Рішення

від 04.08.2009 по справі 12/69пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/69пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.08.09 р.                                                                                     Справа № 12/69пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Лозовій Н.С.

за участю представників сторін

від позивача – Руденко О.І. за доруч.

від першого відповідача – Доренська Є.М. за доруч.

від другого відповідача – не з»явився

від третіх осіб – Кудяєва В.І. за доруч.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Макіївської міської Ради, м. Макіївка

до - Комунального підприємства  «Бюро технічної інвентаризації» м. Макіївка

    - Міністерства регіонального розвитку та будівництва України,   м.Київ

за участю  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Донецький  державний  проектний  інститут «Донецькпроект» м.Донецьк

про визнання права власності та скасування запису

СУТЬ СПОРУ

  Макіївська міська  Рада звернулася до господарського суду з позовною заявою

до  Комунального підприємства  «Бюро технічної інвентаризації» м. Макіївка,      за участю третьої особи, яка  не заявляє  самостійних вимог на предмет спору:  Донецький  державний  проектний інститут  «Донецькпроект» м.Донецьк та просило суд визнати недійсним запис у реєстрі № 75 книги № 1 про реєстрацію права власності на нерухоме майно – будівлю, розташовану за адресою:  86157 м. Макіївка, вул.Плеханова, 17/5.

  В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що спірне майно у 1977 році передавалося третій особі лише на баланс, а не у власність, а тому реєстрація спірного майна у БТІ,   саме за третьою особою є такою, що не відповідає законодавству.

   Перший відповідач (  Комунальне  підприємство  «Бюро технічної інвентаризації» м. Макіївка)   пояснило, що право власності на будівлю, розташовану за адресою:  м. Макіївка,  вул. Плеханова, б.17/5  зареєстроване на паперових носіях у книзі № 1 запис № 75 за інститутом  «Донецькпроект» на підставі рішення Макіївської міської Ради від  06.04.1977 за № 7 «Про передачу на баланс інституту «Донецькпроект» будівлі по вул. Плеханова,17/5.  При перевірці інформації про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ним було встановлено, що у 1995 році реєєстрація права власності на вищезазначене майно  відбулася   з порушенням вимог законодавства, яке діяло на той час. Було проведено службове розслідування , створена комісія, яка зробила висновок, що реєстрація  відбулася не вірно,  рішення про передачу на баланс не є правовстановлюючим документом, тому  реєстрація підлягає скасуванню.

Позовні вимоги визнав в повному обсязі.

   Третя особа проти задоволення позову заперечувала, з підстав викладених у відзиві.

   Ухвалою господарського суду від 29.04.2009 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  залучено  Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального  господарства України, в подальшому судом  уточнено найменування третьої особи, а саме -  Міністерство регіонального розвитку та будівництва України.

   На адресу суду надійшло клопотання  від Міністерства щодо припинення провадження по справі, так як , на їх думку, вказаний спір повинен вирішуватися у адміністративному суді.

   Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального  господарства України ( на цей час Міністерство регіонального розвитку та будівництва України) ,   своїм листом за № 22/8-199 від 17.03.2006 року  

повідомило третю особу, що  відповідно до  п.3 ст. 73 Господарського кодексу України, майно яке обліковується на балансі Донецького державного проектного інституту «Донецькпроект» перебуває у державній власності  і закріплене за зазначеним інститутом на праві господарського відання, у томі числі  виробнича будівля загальною площею 6910,82 кв.м. ( 83055 м.Донецьк,  вул. 50 річча СРСР, 138а) , виробнича будівля    загальною   площею   1286 кв.м. ( 86000 Донецька область, м. Макіївка вул. Плеханова,17/5),  виробнича технічна база і гараж з оглядовою ямою,  загальною площею 398,53 кв.м. ( 83059 м.Донецкь вул. Сеченова,36а)

    Позивач змінив предмет позову та просив суд визнати недійсним  запис у реєстрі № 75 книги № 1 про реєстрацію  права власності на нерухоме майно – будівлю, розташовану за адресою м. Макіївка, вул. Плеханова, 17/5  за інститутом «Донецькпроект» та визнати право власності на нерухоме майно – будівлю, розташовану за адресою : 86157  м. Макіївка,  вул. Плеханова, 17/5 за територіальною громадою міста Макіївка в особі Макіївської міської ради.

    Враховуючі збільшення позивачем позовних вимог, ухвалою суду від 06.07.2009 року в якості другого відповідача було залучено  Міністерство регіонального розвитку та будівництва України.

     Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

      Згідно  пояснення позивача,  спірна будівля введена до експлуатації у 1960 р., як чотирьохповерхова житлова будівля, яка розташована за адресою:  м. Макіївка, вул. Плеханова, 17/5 і  відносилася до житлового фонду, що знаходився у віданні Макіївської  міської  Ради депутатів трудящих  і  обліковувалася на балансі міського жилуправління. На першому поверсі будинку,  розміщувався державний  проектний інститут «Гіпроград».

     Відповідно до  протоколу № 7 засідання виконкому Макіївської міської Ради народних депутатів від 06.04.1977 р. «Про передачу на баланс інституту Донецькпроект  будівлі по вул. Плеханова,17/5»   вирішено передати будівлю по вул. Плеханова, б.17/5  з балансу горжилуправління на баланс інституту «Донецькпроект»

       Згідно статуту, Державне підприємство «Донецький державний проектний інститут «Донецькпроект»,  засновано на державній формі власності.

