Рішення

від 23.03.2015 по справі 910/4667/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015Справа №910/4667/15-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГМОТОРСЕРВИС"

до Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

про стягнення 34 025,70 грн.

Суддя: Лиськов М.О.

Представники:

від позивача: Радіонова В.Є. (дов. від16.03.2015)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГМОТОРСЕРВИС"звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про зобов'язання здійснити переказ коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2015. порушено провадження у справі №910/4667/15-г та призначено справу до розгляду на 23.03.2015

13.03.2015 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання, призначене на 23.03.2015, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 23.03.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 3322975 9, згідно якого 10.03.2015 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду м. Києва з ухвалою про порушення провадження у справі.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2015 року між публічним акціонерним товариством "Златобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГМОТОРСЕРВИС" (клієнт) укладено Договір банківського рахунку №1387-ЮР. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору банк відкриває клієнту поточний/і рахунок/ки у національній та/або іноземній валюті відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах", та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, в тому числі здійснює функції розрахункової палати відповідно до Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, та отримує плату за обслуговування Клієнта згідно з тарифами на операції та послуги АТ "ЗЛАТОБАНК". Клієнт може обрати Тарифний пакет на операції та послуги АТ "ЗЛАТОБАНК", який зазначається у п.3.4.10. Підписання цього Договору клієнтом підтверджує ознайомлення клієнта з Тарифами та його згоду з ними.

Згідно з п.1.2. Договору банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п.3.3.4. Договору банк зобов'язався за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються Банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня.

Судом встановлено, що позивачем через систему "Клієнт-банк" було подано відповідачу платіжні доручення №6 від 02.02.2015. на суму 44 000 грн.

Проте, позивач вказує, що банком, в порушення умов Договору, не виконав платіжні доручення, не зважаючи на достатній залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з п. 1.12 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 20.01.2004 № 22, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Як встановлено судом, позивачем було подано через систему "Клієнт-Банк" відповідачу платіжне доручення №6 від 02.02.2015. на суму 44 000 грн.

На момент звернення до суду з даним позовом відповідачем не було здійснено за поданими платіжними дорученнями перерахування коштів у встановлений законом строк, а також, всупереч п. 1.12 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", не повідомлено позивача про причини невиконання платіжних доручень.

Наявними в матеріалах справи виписками про залишок коштів на рахунках позивача станом на 13.02.2015 та станом на час звернення з позовом до суду підтверджується залишок грошових коштів на його рахунку у відповідача в розмірі достатньому для виконання відповідачем розпоряджень клієнта щодо перерахування грошових коштів на момент їх подання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно з пунктом 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Відповідно до ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Як встановлено в ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, способами захисту порушеного права може зокрема бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Крім того, матеріали справи містять пояснення відповідача від у яких він зазначає що Постановою Правління Національного Банку України від 13.02.2015 №105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим вимога позивача про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення є саме вимогою кредитора. У зв'язку із введенням тимчасової адміністрації АТ "Златобанк" з 14.02.2015 та продовженням її здійснення до 13.05.2015.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. Здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації тощо.

Згідно з п.2.8. Договору операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюється банком в день надходження документів, при умові належного оформлення документів, необхідних для здійснення операцій відповідно до законодавства України та вимог Банку, і наявності достатніх коштів на рахунку. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня. Банк також може виконувати платіжні доручення клієнта, що надійшли до банку у період після закінчення операційного дня банку, в день їх надходження з урахуванням сум, що надходять на рахунок клієнта протягом операційного дня (поточні надходження), зі стягнення з клієнта плати за надані послуги у відповідності з тарифами банку.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2015 позивач надав на виконання платіжне доручення № 6 від 02.02.2015 на суму 44 000 враховуючи п.2.8 договору відповідач повинен був виконати платіжне доручення, ще 04.02.2015. Однак означене платіжне доручення не було виконано.

Враховуючи викладене, суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки платіжні доручення подано на виконання 04.02.2015, тобто до введення тимчасової комісії (14.02.2015).

Станом на 13.02.2015, залишок грошових коштів на поточному рахунку позивача становить 34 025,70 грн., внаслідок того, що банком було здійснено безспірне списання. Разом з тим суд наголошує, що 04.02.2015 на рахунку позивача перебувало достатньо коштів для здійснення платежу за платіжним дорученням № 6 від 02.02.2015.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно з пунктом 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Відповідно до ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Як встановлено в ст. 16 ЦК України, ст.. 20 ГК України, способами захисту порушеного права може зокрема бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на наведене вище, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність на рахунку позивача грошових коштів достатніх для виконання розпоряджень про списання станом на момент їх подання, відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання платіжного доручення позивача, суд приходить до висновку, що позов про зобов'язання виконати платіжне доручення підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.17/52, код ЄДРПОУ 35894495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГМОТОРСЕРВИС" (54030, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Спаська, будинок 52, квартира 42, код ЄДРПОУ 31707234) 34 025 (тридцять чотири тисячі двадцять п'ять) грн.. 70 коп. - кошти, які перебувають на рахунку та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.03.2015

Суддя М.О. Лиськов