Рішення

від 14.07.2009 по справі 10/089-09/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/089-09/4

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" липня 2009 р.                                                                          Справа № 10/089-09/4

Суддя Щоткін О.В., розглянувши матеріали

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “АСКОНІ-ЦЕНТР”, м. Київ

до  Приватного підприємства “АВІЛІЯ”, м. Біла Церква

про стягнення 2925,31 грн.

Представники:    

від позивача –Васківнюк С.М. –предст.. дов. від 19.05.2009р.

від відповідача – Бодрик В.А. –директор;

оголошувалась перерва

Обставини справи:

           Товариством з обмеженою відповідальністю “АСКОНІ-ЦЕНТР”, м. Київ (далі позивач) заявлено позов до Приватного підприємства “АВІЛІЯ”, м. Біла Церква (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості за невиконання умов договору від 08.09.2008р. № 1628 в розмірі 2925,31 грн., що складають 1741,25 грн. основного боргу, 870,62 грн. штрафу, 149,98 грн. пені, 62, 49 грн. -10% річних, 100, 97 грн. інфляційних втрат.

На підставі розпорядження голови господарського суду Київської області від 15.05.2009р., справу № 10/089-09 було передано до провадження судді Щоткіна О.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2009р. розгляд справи було призначено на 02.07.2009р.

02.07.2009р. відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує повністю та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 02.07.2009р. було оголошено перерву до 14.07.2009р. для подання додаткових доказів та пояснень по справі.

14.07.2009р. сторони подали акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого основна сума заборгованості за договором між сторонами станом на 01.07.2009р. становила 421,25 грн., яка на даний час є погашеною, про що свідчить платіжне доручення № 3601 від 12.07.2009р.

Також представником відповідача було подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізичну особу Бодрик Лідію Григорівну.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд, розглянувши подане клопотання, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки рішення по даній справі не зачіпає прав та обов'язків даної особи, оскільки відносини між сторонами, що стосуються умов даного договору, не поширюються на дану особу.

           Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

08.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АСКОНІ-ЦЕНТР” (продавець) та Приватним підприємством “АВІЛІЯ” (покупець) було укладено договір купівлі -продажу алкогольної продукції (далі –Договір) № 1628, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує продукцію в асортименті, у кількості, за ціною і загальною вартістю, зазначеними в супровідних документах (накладній). Передача товару продавцем покупцеві в межах терміну дії даного договору здійснюється партіями.

Згідно пункту 2.1.1. Договору Позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками обох сторін та які містяться в матеріалах справи № РН -012700 від 13.10.2008 року на суму 525 (п'ятсот двадцять п'ять ) гривень 43 копійки; № РН -013005 від 17.10.2008 року на суму 1565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 24 копійки, всього на загальну суму 2 090, 67 грн.

В порушення умов договору, відповідач за вказаний товар розрахувався частково в сумі 349 (триста сорок дев'ять) гривень 42 копійки. А тому, станом на день подання позову, розмір вказаної заборгованості становив 1741,25 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ході розгляду справи, сторони подали акт звірки взаєморозрахунків, де розмір заборгованості станом на 01.07.2009 р.  становив 421, 25 грн. Разом з поданим актом, відповідачем додано оригінал платіжного доручення № 3601 від 12.07.2009р. про сплату вищевказаної суми заборгованості, що позивачем в судовому засіданні не запечерувалось.

Суд, дослідивши дане платіжне доручення, встановив, що відповідачем була сплачена позивачу основна заборгованість за договором № 1628 від 08.09.2008р., а тому суд припиняє провадження у справі в частині основного боргу на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до пункту 6.1. договору, у випадку несвоєчасного або часткового виконання покупцем умов, викладених у розділі 5 даного договору, встановлюється штраф у розмірі 50% від не перерахованої суми за поставлений покупцю товар.

Сума штрафу за розрахунком позивача складає 870 (вісімсот сімдесят) гривень 62 копійки.

Враховуючи наведене, вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 870,62 грн. є  правомірною.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд враховуючи, що в зв'язку з економічною кризою та тим, що занадто високий розмір штрафу порівняно з основною заборгованістю, може утруднити фінансовий стан підприємства  та унеможливити виконання зобов'язання за рішенням суду,  зменшує штраф заявлений в розмірі 870,62 грн. до 400 грн. який підлягає стягненню з відповідача

Згідно умов договору, у випадку прострочення платежу покупець зобов'язаний відшкодувати всі понесені продавцем у зв'язку з цим збитки, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За розрахунком позивача, даний розмір становить 149, 98 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що  штрафні санкції за порушення  грошових зобов'язань встановлюються  у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно  до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статей 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що нарахування позивачем пені не суперечить чинному законодавству та обставинам справи, а тому неустойка у вигляді пені підлягає стягненню з відповідача повністю в розмірі заявленому позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої  суми, якщо інший  розмір  процентів  не встановлений  договором або законом.

Позивач у відповідності до вимог вказаної статті просить стягнути з відповідача 100,97 грн.  інфляційних втрат та 62,49 грн. 10% річних у відповідності до п. 6.3. договору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Норми статті 625 ЦК України також передбачають можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі.

Суд, враховуючи вищезазначені норми, а також те, що сторони в договорі самостійно визначили розмір річних, встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 100, 97 грн. та 62,49 грн. –10% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в частині основного боргу припиняє провадження у справі, в частині штрафу частково задовольняє, в частині 3% річних, інфляційних та пені суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Приватного підприємства “АВІЛІЯ” (09104, Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Гайок, 103, кв. 45, код 24215188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСКОНІ-ЦЕНТР” (04212, м. Київ, вул.. Тимошенка, 19, код 31611370) –149 (сто сорок дев'ять) грн.. 98 коп. пені, 62 (шістдесят дві) грн.. 49 коп. 10% річних,  100 (сто) грн.. 97 коп. інфляційних втрат, 400 (чотириста) грн.. штрафу, 24 (двадцять чотири) грн.. 88 коп. державного мита, 28 (двадцять вісім) грн.. 78  коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині основного боргу –провадження у справі припинити.

4.  В решті позовних вимог –відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                              О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 05.08.2009р.