Підприємство створено на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.06.1964 за № 592 .  Відповідно до розпорядження Кабінету  Міністрів України від 26.04.2007 року за № 233-р підприємство віднесено до сфери управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, яке здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого Підприємству, на підставі   Закону України «Про управління об»єктами державної власності», Положення про міністерство регіонального розвитку та будівництва України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 року, інших нормативно-правових актів України  ( п.1.1. п.1.2 Статуту державного підприємства «Донецький державний проектний інститут «Донецкьпроект». Нова редакція статуту затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.12.2008 року за № 628  та   зареєстрована  24.09.2009 року , номер запису 12661050002028785 )  

     Суд також зазначає, що    16.07.1990 року Верховною Радою Української РСР була прийнята Декларація про державний суверенітет України, згідно якої земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної ( морської) економічної зони , весь економічний і науково-технічний потенціал, що  створений на території України є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республики і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовниї потреб її громадян. ( розділ У1  Декларації)

    Згідно ст. 4 Закону УРСР «Про економічну самостійність Української РСР», який був прийнятий на основі Декларації про державний суверенітет України,  власність в Українськой РСР виступала в наступних формах: державна, колективна,  індівідуальна ( особиста і приватна трудова власність) та інші, передбачені Законом форми власноті

   15.10.1990 року Постановою Верховної Ради Української РСР «Про управління державним майном Української РСР,»  постановлено, що здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській  власності покладаються на Раду Міністрів УРСР до прийняття   Закону Української РСР про Раду Міністірв Української РСР.

 05.11.1991 року прийнята постанова Кабінету  Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною ( республіканською)  власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць ( комунальною власністю) за № 311. Вказаною постановою  затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць ( комунальної власності).

 Частиною  другою п.1 зазначеної постанови встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною  ( республіканською власністю).    

  Відповдіно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини  справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

    Позивач не довів суду,  що спірне майно увійшло до переліку державного майна  України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць.

   Факт  включення   до комунальної власності міста Макіївки житлового   фонду Макіївської міської Ради ( рішення  Макіївської міської ради народних депутатів за № 9/3 від 24.12.1991 року) ще не свідчить про те, що спірне майно, на цей час,  є комунальною власністю з наступних підстав.

   Конституція СРСР ( яка діяла на час передачі спірного майна)  встановлювала,  що основу економічної системи СРСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.  Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань. ( ст. 10 Конституції)

   Відповдіно до статті 11  Конституції СРСР,   Державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.

   У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

    Згідно ст. 10  Конституції УРСР ( яка також діяла на той час),    основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

   Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

   Стаття 11 Конституції УРСР встановлювала, що державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.

   У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

   Таким чином,  на час передачі спірного майна на баланс третьої особи (Інституту)  вказане майно  відносилося до державної форми власності і  з  передачею на баланс третій особі, також   залишилася державною власністю.

   Суд також зазначає, що  ні  Конституція  СРСР , ні Конституція  УРСР   не передбачали такої форми власності,  як власність територіальної громади ( комунальної  власності).

    З огляду на наведене,  у 1977 році при прийнятті рішення щодо передачі будівлі або іншого майна з балансу однієї юридичної особи ( яка відносилася до соціалістичного сектору економіки) іншій юридичній особі, яка також віносилася до соціалістичного  сектору економіки,  не ставилося і не могло ставитися питання щодо зміни форми власності передаваємого майна.

     Вказане майно залишалося у державній власності. Змінювався лише орган,  до сфери управління якого,  передавалося майно. В даному випадку, спірне майно було передано на баланс державного інституту, і,   як наслідок, воно перейшло до сфери управління відповідного міністерства.

      На час прийняття   постанови Кабінету  Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною ( республіканською)  власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць ( комунальною власністю),  від 05.11.1991 р. за №  311,   спірне майно вже обліковувалося понад  14 років  та використовувалося  третьою особою ( Інститутом) , як нежитлові приміщення. При цьому,  сама третя особа  знаходилися в управління відповідного республіканського міністерства, і саме вказане міністерство, а не позивач,  здійснювало функції по управлінню спірним майном.

  Суд також зазначає, що  доказів, що спірне майно було введено в експлуатацію та мало статус житлового фонду суду не надано.

  Надані до суду копії  технічних  паспортів на будівлю, пояснення представника позивача не може взято судом до уваги, так як,  по-перше,  позивачем надано технічний паспорт на будівлю,  яка розташована за адресою:   вул.  Плеханова, 5/17. В той же час,  спірний об»єкт має адресу:  вул. Плеханова, 17/5.  А пояснення, що надав представнки позивача, щодо розбіжностей у нумерації, в даному випадку,  не є належними доказами в розумінні  ГПК України. По-друге, сам технічний паспорт не є документом, який  підтверджує  правовий статус  об»єкта нерухомості.

  Крім того, до матеріалів справи надано копію листа позивача  від 22.08.2008 року за № 15/29-08151 на адресу другого відповідача ( Міністерства регіонального розвитку та будівництва України) в якому міський голова просить розглянути питання про надання в оренду або бозоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади міста Макіївка спірної будівлі.

  Вказаний лист свідчить про те, що позивач, станом на 22.08.2008 року,  також не вважав себе власником спірної будівлі.

  З огляду на наведене , суд в задоволені позовних  вимог відмовляє

  На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський  суд

                                  ВИРІШИВ

   В задоволені позову відмовити

Суддя                                                               Склярук О.І.