Рішення

від 10.03.2015 по справі 910/28997/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/28997/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий грунт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайстер"

про стягнення заборгованості у розмірі 183 669,08 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Денисенко В.В. (дов.№б/н від 10.11.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистий грунт" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайстер" про стягнення заборгованості у розмірі 183 669,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 порушено провадження у справі №910/28997/14 та призначено її до розгляду на 05.02.2015 року.

У судове засідання 05.02.2015 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

За наслідками судового засідання 05.02.2015, у задоволення клопотання представника відповідача, суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 10.03.2015 року.

У судовому засіданні 10.03.2015 представник відповідача надав усні заперечення проти позову, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов. До того ж, представником відповідача надано до суду платіжне доручення на оплату заборгованості у сумі 45 744,21 грн.

Позивач не направив свого представника для участі у судовому засіданні,про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чистий Грунт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмайстер» (покупець) укладений Договір поставки №ЧГ-0612/1 ВТ (далі - Договір). Предметом Договору є поставка Відповідачу товару згідно специфікації, а саме піску річкового.

Згідно умов Договору асортимент та ціна на товар мали наступні визначення: пісок річковий, вартість 1 тони - 52,00 грн. з ПДВ, місце доставки - м. Київ, вул. Кільцева дорога,1,1а,їв, доставка включена у вартість товару.

Поставка товару відбувалася в грудні 2013 року та січні 2014 року. При цьому часткову оплату товару Відповідач здійснив в березні 2014 року.

Протягом грудня 2013 позивач здійснив поставку товару відповідачу у розмірі 1339,97 тон (одна тисяча триста тридцять дев'ять т 970 кг ) річкового піску на суму 69 678,44 грн. (шістдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят вісім грн. 44 коп.). Даний факт підтверджується наступними видатковими накладними: Видаткова накладна №608 від 07.12.2013 на суму 6089,20 грн.; Видаткова накладна №609 від 09.12.2013 на суму 3012,88 грн.; Видаткова накладна №610 від 19.12.2013 на суму 19428,24 грн.; Видаткова накладна №611 від 20.12.2013 на суму 16853,20 грн.; Видаткова накладна №612 від 21.12.2013 на суму 13 866,84 грн.; Видаткова накладна №613 від 23.12.2013 на суму 3183,44 грн.; Видаткова накладна №614 від 24.12.2013 на суму 2923,44 грн.; Видаткова накладна №707 від 25.12.2013 на суму 2854,80 грн.; Видаткова накладна №712 від 26.12.2013 на суму 1466,40 грн.

Таким чином, за грудень 2013 року позивач здійснив поставку 1339,97 тон річкового піску на суму 69678,44 грн.

За домовленістю Сторін щомісячно здійснювалась звірка взаєморозрахунків з обов'язковим підписанням Акту звірки.

Акт звірки взаємних розрахунків станом за період: грудень 2013 року між ТОВ «Чистий грунт» та ТОВ «Будмайстер» підписаний та скріплений печатками обох сторін є погоджений на суму у розмірі 69 678,44 грн.

За січень 2014 року Позивач здійснив поставку товару відповідачу у розмірі 2605,06 тон тисячі шістсот п'ять т 60 кг ) річкового піску на суму 135463,12 грн. (сто тридцять чотириста шістдесят три грн. 12 коп.). Даний факт підтверджується накладними: Видаткова накладна №93 від 09.01.2014 на суму 13633,88 грн.; Видаткова накладна №94 від 10.01.2014 на суму 1466,40 грн.;Видаткова накладна №95 від 13.01.2014 на суму 5934,24 грн.; Видаткова накладна №96 від 14.01.2014 на суму 2784,08 грн.; Видаткова накладна №97 від 15.01.2014 на суму 4240,08 грн.; Видаткова накладна №98 від 16.01.2014 на суму 5821,92 грн.; Видаткова накладна №99 від 17.01.2014 на суму 14802,32 грн.; Видаткова накладна №100 від 18.01.2014 на суму 24014,12 грн.; Видаткова накладна №101 від 19.01.2014 на суму 22866,48 грн.; Видаткова накладна №102 від 20.01.2014 на суму 14837,68 грн.; Видаткова накладна №103 від 21.01.2014 на суму 21851,44 грн.; Видаткова накладна №104 від 22.01.2014 на суму 3210,48 грн.

Таким чином, за січень 2014 року Позивач здійснив поставку 2605,06 тон річкового піску на суму 135 463,12 грн.

Акт звірки взаємних розрахунків станом за період: січень 2014 року між ТОВ «Чистий Грунт» та ТОВ «Будмайстер» підписаний та скріплений печатками обох сторін є погоджений 135463,12 грн., а кінцеве сальдо за два місяці склало 205 141,56 грн.

Крім того, у березні 2014 року ТОВ «Будмайстер» здійснило часткову оплату за поставлений товар у розмірі 40 000,00 грн.

Сторонами підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом за період: березень 2014 року між ТОВ «Чистий грунт» та ТОВ «Будмайстер», який є погоджений на суму 165 141,56 грн.

Таким чином, станом на 01.10.2014 ТОВ «Будмайстер» має заборгованість перед ТОВ "Чистий Грунт" у розмірі 165 141,56 грн.

Під час судового розгляду даного господарського спору відповідачем надано до суду платіжне доручення №429 від 25.12.2014 у розмірі 45 744,21 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, 06.12.2013 між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товар на загальну суму 205 141,56 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами - видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, не здійснив повну оплату отриманих товарів, та станом на день звернення із позовом до суду наявна сума заборгованості у розмірі 165 141,56 грн. так і не погашена у повному обсязі.

Як встановлено судом, та не спростовано сторонами під час розгляду даного спору, відповідачем здійснено погашення наявної суми заборгованості у розмірі 45 744,21 грн. згідно платіжного доручення №429 від 25.12.2014, проведеного банком 25 грудня 2014 року.

Таким чином, оскільки сума основного боргу є погашеною, що також відображено в акті звіряння взаєморозрахунків між сторонами даного спору, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність предмету спору у розмірі 45 744,21 грн.

Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Так, провадження у справі порушено 26.12.2014, про що постановлено ухвалу суду про порушення провадження у справі, у той час як погашення суми боргу здійснено 25.12.2014, тобто до порушення провадження у справі, що є достатньою та обґрунтованою підставою для відмови у позові.

З системного аналізу вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем не надано до суду документів у спростування доводів позивача, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню у частині 119 397,35 грн..

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення також відповідні штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 18 527,52 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок сум пені, суд визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 17 527,63 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволений позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Грунт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАЙСТЕР" про стягнення заборгованості у розмірі 183 669,08 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмайстер» (02121, місто Київ, проспект Бажана, 3а; ідентифікаційний код 30682539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистий Грунт» (09620, Київська область, Рокитянський район, селище Запруддя, вулиця Шевченка, 2; ідентифікаційний код 38486406) 119 397 (сто дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто сім) гривень 35 копіойк основного боргу, 17 527 (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) гривень 63 копійки пені та 2 738 (дві тисячі сімсот тридцять вісім) гривень 50 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 10.03.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 16.03.2015 року

Суддя К.В. Полякова