Рішення

від 24.03.2015 по справі 917/460/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 р. Справа №917/460/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами Полтавтрансбуд", вул.Старий Поділ, 4, м.Полтава, 36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АВМ Інтернешнл", вул. Героїв Сталінграду, 3, м.Полтава, 36040

про стягнення 155 250 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: Кошляк В.М., дов. 9 від 11.03.2015 р.,

від відповідача: не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення суми боргу за договором позики від 15 липня 2011 р. в сумі 155 250 грн., у тому числі 135 000,00 грн. основного боргу, 20 250,00 грн. процентів.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судове засідання позивачем через канцелярію суду надане клопотання про розгляд справи за наявними документами без участі його повноважного представника (вх. № 1276 від 02.02.2015р.). Крім того, до клопотання позивачем додані оригінали документів, які додані до позовної заяви, які він просить, після огляду в судовому засіданні, повернути на вказану ним адресу.

Відповідач відзив на позов не надав, через канцелярію суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника (вх. № 4051 від 23.03.2015р.).

Суд відхилив це клопотання за відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.77 ГПК України.

Згідно зі ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника відповідача у судове засідання 24.03.2015р. не унеможливлює розгляд справи № 917/460/15, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України. Такою підставою не є і нереалізація відповідачем права за ст.22 ГПК України на участь у справі.

У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Зважаючи на те, що суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою, неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Полтавтрансбуд» (далі за текстом - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «АВМ Інтернешнл» (далі за текстом - відповідач, позичальник) 15 липня 2011 року було укладено договір позики (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, за цим Договором Позикодавець зобов"язався передати у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому Договором, а Позичальник зобов'язався повернути їх Позикодавцю, а також сплатити проценти в розмірі та порядку, встановлених Договором.

Відповідно до п.2.1.договору сума позики становить 135 000 гривень 00 копійок.

П.3.2. договору передбачено, що позика передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним перераховані грошові кошти на поточний рахунок Позичальника.

Факт перерахування підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням №175 від 15 липня 2011р. на суму 135 000,00 грн. (копія в матеріалах справи, а.с.19).

Відповідно до п.2.2. договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти до закінчення кожного календарного року, у якому здійснювалось фактичне користування позикою, у розмірі 5 % річних від суми позики (або її частини, з урахуванням п. 2.3 Договору) до дня фактичного повернення позики, який визначається згідно з п. 5.3 цього Договору.

Строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором і становить два календарних роки. Строк позики може бути продовжений за домовленістю Сторін (п.4.1., п.4.2. договору).

Згідно п.5.1. договору після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 цього Договору, Позичальник зобов'язується протягом 15 календарних днів повернути Позикодавцеві позику.

Позивач вказує, що в порушення умов договору, відповідач не повернув Позивачу суму позики та не сплатив проценти за користування нею, у зв'язку з чим, позивач змушений був звернутися до суду про стягнення заборгованості з Відповідача за договором позики від 15.07.2011р., що за розрахунком позивача на день звернення до суду становить 155250,00грн., у тому числі 135 000,00 грн. основного боргу, 20 250,00 грн. процентів (6750,00 грн., які відповідач зобов"язаний був сплатити до 17 липня 2012 року, 6750,00грн., які відповідач зобов"язаний був сплатити до 17 липня 2013 року, 6750,00грн., які відповідач зобов"язаний був сплатити до 17 липня 2014 року).

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з нормою ст. 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 1049Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума заборгованості 155 250 грн., у тому числі 135 000,00 грн. основного боргу, 20 250,00 грн. процентів, відповідача перед позивачем за договором позики від 15 липня 2011 р. є обґрунтованою, такою, що не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Компанія «АВМ Інтернешнл» (вул. Героїв Сталінграду, 3, м.Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 21071240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Полтавтрансбуд» (вул.Старий Поділ, 4, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 34204745) 135 000,00 грн. основного боргу, 20 250,00 грн. процентів, та 3 105,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

Суддя Киричук О.А.