, виходячи зі слідуючого.

Предметом договору поставки № 13/80 від 17.05.2013 р. є передача відповідачу товару - вапняку (кормова добавка). За умовами специфікації № 5 від 27.06.2013 р., за якою була здійснена поставка за видатковою накладною № РН-0000071 від 13.07.2013 р., товаром є вапняк (ГОСТ 26826-86).

Згідно з видатковою накладною № РН-0000071 від 13.07.2013 р. відповідачу був переданий товар - відсів вапнякового каменя з залізн. тарифом в Біг-Бегах в кількості 118,140 тон на загальну суму 40403,88 грн. з ПДВ. В матеріалах справи мається копія сертифікату якості та вмісту токсичних речовин у відсіві вапняного каміння (мінеральна кормова добавка), виготовлений за ГОСТом - 26826-86; найменування продукту: відсів вапняного каміння фракція 0-3 мм (мінеральна кормова добавка для підкорму птиці). Сертифікат виданий позивачу 04.01.2013 р. Сіверсько-Донецьким басейновим управлінням водних ресурсів. Дане найменування товару (відсів вапняного каменя за ГОСТом 26826-86) відповідає найменуванню товару, який визначено умовами договору поставки № 13/80 від 17.05.2013 р. та специфікаціям до нього, а також зазначений у спірній накладній. Крім того, суд приймає до уваги, що за всіма вище перерахованими видатковими накладними, за якими здійснювалася поставка за договором № 13/80, та які не оспорюються відповідачем та були оплачені ним повністю саме за умовами договору № 13/80, відповідачу був поставлений товар - відсів вапнякового каменя в Біг-Бегах. Підставою поставки у оспорюваній накладній також визначений саме договір № 13/80 від 17.05.2013 р.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що поставка товару на суму 40403,88 грн. з ПДВ за видатковою накладною № РН-0000071 від 13.07.2013 р. була здійснена саме за договором поставки № 13/80 від 17.05.2013 р. та специфікації № 5 до нього.

У пунктах 5 специфікацій №№ 1-5 сторонами визначений порядок оплати: покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 14 банківських днів після вручення товару та підтвердження якості висновком лабораторії (покупця) про відповідність якості даного товару, якісним посвідченням чи сертифікатом якості, протоколом випробувань на ГМО.

У розділі 2 договору № 13/80 сторони визначили умови приймання та поставки товару. Згідно з п. 2.1 при поставці кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцю слідуючі документи: посвідчення якості, сертифікат якості заводу виробника, рахунок, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні. Приймання по якості проводиться на підставі результатів аналізів, проведених лабораторією покупця (п. 2.3).

Відповідачем не доведено факту не передачі йому позивачем документів, визначених в п. 2.1 договору. Зокрема, суду не надано листування відповідача, адресованого позивачу, з приводу ненадання останнім визначених договором документів.

Крім того, в пункті 2.4 договору сторони визначили, що у разі поставки товару неналежної якості, згідно умов специфікацій, а також підтвердження даного факту лабораторією покупця, покупець має право відмовитися від приймання неякісного товару.

Відповідач, як вбачається з матеріалів справи, від отримання товару за видатковою накладною № РН-0000071 від 13.07.2013 р. не відмовився в порядку ст.666 ЦК України, здійснив часткову оплату товару. Відповідачем не підтверджено отримання ним за даною накладною товару неналежної якості.

Стосовно позиції відповідача, що у видатковій накладній № РН-0000071 від 13.07.2013 р. не вказане прізвище та ім'я по-батькові особи, уповноваженої на отримання товару, номер та дата довіреності на підставі якої відбувалось прийняття товару, що не дає підстави позивачу стверджувати про отримання товару уповноваженою особою відповідача та встановити цю особу неможливо, суд зазначає наступне. Доставка товару, в т.ч. і за оспорюванню відповідачем накладною, здійснювалася залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними та умовами договору. На накладній мається підпис в графі «отримав(ла)», ідентичний підпису в інших накладних, який скріплений печаткою юридичної особи - відповідача. Відповідачем клопотання про призначення судової експертизи, зокрема, стосовно визначення підроблення відбитку печатки відповідача, не заявлялося. Суд також приймає до уваги, що між сторонами 17.07.2013 р. був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, в якому, зокрема, зазначено також і видаткову накладну № РН-0000071. Позивачем на кожну поставку виставлялися податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Крім того, відповідачем до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке надійшло до суду 23.03.2015 р., долучено довідку про кредиторську заборгованість (вих. № 13/03 від 12.03.2015 р.), в якій зазначено, що станом на 12 березня кредиторська заборгованість ТОВ «Украгрозакупівля» перед ПП «Агробізнес - Мінерал» становить 35000,40 грн. Довідка підписана директором ТОВ «Украгрозакупівля», підпис якого скріплено печаткою юридичної особи.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми 35000,40 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 8204,01 грн., відповідно до п. 4.1 договору, за період з 10.06.2013 р. по 31.01.2014 р., згідно з розрахунком.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 4.1 договору поставки № 13/80 від 17.05.2013 р. сторони встановили, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в той період, за який нараховується пеня від суми боргу за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується та виплачується до моменту фактичної оплати.

Таким чином, суд вважає, що за умовами договору сторони встановили інший період нарахування пені, чим передбачено ч.6 ст.232 ГК України, а саме: до моменту фактичної оплати.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано. Позивачем здійснений розрахунок пені за кожною видатковою накладною окремо, враховуючи день оплати відповідачем грошових коштів за отриманий товар. Разом з тим, позивачем допущено арифметичні помилки при вирахуванні пені. Так, позивач нараховує пеню в тому числі включаючи в розрахунок (кількість днів прострочення) і день проведення оплати відповідачем. Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата за товар вважається проведеною з моменту списання грошових коштів із банківського рахунку покупця. Здійснивши перерахунок пені окремо за кожною видатковою накладною, судом встановлено, що до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період належить пеня в сумі 8150,60 грн. (в розрахунок пені не увійшов день проведення оплати відповідачем).

Також позивач просить стягнути з відповідача 2909,47 грн. 3% річних згідно з розрахунком за період з 10.06.2013 р. по 27.01.2015 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем окремо за кожною видатковою накладною, судом встановлено, що позивачем допущено аналогічні помилки, що і при вирахуванні пені. Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період належить 3% річних в розмірі 2901,87 грн.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає, що дане клопотання судом не розглядається, оскільки надійшло до суду після розгляду справи по суті та, відповідно, оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Разом з тим, зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 6 ст. 83 ГПК України є правом суду та не залежить від наявності/відсутності клопотання зацікавленої сторони.

На час винесення судом рішення суд не вбачає виняткових випадків для зменшення розміру неустойки. Розмір пені (8150,60 грн.), яку належить стягнути з відповідача, не є надмірно великим у порівнянні з основною сумою боргу (35000,40 грн.). Зобов'язання порушено ще у 2013 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій..

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» (83086, Донецька область, м. Донецьк, вул. Кобозева, буд. 12, поштова адреса: 85107, Донецька область, Костянтинівський район, с. Бересток, вул. Докучаєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 33110033) на користь Приватного підприємства «Агробізнес - Мінерал» (04112, м. Київ, вул. Гонти, буд. 5, кв. 10/4, код ЄДПОУ 32531149) грошові кошти на загальну суму 46052 (сорок шість тисяч п'ятдесят дві) грн. 87 коп., у тому числі 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 40 коп. заборгованості за договором, 8150 (вісім тисяч сто п'ятдесят) грн. 60 коп. пені та 2901 (дві тисячі дев'ятсот одна) грн. 87 коп. - 3% річних, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 24 березня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.