Постанова

від 24.02.2015 по справі 804/173/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р. Справа № 804/173/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: позивача відповідача Бабенкової Т.О. Качмар В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Лідер-2014" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Лідер-2014» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.11.2014 р. № 0000522202, яким Приватному підприємству «Лідер-2014» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість: за основним платежем - 16420 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4105 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області позапланову невиїзну перевірки ПП «Лідер-2014», код 39237817, щодо реальності здійснення господарських операцій та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 при взаємовідносинах з ТОВ «КВК Лідер», за результатами якої складено акт №264/04-10-22-02/39237817 від 07.11.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 р. № 0000522202, яким Приватному підприємству «Лідер-2014» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість: за основним платежем - 16420 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4105 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області позапланову невиїзну перевірки ПП «Лідер-2014», код 39237817, щодо реальності здійснення господарських операцій та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 при взаємовідносинах з ТОВ «КВК Лідер».

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищено розмір податкового кредиту внаслідок чого занижено розмір податкового зобов'язання на загальну суму 16420,20 грн. у липні 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №264/04-10-22-02/39237817 від 07.11.2014 року на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення форма від 27.11.2014 р. №0000522202, яким Приватному підприємству «Лідер-2014» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість: за основним платежем - 16420 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4105 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором поставки №756 від 01.07.14 ТОВ «Комерційно-виробничий Комплекс «Лідер» постачальник, ПП «Лідер-2014» - покупець. Постачальник зобов'язується виготовити і доставити покупцю металопластикові вироби індивідуального замовлення, а покупець - прийняти та оплатити. Постачальник повинен представити покупцю всі документи, підтверджуючі якісні характеристики (сертифікати, гігієнічні заключения). Доставка - транспортом постачальника.

На виконання вказаного договору оформлено: видаткової накладної №УП-0004281 від 01.07.2014 p.; податкової накладної №107 від 01.07.2014 p.; видаткової накладної №УП-0003593 від 02.07.2014 p.; податкової накладної №12 від 02.07.2014 p.; видаткової накладної №УП-0003594 від 02.07.2014 p.; податкової накладної №13 від 02.07.2014 p.; видаткової накладної №УП-0003595 від 02.07.2014 p.; податкової накладної №14 від 02.07.2014 p.; видаткової накладної №УП-0003596 від 02.07.2014 p.; податкової накладної №15 від 02.07.2014 p.; видаткової накладної №УП-0003590 від 03.07.2014 p.; податкової накладної №9 від 03.07.2014 p.; видаткової накладної №УП-0003592 від 03.07.2014 p.; податкової накладної №11 від 03.07.2014 p.; видаткової накладної №УП-0004280 від 10.07.2014 p.; податкової накладної №330 від 10.07.2014 p.; видаткової накладної №УП-0004282 від 15.07.2014 p.; податкової накладної №464 від 15.07.2014 p.; видаткової накладної № УП-0004284 від 15.07.2014 p.; податкової накладної №477 від 15.07.2014 p.; видаткової накладної № УП-0004332 від 24.07.2014 p.; податкової накладної №766 від 24.07.2014 p.; видаткової накладної №УП-0004335 від 24.07.2014 p.; податкової накладної №769 від 24.07.2014 p.; товарно-транспортна накладна №4281-01.07/1 від 01.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна № 3593-02.07/1 від 02.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна №3594-02.07/2 від 02.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна №3595-02.07/3 від 02.07.2014р.; товарно-транспортна накладна №3596-02.07/4 від 02.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна № 3590-03.07/1 від 03.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна №3591-03.07/2 від 03.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна №3592-03.07/3 від 03.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна № 4280-10.07/1 від 10.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна № 4282-15.07/1 від 15.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна №4283-15.07/2 від 15.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна №4284-15.07/3 від 15.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна № 4285-15.07/4 від 15.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна №4333-24.07/1 від 24.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна №4335-24.07/2 від 24.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна №4332-24.07/3 від 24.07.2014 р.; товарно-транспортна накладна № 4334-24.07/4 від 24.07.2014 р.

Також, позивачем надано специфікації та рахунки-фактури.

В подальшому, на підставі угоди про передачу прав і обов'язків від 23.06.14р. до договору 13-16/320-КП від 30.08.2013р., за якою ТОВ «КВК «Лідер» - передає, а ПП «Лідер-2014» - приймає всі права і обов'язки за договором 13-16/320-КП від 30.08.2013р. Останній укладено між ТОВ «КВК «Лідер» та ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» на поставку останньому продукції та/або обладнання виробничо-технічного призначення.

На виконання вказаних угод позивачем також наданні податкові та видаткові накладні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, проаналізувавши надані позивачем первинні документи суд зазначає, що при огляді специфікацій, на підставі яких формувалося замовлення позивача, податкових та видаткових накладних встановлено невідповідність, оскільки специфікації містили чітке визначення продукції та її параметри, зокрема загальна площа виробу, проте у відповідних податкових та видаткових накладних зазначене лише загальне визначення продукції «металопластикові вироби» та площа виробу, яка відрізняється від площі зазначеній у специфікації, що у свою чергу не дає змоги встановити відповідність замовленої позивачем продукції у ТОВ «КВК «Лідер» та поставленої в подальшому продукції на ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», при цьому первинні документи по взаємовідносинам позивача з ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» містили чітке визначення поставленої продукції та її кількість і параметри.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата складає 1218,00 грн.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачем згідно квитанції №3041518179 від 11.12.2014 року при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн., необхідно сплатити решту судового збору в розмірі 1644,30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн. = 1644,30 грн.).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з позивача в рахунок Державного бюджету України решту судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року

Суддя О.В. Єфанова