Ухвала

від 25.03.2015 по справі 826/19095/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа: № 826/19095/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудінвест-2006» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудінвест-2006» про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудінвест-2006» ( далі - відповідач ) про стягнення з відповідача податкової заборгованості в розмірі 369 151,59 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що з 18.02.2010 р. ТОВ «Трансбудінвест-2006» перебуває на податковому обліку ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідачем контролюючому податковому органу було подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік № 1400014186, в якій платник податків самостійно визначив річну суму орендної плати на поточний рік, що підлягає сплаті до бюджету за користування земельною ділянкою в загальному розмірі 492275,21 грн. із зазначенням щомісячної плати в розмірі 41 022,93 грн. / а.с. 17-18/

03.06.2014 р. ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві виставило ТОВ «Трансбудінвест-2006» податкову вимогу форми «Ю» № 1030-25 про зобов'язання відповідача сплатити самостійно задекларовану ним суму земельного податку у загальному розмірі 81 991,08 грн. / а.с. 20 /.

Зазначена податкова вимога була надіслана на адресу відповідача рекомендованим поштовим повідомленням, отримана ним 07.07.2014 р. / а.с. 20 / і в адміністративному досудовому або в судовому порядку товариством не оскаржувалась.

Станом на час звернення заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві до суду з даним адміністративним позовом за ТОВ «Трансбудінвест-2006» обліковувалась податкова заборгованість ( недоїмка ) зі сплати самостійно задекларованого земельного податку на суму 369 151,59 грн. ( період січень-жовтень 2014 року )/ а.с. 9-11, 19 /.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу, про стягнення якої просить позивач, підтверджується матеріалами справи та є узгодженою.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

П. 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання платників податків самостійно визначати та вчасно сплачувати свої податкові зобов'язання. Невиконання ними таких обов'язків є правовою підставою для надіслання податковим органом відповідної вимоги платнику про сплату податкового боргу та стягнення з нього не сплачених до бюджету коштів у судовому порядку.

При цьому, судова колегія відзначає, що приписами податкового законодавства, зокрема, п. 59.5 ст. 59 ПК України, не передбачено періодичність надсилання податковим органом платнику податків податкових вимог по мірі зростання податкового боргу, однак, погашенню підлягає вся сума, яка обліковується за відповідним платником податків на момент стягнення з нього податкового боргу.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що станом на день звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом за відповідачем обліковувався податковий борг з узгодженого податкового зобов'язання на загальну суму 369 151,59 грн., який виник на підставі самостійно визначених відповідачем податкових зобов'язань з плати за землю у податковій декларації №1400014186.

Зазначена податкова заборгованість не була сплачена відповідачем у добровільному порядку, а рішення ( податкова вимога ), дії та/або бездіяльність податкових органів, що стали підставою для утворення вказаної суми заборгованості, у судовому порядку ТОВ «Трансбудінвест-2006» не оскаржувались, що свідчить про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та стягнення з відповідача податкової заборгованості на загальну суму 369 151,59 грн.

Посилання апелянта на те, що він фактично не має можливості здійснювати господарську діяльність на земельній ділянці, за користування якою йому нарахована спірна сума земельного податку, через її незаконне використання громадською організацією «Київська міська спілка автомобілістів» та на наказ Господарського суду м. Києва від 14 листопада 2008 року про зобов'язання вказаної організації звільнити зазначену земельну ділянку, на ухвалу Господарського суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року про відновлення строку пред'явлення до виконання цього наказу, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та до уваги суду не приймаються, оскільки, як було встановлено вище, спірна сума податкового боргу відповідача є узгодженою і в судовому порядку ним не оскаржувалась, а правовідносини між апелянтом і ГО «Київська міська спілка автомобілістів» щодо користування земельною ділянкою знаходяться поза межами предмету даного адміністративного спору.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції в ухвалі від 10.12.2014 р., яка була отримана відповідачем 24.12.2014 р., запропонував ТОВ «Трансбудінвест-2006» подати заперечення на адміністративний позов протягом десятим днів, чим порушив його право на захист, так як у цей час директор товариства перебувала у відпустці, що унеможливило подання до суду таких заперечень, колегія суддів вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та з апеляційної скарги самого відповідача, суд першої інстанції завчасно та належним чином повідомив апелянта про відкриття адміністративного судового провадження в цій справі та про всі процесуальні права сторін, включаючи право подати заперечення на пред'явлений адміністративний позов, проте таке право свідомо не було реалізовано відповідачем з причин, що не залежать від суду і не могли бути йому відомі.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що, отримавши зазначену вище ухвалу суду, відповідач жодним чином не повідомив суд про перебування у відпустці працівника, уповноваженого скласти та подати заперечення на позов.

Таким чином, ці та всі інші доводи апелянта, наведені в його апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не обґрунтовують порушення ним норм матеріального або процесуального права та не надають жодних правових підстав для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудінвест-2006» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбудінвест-2006» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 27.03.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.