Постанова

від 27.03.2015 по справі 815/407/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/407/15 ПОСТАНОВА   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           27 березня 2015 року                                                                                            м. Одеса                                                   Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЛАР” до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного Управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЛАР” (надалі – ТОВ «ВАЛАР» або позивач) до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного Управління Міндоходів в Одеській області (надалі – ДПІ в Овідіопольському районі), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки і складання акту “Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість” від 16.12.14р. №2299/15-21-02/31258583 (надалі – Акт перевірки) та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.01.2015р. №0000041502 (надалі – оскаржуване ППР), яким суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю “ВАЛАР” з податку на додану вартість визначено у розмірі 30913 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7728 грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ТОВ «ВАЛАР» отримано від ДПІ у в Овідіопольському районі Акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість” від 16.12.14р. №2299/15-21-02/31258583 та податкове повідомлення-рішення від 05.01.2015р. №0000041502, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначено у розмірі 30913 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7728 грн. ТОВ «ВАЛАР» не згодне з висновками Акту перевірки, вважає їх помилковими і необґрунтованими, дії по проведенню перевірки незаконними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. В Акті перевірки зазначено, що перевірка є камеральною і при її проведенні використана податкова декларація з податку на додану вартість від 11.11.2014р. №9065464856 за жовтень 2014 року. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях. Однак посадовими особами відповідача при перевірці, як це вбачається зі змісту Акту перевірки,  використано не тільки податкову декларацію з податку на додану вартість, а й здійснено співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних іншого платника податків – Приватного підприємства «Чеське», тобто використана при визначенні порушення Податкового кодексу України інша інформація і дані податкової звітності відносно стороннього суб'єкта господарювання, що не відповідає вказаному Кодексу, меті, суті камеральних перевірок. Отже, контролюючий орган, зробивши в Акті перевірки висновок про порушення позивачем ст. 198, 201 Податкового кодексу України, вийшов за межі наданих йому чинним законодавством України повноважень і функцій і відповідно такі висновки не можуть вважатися обґрунтованими. Крім того, обов'язок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних покладено саме на платників податку – продавців товарів/послуг і відповідні наслідки щодо недотримання такого обов'язку можуть бути застосовані саме до такого постачальника, а відповідальність має індивідуальний характер. До того ж позивач суму ПДВ у розмірі 30  913 грн.  – визначену в оскаржуваному ППР - сплатив у повному обсязі в ціні придбаних товарів. Представник позивача зазначив, що ДПІ в Овідіопольському районі фактично виявлено порушення у податковій декларації за жовтень 2014р. (про що вказано в Акті перевірки від 16.12.2014р.), але позивачем відкориговано суму ПДВ у розмірі 30913 грн. по вказаній податковій накладній у реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року шляхом подачі 09.12.2014р. відповідної податкової декларації за листопад 2014 року, що підтверджується відповідними квитанціями про її прийняття. Отже, на думку представника позивача, на дату оформлення Акту перевірки – 16.12.2014р. – порушення, якщо його таким вважати, не існувало взагалі, враховуючи подання податкової декларації з податку на додану вартість 09.12.2014р. – за 7 днів до складання даного акту. Представник позивача в судове засідання не прибув. Подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача в порядку письмового провадження. Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином та своєчасно. Жодних клопотань чи заяв про неможливість прибути у судове засідання не надходило. Крім того, представник відповідача не прибув у судове засідання, призначене на 04.02.2015р., через канцелярію суду подав клопотання про перенесення розгляду справи для підготування заперечення та інших матеріалів справи (а.с.53). В судове засідання, призначене на 17.02.2015р., представник відповідача також не з'явився, подав до канцелярії суду клопотання про продовження строку зупинення провадження у справі у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання. Станом на дату розгляду даної справи від представника відповідача до суду не надійшло ані заперечень проти адміністративного позову, ані заяви про визнання адміністративного позову, ані будь-яких інших документів по справі. Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не скористався правами, наданими ст.ст. 49, 51 КАС України, та не висловив своєї позиції з приводу даного позову. Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до вимог ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути    розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі  “Мороз та інші проти України” зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося. Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи за його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Крім того, саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року  справа “Мороз та інші проти України”). З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Відтак суд ухвалив про розгляд справи в письмовому провадженні. Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, судом встановлено наступні факти та обставини. ТОВ «ВАЛАР» зареєстровано 22.01.2001р. за №15431200000000285, основним видом економічної діяльності підприємства є « 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин». Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2014р. між ТОВ «ВАЛАР» («Покупець») та Приватним підприємством «Чеське» («Постачальник») укладено Договір №13/10, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця кукурудзу врожая 2014 року (надалі – Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити  Товар відповідно до умов даного договору у кількості 132,486 т. (а.с. 78). На підтвердження здійснення поставок Товару за вказаним договором позивачем надано до суду видаткові накладні ПП «Чеське» №1510 від 15.10.2014р. (а.с.70), №1610 від 16.10.2014р. (а.с.71), №1310 від 13.10.2014р. (а.с.72), №1410 від 14.10.2014р. (а.с. 73), податкові накладні №13/2 від 16.10.2014р. (а.с.74), №12/2 від 15.10.2014р. (а.с. 75), №11/2 від 14.10.2014р.  (а.с.76), №10/2 від 13.10.2014р. (а.с. 77), виписку з банківського рахунку (а.с.79) та товарно-транспортні накладні на перевезення товару (а.с. 66-69). 11.11.2014р. ТОВ «ВАЛАР» подано до ДПІ в Овідіопольському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, відповідно до якої визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у сумі 997 грн. (а.с.17-20). Даний показник утворився в результаті того, що підприємство задекларувало податкових зобов'язань зі сплати ПДВ на суму 34223 грн., а розмір дозволеного податкового кредиту ТОВ «ВАЛАР» визначило у сумі 35220 грн. Факт прийняття відповідачем зазначеної податкової декларації підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №2 про прийняття декларації відповідачем (а.с.23). Згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість), до податкового кредиту ТОВ «ВАЛАР» віднесено, серед іншого, операцію з придбання з податком на додану вартість у жовтні 2014 року у постачальника ПП «Чеське» (ІПН 306491115104) товарів  на суму 30913,33 грн. (а.с.21-22). 11.11.2014р. ТОВ «ВАЛАР» також подано до ДПІ в Овідіопольському районі реєстр виданих та отриманих накладних за жовтень 2014 року (що підтверджується відповідною квитанцією про прийняття), згідно яких підприємство позивача в жовтні 2014 року, а саме 17.10.2014р., отримало від постачальника ПП «Чеське» (ІПН 306491115104) податкову накладну №4/2 на загальну суму 185480,00 грн, у т.ч. 30913,33 грн. ПДВ (а.с. 24-27). Як встановлено судом, 09.12.2014р., ТОВ «ВАЛАР» відкориговано суму податку на додану вартість шляхом виключення з  реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкової накладної від 17.10.2014р. №4/2, отриманої від ПП «Чеське» (а.с. 35-38) та зменшення податкового кредиту за листопад 2014 року. Про отримання вказаного реєстру відповідачем свідчить квитанція №2, відповідно до якої зазначений реєстр доставлено до ДПІ в Овідіопольському районі 09.12.2014р. о 13:00:20 (а.с.39). 16.12.2014р. уповноваженою особою ДПІ в Овідіопольському районі проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ВАЛАР», код 31258583, за жовтень 2014 року, за результатами якої складено Акт №2299/15-21-15-02/31258583 (Акт перевірки) (а.с. 12-14). Згідно висновків Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВАЛАР» п. 198.2, 198.6 ст. 198 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ВАЛАР» занижено податкові зобов'язання на суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками жовтня 2014 року на суму 30913,33 грн. та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 30913,33 грн.    Як зазначено в Акті перевірки, перевіркою встановлено наявність розбіжностей реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних у виданих податкових накладних к контрагентом ПП «Чеське», а саме накладної №4/2 від 17.10.2014р. на суму ПДВ 30913,00 грн. На підставі Акту перевірки 05.01.2015р. ДПІ в Овідіопольському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 38641,00 грн., в т.ч. за основним платежем – 30913,00 грн., за штрафними санкціями  - 7728,00 грн. (а.с. 11). Не погодившись із діями відповідача щодо проведення перевірки, висновками податкового органу, на підставі якого відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом. Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ВАЛАР» підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.   Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI. Пунктом 20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), (надалі - ПК України) до повноважень контролюючих органів віднесено проведення відповідно до законодавства перевірок і звірок платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з п.п.75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Згідно пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. З аналізу наведених правових норм вбачається, що проведення камеральних перевірок входить до повноважень контролюючих органів, яким і є ДПІ в Овідіопольському районі, а складання Акту перевірки є обов'язком, визначеним чинним законодавством.   