Рішення

від 07.08.2009 по справі 19/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/181

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.08.09 р.                                                                                     Справа № 19/181                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.

При секретарі Шикуті О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Ботвінова О.М., за довіреністю  

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, м. Київ, в особі Донецької філії Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк”, м. Донецьк

про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 134 077 грн.

Акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія”, м. Київ, в особі Донецької філії Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк”, м. Донецьк про стягнення з Відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 134 077 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 26.03.2007 р. між ним та страхувальником Живоракіним І.Є. був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0037560, згідно якому був застрахований належний страхувальнику автомобіль Honda Acсord Types, державний номер АН5732ВХ, у тому числі від ризику викрадення. В ніч з 10.04.2007 р. на 11.04.2007 р. застрахований автомобіль був викрадений з охоронюваної стоянки, що належить відповідачу. Позивач визнав дану подію страховим випадком за договором страхування та сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 134 077,50 грн.

Відповідно до п. 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22.01.1996 р., автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку. Згідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки ТОВ „Донецьк” зобов'язалось зберігати прийнятий на стоянку транспортний засіб, то воно є відповідальним за завдані страхувальнику збитки. Внаслідок виплати страхового відшкодування право вимоги щодо відшкодування збитків на підставі згаданої норми перейшло до позивача, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 134 077 грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецьк”, м. Донецьк, в судові засідання жодного разу не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи; ухвал суду не виконав, відзив та витребувані ухвалами суду матеріали не надіслав, тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

На запит суду, Управлінням державної реєстрації Донецької міської ради наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно  якого станом на 14.07.2009 р. в Реєстрі наявний запис про Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецьк”, Ідентифікаційний код 24325882, місцезнаходження: 83062, Донецька область, м. Донецьк, вул. І. Ткаченко, буд.147, кв.1, статус відомостей про юридичну особу: не підтверджено – відсутність за місцезнаходженням; стан юридичної особи: зареєстровано; свідоцтво про державну реєстрацію А00 301623 від 05.10.2004 р.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, господарським судом,

В с т а н о в л е н о:

26.03.2007 р. між АТ „Українська пожежно - страхова компанія” та Живоракіним І.Є. був укладений договір страхування наземних транспортних засобів (автокаско) № 0037560 (далі – Договір страхування), згідно якому був застрахований автомобіль Honda Acсord Types, державний номер АН5732ВХ, у тому числі від ризику викрадення (незаконного заволодіння транспортним засобом та/або його додатковим обладнанням). Страхова сума за Договором страхування встановлена в розмірі 148 975 грн. Страховий платіж становить 8 655,45 грн. та був сплачений страхувальником на підставі прибуткового касового ордеру № 3715 від 26.03.2007 р.

Договір діє з 27.03.2007 р. по 26.03.2008 р.

Відповідно до п. 5.1.2 Договору страхування при настанні події страхувальник зобов'язаний негайно повідомити диспетчерську службу технічного асистансу Страховика про настання такого випадку, протягом доби повідомити про подію відповідні державні органи (міліцію, службу пожежної охорони тощо). Згідно п. 5.1.3 Договору страхування протягом 2 робочих днів з моменту настання події страхувальник або його представник зобов'язаний надати Страховику письмову заяву із зазначенням обставин пригоди, характеру і розміру збитків.

В ніч з 10.04.2007 р. на 11.04.2007 р. застрахований автомобіль Honda Acсord Types, державний номер АН5732ВХ був викрадений з охоронюваної стоянки, розташованої за домом № 128 в Ленінському районі м. Донецька, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 16.04.2007 р., а також постановою про зупинення досудового слідства від 12.06.2007 р.

11.04.2007 р. страхувальник Живоракін І.Є. звернувся до позивача із заявою, в якій повідомив про викрадення автомобіля та просив здійснити виплату страхового відшкодування. 07.08.2007 р. позивачем був затверджений страховий акт № 49, згідно якому заявлена подія визнана страховим випадком та вирішено виплатити страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 134 077,50 грн.

Платіжним дорученням № 632 від 07.08.2007 р. позивач виплатив страхувальнику Живоракіну І.Є. суму страхового відшкодування в розмірі 134 077,50 грн.

Виходячи із вищевикладених обставин, підтверджених матеріалами справи, та зважаючи на відповідні норми законодавства України, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”.

Як вбачається, позовні вимоги обґрунтовані нормою ст. 993 Цивільного кодексу України, згідно якій до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Позивач посилається на те, що власником охоронюваної стоянки, з якої був викрадений застрахований автомобіль, є ТОВ „Донецьк” і саме це товариство є відповідальним за завдані збитки.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вимог даної статті позивач не довів своє твердження та не надав жодного доказу у підтвердження того, що володільцем стоянки, розташованої за домом № 128 в Ленінському районі м. Донецька, є ТОВ „Донецьк” (взагалі не надав доказів зв'язку між вказаною стоянкою та відповідачем). За таких умов відсутні підстави вважати, що ТОВ „Донецьк” повинне відповідати за викрадення застрахованого автомобіля та відшкодовувати завдані збитки.

