Постанова

від 17.10.2011 по справі 2а-9068/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2011 р. № 2а-9068/11/1370

о 12 год., 32 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55»Відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд», представник -Кардаш М.Р. (довіреність від 22.08.2011 року) до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, представник -Карпин № 6164/9/10-016 від 17.02.2011 року) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень -рішень

Позивач -Дочірнє підприємство «Механізована колона № 55»відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує, що спірні податкові повідомлення -рішення є безпідставними, оскільки податковий орган не вправі самостійно вирішувати та визначати перелік документів, які б підтверджували факт знищення, розібрання або перетворення основного фонду внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням та вимагати подання платником податків таких документів на підтвердження правильності і нарахування ПДВ.

Представник позивача вказані позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки перевіркою позивача встановлено порушення позивачем п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за травень 2010 року на суму 18967,00 грн.

Перевіркою також встановлено, що згідно протоколу засідання центральної комісії № 1 від 22.03.2010 року комісія розглянувши акти на списання з балансу ДП «Механізована колона № 55»фізично зношених і нерентабельних до відновлення основних засобів вирішила списати очисні споруди, інвентаризаційним номером 1223, які 1987 року введені в експлуатацію, на суму 94935,00 грн.

ДП «Механізована колона №55»самостійно прийнято рішення про ліквідацію основних фондів. Також до перевірки не представлено експертних висновків, та інших документів, які б підтверджували обставини та підстави такої ліквідації.

Таким чином, на думку відповідача, спірне рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 24733,75 грн., з них основний платіж -18987,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -4746,75 грн., відповідає вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позовні вимоги підтримав, просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

22.06.2000 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради проведено державну реєстрацію Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55»Відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд», що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 760490.

29.11.2010 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Механізована колона № 55»ЄДРПОУ -30994911 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 11.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 11.11.2010 року, про що складено акт за № №3006/23-2/30994911.

Перевіркою встановлено порушення ведення податкового обліку, а саме порушення вимог п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 18967,00 грн. в тому числі за травень 2010 року на суму 18 967,00 грн.

В розділі 3.2.1. акту перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за 01.10.2007 року по 11.11.2010 рік в сумі 19519,00 грн. на підставі таких документів: оборотно-сальдові відомості та аналізи по балансових рахунках 36 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»(з врахуванням субрахунків), 31 «Поточний рахунок в національній валюті», 70 «Доходи від реалізації»(з врахуванням субрахунків), 71 «Інші доходи операційної діяльності», 79 «Фінансовий результат»(з врахуванням субрахунків) встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку за період з 01.10.2007 року по 11.11.2010 рік у загальній сумі 19 519,00 грн.

В порушення вимог п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством занижено податок на додану вартість за травень 2010 року на суму 18967,00 грн., а саме:

Перевіркою встановлено, що ДП «Механізована колона № 55»згідно протоколу засідання центральної комісії № 1 від 22.03.2010 року, комісія розглянувши акти на списання з балансу ДП «Механізована колона № 55»фізично зношених і нерентабельних до відновлення основних засобів вирішила списати Очисні споруди, інвентаризаційний номер 1223, які 1987 року введені в експлуатацію, на суму 94935,00 грн.

Правила п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин невиробничої сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Таким чином, ДП «Механізована колона № 55» самостійно вирішено про ліквідацію основних фондів. До перевірки не представлено експертних висновків, та інших документів що підтверджували вказані обставини. Від надання пояснення посадові особи підприємства в ході перевірки відмовились.

