Рішення

від 23.03.2015 по справі 910/324/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015Справа №910/324/15-г

За позовомКомунального підприємства «Київський метрополітен» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАН» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДепартаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради пророзірвання договору та виселення Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Гайдай Т.В. від відповідача:не з'явився від третьої особи:Круть В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАН» (надалі - «Товариство») про розірвання договору та виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №150 від 16.03.2012 р., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про розірвання договору та виселення відповідача із займаних приміщень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, розгляд справи відкладено на 11.03.2015 р.

11.03.2015 р. представником позивача надано заяву про зміну позову, в якій позивач просив суд уточнити позовні вимоги в частині виселення відповідача із займаних приміщень та викласти їх у наступній редакції: виселити відповідача з нерухомого майна шляхом демонтажу тимчасових огороджуючи конструкцій Товариства.

Суд відзначає, що вказана заява за своєю правовою природою є заявою про зміну предмета позову, а оскільки така заява відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, вона прийнята судом для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.03.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання з'явилися, на виконання вимог ухвал суду надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, 26, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №20044248 від 05.02.2015 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2012 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Підприємством та Товариством (орендар) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №150 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 07.02.2012 р. №108 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря (об'єкт оренди), що знаходить за адресою: станція метро «Мінська» (вестибюль №2), б/н, для торгівлі непродовольчими товарами.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 111,9 кв.м та зазначена в викопіюванні з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 6.7 Договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

За змістом п. 9.1 Договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 16.03.2012 р. по 14.03.2015 р.

Пунктом 9.7 Договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою яка є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне платне користування частину переходу, що перебуває на балансі Підприємства, загальною площею 111,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, станція метро «Мінська» (вестибюль №2).

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю підстав, на думку позивача, для розірвання Договору та виселення відповідача з орендованого нежилого приміщення.

Договір є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування ним відповідачем.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що орендар не має права передавати свої зобов'язання за договором та передавати об'єкт оренди повністю або частково в користування іншій особі без письмової згоди орендодавця. Орендар не має права укладати договори (контракти, угоди), у тому числі про спільну діяльність, пов'язані з будь-яким використанням об'єкта оренди іншою юридичною чи фізичною особою, без дозволу орендодавця.

Відповідно до п. 8.3 Договору об'єкт оренди повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначення, обумовленим п. 1.1 цього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.09.2014 р. було проведено перевірку дотримання Товариством умов Договору, за результатами якої складено акт про проведення перевірки дотримання орендарем умов договору оренди.

Вказаним актом встановлено, що відповідачем в орендованих приміщеннях в порушення умов п. 1.1 Договору здійснюється торгівля продовольчими товарами; в порушення п. 8.1 Договору об'єкт оренди перебуває в суборенді з фізичними особами-підприємцями на підставі договорів №О-02/04 від 02.04.2013 р. та №О-01/08 від 01.08.2013 р.

При цьому, вказані договори №О-02/04 від 02.04.2013 р. та №О-01/08 від 01.08.2013 р. укладені без отримання письмової згоди орендодавця за Договором на передачу об'єкту оренди в суборенду.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем було допущено порушення умов пунктів 8.1 та 8.3 Договору.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Згідно з п. 6.7 Договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що Договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення сторонами його умов, позивач правомірно звернувся до господарського суду з вимогою про розірвання Договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Підприємства про розірвання Договору.

При цьому, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. №15-пр/2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.

Аналогічне застосування наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. у справі №3-74гс11, яка згідно ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою при розгляді інших справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З припиненням Договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення за Договором є обґрунтованою.

В той же час, вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення шляхом демонтажу тимчасових огороджуючи конструкцій Товариства задоволенню не підлягає, оскільки спосіб та порядок виконання рішення про виселення визначається державним виконавцем на підставі приписів Закону України «Про виконавче провадження» під час примусового виконання такого рішення.

При цьому, пунктом 8.5.6 Договору визначено, що у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро «Мінська» в термін, визначений п. 4.1.5 цього договору від свої огороджуючи конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених і цьому пункті договору умов, підприємство самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Таким чином, у випадку не звільнення відповідачем спірної частини приміщення, Підприємство на власний розсуд має право розпоряджатися огороджуючими конструкціями (кіосками) відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства підлягають до задоволення частково, а саме в частині розірвання Договору та виселення Товариства із займаного нерухомого майна.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з огляду на викладені обставини.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» задовольнити частково.

2. Розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №150 від 16.03.2012 р., укладений між Комунальним підприємством «Київський метрополітен», Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛАН» та Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛАН» (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, 26; ідентифікаційний код 19029466) з нерухомого майна (частини переходу) загальною площею 111,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, станція метро «Мінська» (вестибюль №2). Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАН» (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, 26; ідентифікаційний код 19029466) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03055, м. Київ, просп. Перемоги, 35; ідентифікаційний код 03328913) судовий збір у розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.03.2015 р.

Суддя В.П. Босий