Крім того, позивачем не надано документів у підтвердження того, що автомобіль був викрадений саме з вини стоянки. Надані позивачем копії постанов про порушення кримінального справи та прийняття її до свого провадження та про зупинення досудового слідства, а також копія журналу від 10.04.2007 р. не свідчать про те, що причиною викрадення автомобіля стало порушення стоянкою правил зберігання автомобілів, у зв'язку з чим, відсутні підстави для висновку про винність автостоянки у викраденні автомобіля.

Оскільки особа несе відповідальність лише при наявності вини, в даному випадку відсутність такої вини виключає притягнення автостоянки до відповідальності за викрадений автомобіль.

Окрім вищезазначеного, необґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” полягає також у тому, що позивач не довів розмір збитків, завданих його страхувальнику внаслідок викрадення.

Так, правовідносини, що склались у зв'язку з поміщенням застрахованого автомобіля на охоронювану стоянку, слід кваліфікувати як договір зберігання транспортного засобу.

Відповідно до ст. 977 Цивільного кодексу України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України).

Стаття 951 Цивільного кодексу України визначає, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Згідно ст. 955 Цивільного кодексу України, положеннями параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Таким чином, у зв'язку з викраденням транспортного засобу у його власника виникають збитки в розмірі вартості втраченого транспортного засобу, та саме ці збитки, у випадку передачі автомобіля на зберігання, зобов'язаний відшкодувати зберігач.

При визначенні розміру страхового відшкодування позивач зазначив в своєму страховому акті, що дійсна вартість викраденого автомобіля становить 148 975 грн., проте жодних документів на підтвердження цієї суми позивач не надав.

Відповідно до ч. 17 ст. 9 Закону України „Про страхування” страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Пунктом 5.2 Договору страхування, на умовах якого застрахований автомобіль, встановлено, що при настанні події страхувальник зобов'язаний надати страховику, зокрема, документи, що підтверджують розмір збитків, завданих внаслідок події, а саме:

1) які підтверджують необхідні витрати на ремонт ТЗ та/або додаткового обладнання – кошторис ремонтних робіт, рахунки-фактури, наряди-замовлення та інші документи, які підтверджують їх виконання;

2) замість документів, зазначених в попередньому підпункті, страховиком може бути використаний акт товарознавчої експертизи, яка проведена спеціалізованою експертною організацією або фахівцем, який має відповідне право на проведення таких робіт. Проведення експертизи є обов'язковим за наявності обставин, що надають страховику можливість скористатись правом вимоги до осіб, винних у спричиненні збитків.

3) інші документи на вимогу страховика.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності визначаються Законом України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”. Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 7 даного Закону проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 5 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” суб'єктами оціночної діяльності є:

суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ч. 1 ст. 9 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”).

Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, яка, зокрема, встановлює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів.

У зв'язку з тим, що позивачем не наданий висновок автотоварознавчої експертизи щодо дійсної вартості застрахованого транспортного засобу на момент викрадення, суд не може вважати обґрунтованою суму страхового відшкодування в розмірі 134 077,50 грн., виплачену позивачем. Відповідно, позивачем залишився недоведеним розмір збитків, завданих страхувальнику внаслідок викрадення його автомобіля, право вимоги яких перейшло до позивача в порядку регресу. Суд окремо зауважує, що на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України, страховик отримує не право на відшкодування зробленої виплати, а право вимоги, яке попередньо належало страхувальнику (розмір якого обмежується сумою зробленої виплати). Тобто, право регресної вимоги страховика є похідним від права на відшкодування збитків від винної особи та не може його перевищувати. У зв'язку з цим страховик, заявляючи своє право регресної вимоги до винної особи, повинен довести розмір збитків, за завдання яких відповідає ця винна особа.

В даному випадку позивач розмір завданих збитків не довів, оскільки не надав суду відповідний висновок автотоварознавчої експертизи (при цьому відповідач і не заявляв в суді клопотання про проведення такої експертизи). Посилання в постановах про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 16.04.2007 р. та про зупинення досудового слідства від 12.06.2007 р. на те, що внаслідок викрадення автомобіля Живоракіну І.Є. була завдана матеріальна шкода в розмірі 166 000 грн., суд вважає недостатніми, зважаючи на вищезазначені вимоги Договору страхування та законодавства України щодо підтвердження цього розміру висновком експертизи, проведеної компетентними суб'єктами.

Таким чином, оскільки позивачем не були виконані вимоги ст.33 Господарського процесуального кодексу, а саме не доведені вина автостоянки у викрадені автомобіля, належність автостоянки відповідача, а також розмір збитків, завданих внаслідок викрадення автомобіля. У зв'язку з цим, позовні вимоги Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк” про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 134 077 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються  на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, м. Київ в особі Донецької філії Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк”, м. Донецьк про стягнення з Відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 134 077 грн.

Текст рішення оголошено в судовому засіданні 07.08.2009 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                              

Вик. Калашник Н.А.

Надруковано 4 екземпляри:

2 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – у справу.