Постанова

від 19.03.2015 по справі 809/793/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа № 809/793/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Главача І.А.

за участю секретаря судового засідання Куриша Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

до відповідача: Приватного підприємства "Сігуенья"

про стягнення заборгованості в сумі 68 675,22 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

23.02.2015 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач, ДПІ у м. Івано-Франківську) звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Сігуенья" (надалі - відповідач, ПП "Сігуенья") про стягнення податкового боргу у сумі 68 675,22 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період березень-грудень 2013 року, за січень 2014 року у загальній сумі 41 271,00 грн.; із земельного податку за період березень-грудень 2013 року у сумі 9 420,99 грн. та за 2014 рік - у сумі 11 305,19 грн., а також нарахованої пені у сумі 6 678,04 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю (а.с.67).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.66).

Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.

Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4).

За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Сігуенья" 01.06.2001 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.8-9). та взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Івано-Франківську.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно статті 8 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1.).

Пунктом 9.1 статті 9 цього Кодексу встановлено, що до загальнодержавних податків та зборів належить, зокрема, податок на додану вартість (підпункт 9.1.3), плата за землю (підпункт 9.1.10).

Судом з'ясовано, що ПП "Сігуенья" у відповідності до статті 180, статтей 269 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, являлося платником податку на додану вартість (свідоцтво № 200053926, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 315238209152) та земельного податку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до ДПІ у м. Івано-Франківську податкові декларації з податку на додану вартість за період березень-грудень 2013 року, за січень 2014 року, якими узгоджено податкові зобов'язання платника податків з податку на додану вартість за вказані періоди у сумі 1 718,00 грн., 2 683,00 грн., 6 160,00 грн., 5 800,00 грн., 3 524,00 грн., 2 926,00 грн., 5 596,00 грн., 3 968,00 грн., 5 453,00 грн., 2 360,00 грн. та у сумі 1 083,00 грн. відповідно на загальну суму 41 271,00 грн. (а.с.10-33).

Крім того, ПП "Сігуенья" подано ДПІ у м. Івано-Франківську податкові декларації з плати за землю (земельний податок та або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2013-2014 роки, якими узгоджено податкові зобов'язання платника податків із земельного податку у розмірі 11 305,19 грн. щорічно (а.с.34-36, 38-40).

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд приходить висновку, що податкові зобов'язання, визначені відповідачем у вищевказаних податкових деклараціях з податку на додану вартість та із земельного податку, є узгодженими.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.

Згідно пункту 203.2 статті 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що самостійно узгоджені ПП "Сігуенья" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та із земельного податку підлягали сплаті відповідачем у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 та пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України відповідно.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із не належним виконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку за останнім залишається непогашеною заборгованість зі сплати податку на додану вартість за період березень-грудень 2013 року, за січень 2014 року у загальній сумі 41 271,00 грн., а також заборгованість зі сплати земельного податку за період березень-грудень 2013 року у сумі 9 420,99 грн. та за 2014 рік - у сумі 11 305,19 грн.

Крім того, судом з'ясовано, що ДПІ у м. Івано-Франківську на виконання вимог підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано відповідачу пеню у сумі 6 678,04 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу першу податкову вимогу форми за № 1/2615/62508/10/24-150 від 04.11.2008 року, яку 08.11.2008 року отримано уповноваженою особою ПП "Сігуенья" Бровко. Другу податкову вимогу форми за № 2/2976/68579/10/24-150 від 08.12.2008 року вручено головному бухгалтеру ПП "Сігуенья" Митраник Г.І. (а.с.6, 7).

Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за період березень-грудень 2013 року, за січень 2014 року у загальній сумі 41 271,00 грн.; земельного податку за період березень-грудень 2013 року у сумі 9 420,99 грн. та за 2014 рік - у сумі 11 305,19 грн., а також нарахованої пені у сумі 6 678,04 грн. на загальну сумі 68 675,22 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Наявність податкового боргу підтверджується довідкою ДПІ у м. Івано-Франківську про борг за платежами ПП "Сігуенья", обліковими картками даного платника податків та іншими матеріалами справи (а.с.42-45, 46-48, 49).

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив наявність заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, податковий борг у сумі 68 675,22 грн. підлягає стягненню у судовому порядку.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (абзац 1 пункту 87.1).

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2).

Відповідно до вимог підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 95 цього Кодексу встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3).

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Сігуенья" (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 7-9, код ЄДРПОУ - 31523823) у дохід держави податковий борг у сумі 68 675 (шістдесят вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 22 коп. з рахунків у банках, обслуговуючих даного платника податків, та за рахунок готівки, що належить Приватному підприємству "Сігуенья".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 23.03.2015 року.