Крім того, суд зазначає, що акт перевірки є службовим документом, який фіксує обставини проведення перевірки, та жодним чином не створює прямих наслідків для підприємства, діяльність якого перевірялася контролюючим органом. Як зазначено в постанові Вищого адміністративного суду України від 04.11.2013р. №9991/7900/11, акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Відповідно до п. 3 Розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Відтак, позовні вимоги ТОВ «ВАЛАР» щодо визнання протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки і складання акту перевірки задоволенню не підлягають. При цьому суд зазначає, що оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Тобто акт перевірки є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення. Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного. Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Як вже зазначалося, оскаржуване ППР винесено на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності позивача. Згідно положень пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, 198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події,  що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої  як  платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи,  зареєстрованої  як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в  цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;  и) вид цивільно-правового договору. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201. 4 ст. 201 ПК України). Відповідно до п.201.6. ст.201 ПУ України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Згідно з п.200.10 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з абзацами 11-12 п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. Формуючи висновки про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 30913,33 грн. за жовтень 2014 року, ДПІ в Овідіопольському районі виходило з того, що ТОВ «ВАЛАР» включено до складу податкового кредиту за жовтень 2014 року суму податкової накладної продавця, а саме ПП «Чеське», яка не зареєстрована продавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних. Суд погоджується з тим, що відповідно до приписів чинного на момент визначення позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту законодавства відсутність реєстрації продавцем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцеві включати такі суми ПДВ до складу податкового кредиту. Водночас суд наголошує на тому, що нормами ПК України передбачено право платника податків самостійно виправити помилки, допущені у податковій декларації.   Зокрема, п. 50.1. ст. 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Згідно з п. 169.4. ст.169 ПК України перерахунок податку, перерахунок та обмеження податкової соціальної пільги. Як встановлено судом, позивач, виявивши помилки у податковій декларації з податку на додану вартість за 10-ий місяць 2014 року та у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року, скористався своїм правом та виправив виявлені помилки, зменшивши суму податкового кредиту за листопад 2014 року на 30913,33 грн., тобто на суму накладної ПП «Чеське» від 10.10.2014р. №4/2, та відобразив спірну податкову накладну у реєстрі виданих та отриманих накладних за листопад 2014 року, зазначивши її у реєстрі з від'ємним значенням. Як вже зазначалося, декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року та реєстр виданих та отриманих накладних подано ТОВ «ВАЛАР» та прийнято ДПІ в Овідіопольському районі 09.12.2014р., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією. Оскільки в даному випадку позивачем дотримано строки подачі декларації та виправлення помилок, за правилами п. 50.10 ст. 50 ПК України, враховуючи що позивачем перераховано суму податку, штрафні санкції до позивача не застосовуються. З матеріалів справи судом встановлено, що позивач при визначенні суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками листопада 2014 року, зменшив суму податкового кредиту за листопад 2014 року на 30913,33 грн., в результаті чого сума податку, що підлягає сплаті, збільшена на 30913,33 грн. Про зазначені обставини ДПІ в Овідіопольському районі стало відомо 09.12.2014р, що підтверджується квитанцією про прийняття податкової декларації та реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. Враховуючи, що камеральна перевірка, за результатами якої відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проводилася 16.12.2014р., тобто після того, як ТОВ «ВАЛАР» виправлено помилки, допущені у жовтні 2014 року, суд вважає, що підстави, зазначені в Акті перевірки, для винесення оскаржуваного ППР на момент проведення перевірки вже не існувало. З огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування. Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд  встановлює наявність або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 159-163  КАС України, суд, -   ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЛАР” до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного Управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,- задовольнити частково. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного Управління Міндоходів в Одеській області від 05.01.2015р. №0000041502. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                        Суддя                                                                                          Л.М.Токмілова Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЛАР” до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного Управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,- задовольнити частково. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного Управління Міндоходів в Одеській області від 05.01.2015р. №0000041502. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.