19.01.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000112302/0/1619, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України на підставі акта документальної перевірки № 3006/23-2/30994911 від 29.11.2010 року, яким встановлено порушення п. 4. 9. ст.. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість, на загальну суму платежу 23709,00 грн., в тому числі за основним платежем -18967,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -4742,00 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням -рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в порядку передбаченому п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до ДПА у Львівській області, в результаті чого оскаржуване податкове повідомлення -рішення залишено без змін, а скаргу -без задоволення. Крім цього, позивачу податковим повідомленням -рішення № 0001322302/1/8005 від 02.06.2010 року донараховано 20,00 грн. податку на додану вартість та 4,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»№ 755-IV від 15.05.2003 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ПК України, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим же Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 4.9. ст. 4 цього ж Закону, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Згідно п.п. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1., 54.3.2., 54.3.5., 54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього ж Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надав суду копію протоколу засідання Ради ВАТ «Південьзахіделектромережбуд»від 22.03.2010 року, згідно якого вирішено створити ліквідаційну комісію ДП «Механізована колона № 55»ВАТ «Південьзахіделектромережбуд»та встановити порядок ліквідації підприємства.

Позивачем також надано суд копії:

- розпорядження голови ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55»ВАТ «Південьзахіделектромережбуд»від 22.03.2010 року необхідно було провести огляд очисних споруд інвентаризаційний номер 1223, 1987 року введення в експлуатацію для встановлення стану фізичного зносу та придатності до подальшого використання.

- інвентаризаційної карточки № 1223 обліку основних засобів,

- акту списання основних фондів Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55»Відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд» від 22.03.2010 року, затвердженого головою ліквідаційної комісії, в якому зазначено що технічний стан незадовільний у зв'язку з їх знищенням та зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили (часу). Через неможливість використання очисних споруд у майбутньому за первісним призначенням такі необхідно списати.

- наказу голови ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55»Відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд»№ 1 від 22.03.2010 року про списання основних фондів,

- протоколу засідання центральної комісії Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55»Відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд»№ 1 від 22.03.2010 року щодо розгляду акту списання з балансу позивача фізично зношених і нерентабельних до відновлення основних засобів, вирішено списати очисні споруди, інвентаризаційний номер 1223, 1987 року введені в експлуатацію,

- наказу Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55»Відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд»№ 1 від 22.03.2010 року про списання з балансу позивача основних фондів.

Вказані докази не обґрунтовують позовні вимоги позивача, оскільки підтверджують лише прийняття самостійного рішення (протокол засідання Ради ВАТ «Південьзахіделектромережбуд»про створення ліквідаційної комісії ДП «Механізована колона № 55», розпорядження голови ліквідаційної комісії ДП «Механізована колона № 55», акт списання основних фондів ДП «Механізована колона № 55», наказ голови ліквідаційної комісії ДП «Механізована колона № 55», протокол засідання центральної комісії ДП «Механізована колона № 55», наказ ДП «Механізована колона № 55») позивачем в один день 22.03.2010 року про списання основних засобів, а не фактичне знищення, розібрання або перетворення основного фонду, як того вимагає п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Технічні висновки надані позивачем судом враховуються, оскільки такі підтверджують, що станом на вересень 2011 року спірні основні засоби фактично існують і підлягають демонтажу, у вказаному висновку також містяться рекомендації щодо дій які необхідно вчини до початку демонтажу.

Крім цього, з вищевказаного акту списання основних засобів від 22.03.2010 року, а також інших документів які підтверджують проведення такого списання позивачем, вбачається що такі підписані головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2, проте у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб від 19.08.2011 року за № 10876920 зазначено, що рішення про реєстрацію припинення юридичної особи та відомості про комісію з припинення внесено лише 08.04.2010 року.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом приймаються до уваги обґрунтування відповідача та його представника щодо заниження підприємством позивача податку на додану вартість на загальну суму 18967,00 грн., оскільки позивачем належними та допустимими доказами не спростовано порушення вимог п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. ст. 49, 70 КАС України, позивач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами, а відтак зобов'язаний обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Механізована колона № 55»Відкритого акціонерного товариства «Південьзахіделектромережбуд»про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень № 0000112302/0/1619 від 19.01.2011 року та № 0001322302/1/8005 від 02.06.2010 року задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 24.10.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.