Рішення

від 26.03.2015 по справі 927/276/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

"26" березня 2015 р. по справі № 927/276/15

Позивач: Ічнянське районне товариство бджолярів,

вул. Леніна, 32, м. Ічня, Чернігівська область, 16700

Відповідач: Ічнянська міська рада, вул. Трудова 2а,

м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область,16703

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ічнянське районне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ічнянського районного управління юстиції,

вул. Леніна, 26, м.Ічня, Чернігівська область, 16703.

Про визнання права власності за набувальною давністю

Суддя Н.О.Скорик

Представники сторін:

від позивача: Кузьменко Г.І. голова товариства, паспорт № НК № 518500 виданий Ічнянським РВ УМВС України в Чернігівській області 24.06.1998

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Громадською організацією "Ічнянське районне товариство бджолярів" подано позов до Ічнянської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, громадський будинок по вул. Леніна, 32, у м. Ічня Чернігівської області, загальною площею 137,7 кв. м. за громадською організацією "Ічнянське районне товариство бджолярів".

Ухвалою господарського про порушення провадження у справі від 27.02.2015 до участі у справі було залучено Ічнянське районне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ічнянського районного управління юстиції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідач та третя особа належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції №01529632, №01529624, відповідно, але повноважних представників в судове засідання не направили.

Відповідачем подана заява про розгляд справи за відсутності представника Ічнянської міської ради. Крім того, в поданій заяві, відповідач проти позовних вимог не заперечує. Суд задовольнив заяву відповідача про розгляд справи без участі його представника.

19.03.2015 та 23.03.2015 на адресу господарського суду Чернігівської області від третьої особи надійшли листи з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника Реєстраційної служби. Крім того, в поданому листі третя особа повідомляє, що Ічнянське районне товариство бджолярів з письмовою заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна до реєстраційної служби Ічнянського районного управління юстиції не зверталося, а отже спору між позивачем та третьою особою не виникало. Судом клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи задоволена.

Зважаючи на те, що згідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання , неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача , суд

Встановив:

Згідно з наданої позивачем копії статуту Ічнянського районного товариства бджолярів, затвердженого 19.03.2000 та зареєстрованого 02.03.2001 Ічнянським районним управлінням юстиції в реєстрі № 3, товариство є добровільним громадським об'єднанням, яке об'єднує громадян та колективи підприємств, установ і організацій з метою сприяння розвитку бджільництва в районі (п.1.1. статуту).

Згідно з п. 1.5 статуту товариство набуває прав юридичної особи з моменту його реєстрації в установленому законом порядку, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, круглу печатку, кутовий штамп, вимпел із своїм найменуванням, зразки яких затверджуються загальними зборами бджолярів району і реєструються в установленому порядку, може укладати від свого імені договори, контракти, набувати майнових прав і нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем в судах.

Позивач надав рішення виконавчого комітету Ічнянської міської ради народних депутатів від 31.07.1990 року № 311 «Про затвердження акту вибору земельної ділянки під розміщення магазину спілки бджолярів-любителів» та технічний паспорт на громадський будинок № 32 по вулиці Леніна, м. Ічня, та просить визнати на нього право власності за набувальною давністю, посилаючись на те, що цей об'єкт нерухомості було збудовано ним за власні кошти учасників товариства, на земельній ділянці акт вибору якої під будівництво магазину був затверджений виконкомом Ічнянської міської ради народних депутатів. Позивач стверджує, що після закінчення будівництва будівля використовується понад десять років безперервно позивачем як громадський будинок та магазин.

Згідно із статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Одним із способів набуття права власності глава 24 Цивільного кодексу України визначає набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів статті 328 цього ж Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників. За похідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника. Набуття права власності за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу набуття права власності, унормоване приписами статті 344 Цивільного кодексу Украйни. Так, відповідно до приписів частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Наведена норма визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Так, володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

Відтак, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю, окрім безперервного відкритого володіння упродовж 10 років нерухомим майном, є встановлення обставин добросовісного заволодіння у розумінні приписів частини 1 статі 388 Цивільного кодексу України, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном. Фактичне володіння чужим майном згідно зі статтею 397 Цивільного кодексу України вважається правомірним якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду, а володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Тобто, позивач в силу вимог частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України повинен довести факт добросовісного заволодіння чужим майном, а також повинен довести факт відкритого та безперервного володіння ним протягом десяти років. Володілець повинен володіти річчю відкрито, без таємниць. Безперервність означає, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.

Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів, що Ічнянська міська рада є попереднім власником спірного об'єкта нерухомості та доказів, що попереднім власником є інша особа або відомостей про особу, що вважає себе власником спірного майна, позивачем, відповідачем та третьою особою не надано.

Рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської Ради народних депутатів № 311 від 31.07.1990, затверджено акт вибору земельної ділянки площею 0,02 га під будівництво магазину спілці бджолярів - любителів на території колгоспного ринку.

Позивачем у відповідності до діючого законодавства України не подані суду документи (акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки, документи щодо права власності на земельну ділянку), що підтверджують перебування земельної ділянки площею 0,02 га, на якій розташовано приміщення спірної будівлі магазину, у користуванні Ічнянським районним товариством бджолярів.

Як свідчать матеріали справи, у позивача відсутні правовстановлюючі документи щодо права власності на вказаний об'єкт. При цьому позивач стверджує, що спірний об'єкт нерухомості збудовано безпосередньо ним, але доказів не надає.

Право власності на новостворену рухому річ виникає в особи, яка її виготовила (створила), в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з'являється об'єкт, який може кваліфікуватись як нова річ, якщо інше не встановлено договором або законом. Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені ч. 2 ст. 331 ЦК, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулюється відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав - ст. 6 Закону № 1952-ІV). Положення ч. 2 ст. 331 ЦК слід розуміти у системному зв'язку із положенням ст. 182 ЦК щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Як правило, всі об'єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно довідки Ічнянського районного управління юстиції № 119/02.1-7 від 13.03.2015, позивач з письмовою заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна до реєстраційної служби Ічнянського районного управління юстиції не звертався.

Як вбачається з довідки ПП «Ічнянське бюро технічної інвентаризації» № 36 від 10.03.2015, в архіві ПП «Ічнянське БТІ» на об'єкт нерухомості за адресою: вул. Леніна, 32, м. Ічня, дані про наявність права власності відсутні.

Аналіз матеріалів справи виключає можливість твердження про те, що позивач не знав і не міг знати про володіння чужою річчю, а тому відсутні підстави для застосування частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину за адресою вул. Леніна, 32, м. Ічня, Ічнянського району, Чернігівської області, за набувальною давністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, тому суд не приймає до уваги визнання відповідачем позову.

З огляду на те, що господарським судом не було встановлено вчинення неправильних дій з боку відповідача, згідно ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України господарський суд дійшов висновку, що судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 328, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 27.03.2015.

Суддя Н.О. Скорик

.