Рішення

від 27.07.2009 по справі 17/107пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/107пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.09                                                                                 Справа № 17/107пд

          За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Луганські акумулятори”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОГРЕС-ВН”, м.  Луганськ

про розірвання договору та стягнення 106847 грн. 95 коп.

                                                                                                                 Суддя   Фонова О.С.                                                

                                                     Представники:

від позивача –Бєловицький С.І., довіреність № 31 від 09.12.2008;

від відповідача –Несвіт В.І., директор, паспорт серії ЕМ 545984 вид. Кам'янобрідським РВУМВС України в Луганській області від 27.01.2000.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на боргу у сумі 100 000 грн. та розірвання договору доручення № О-04-0421/2 від 21.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Луганські акумулятори” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПРОГРЕС-ВН” з  моменту набрання законної сили рішення суду.

Представником позивача у судовому засіданні 27.07.2009 подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позовними вимогами є вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 100000 грн.,  3% річних у сумі 1347,95 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 5500 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.07.2009 надав суду доказі на підтвердження сплати боргу у сумі 100000 грн.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

    в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганські акумулятори»(позивач у справі), як Довірителем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ВН»(відповідач у справі), як Повіреним, було укладено договір доручення на покупку продукції № О-04-0421/2 від 21.04.2008 року (далі –Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору Довіритель доручає, а Повірений бере на себе обов'язки заключити від імені та за рахунок Довірителя договір купівлі-продажу продукції виробничо-технічного зазначення з третьою особою (далі –Продавець).

Пунктами 1.2-1.3 Договору встановлено, що доручення вважається виконаним після укладення Повіреним угоди з Продавцем. Конкретні умови угоди, кількість продукції, максимальна ціна покупки, а також інші   умови   виконання   доручення  відповідно до Договору, вказуються в Додатку № 1 до даного Договору, та є його невід'ємною  частиною.

Згідно розділу 2 Договору Повірений зобов'язаний:

- виконати дане йому доручення відповідно до  вказівок Довірителя, передбаченими даним Договором і Додатком до нього, а також додатковими вказівками Довірителя, наданими в писемній формі;

- протягом  3 робочих днів після підписання Угоди, сповістити Довірителя про його висновок і передати йому екземпляр підписаного з Продавцем угоди;

- передати Довірителю все отримане у зв'язку з виконанням доручення протягом  3 робочих днів;

- у випадку неможливості виконати доручення за даним Договором Повірений зобов'язаний протягом  3 робочих днів сповістити про це Довірителю для ухвалення останнього рішення про зміну або припинення Договору:

- у випадку ухвалення рішення Довірителем про припинення Договору повернути отримані грошові кошти для виконання доручення протягом  трьох днів з моменту одержання вимоги про їхнє повернення;

-  виконати дане йому доручення особисто.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що  Довіритель протягом  п'яти робочих днів з моменту укладання даного договору перелічує на розрахунковий рахунок Повіреного грошові кошти в розмірі, необхідному для виконання даного доручення.

Пунктом 1-2 Додатку № 1 до Договору встановлено, що Загальна сума продукції, яку доручається придбати  Повіреному за Даним Додатком, складає 100000 грн. Продукція повинна бути передана Довірителю в строк до 01.06.2008.

Позивачем на виконання умов Договору 23.04.2008 було перераховано на рахунок відповідача 100000 грн. Однак, відповідач умови договору порушив,  своїх обов'язків Повіреного не виконав.

На вимогу позивача від 05.02.2009 року № 01/16/1 про повернення перерахованих коштів, відповідач відповіді не надав.

У зв'язку з вкладеним позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на боргу у сумі 100 000 грн. та розірвання договору доручення № О-04-0421/2 від 21.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Луганські акумулятори” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПРОГРЕС-ВН” з  моменту набрання законної сили рішення суду.

Крім того,  позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1347,95 грн. за період з 11.02.2009 по 24.07.2009 та інфляційних нарахувань у сумі 5500 грн. за аналогічний період.

Відповідачем відзиву на позовну заяву та пояснень стосовно суті спору не надано.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено ч.1 ст. 1000 ЦК України, за   договором  доручення   одна   сторона   (повірений) зобов'язується вчинити від імені  та  за  рахунок  другої  сторони (довірителя)  певні  юридичні дії.  Правочин,  вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.1 укладеного між сторонами Договору позивач перерахував відповідачу 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1355  від 23.04.2008 (а.с.13).

Відповідачем на виконання п. 2 Додатку № 1 від 21.04.2008  до Договору, що є його невід'ємною частиною, в строк до 01.06.2008  не виконано обов'язку за Договором.

Позивачем   було надіслано відповідачу вимогу від 05.02.2009 № 01/16/1 про повернення перерахованих коштів, однак, відповідач відповіді на неї  не надав,  кошти не повернув.

Факт наявності боргу в сумі 100000 грн. підтверджується матеріалами справи та  не спростовується  відповідачем.

Однак, представником відповідача у судовому засіданні 27.07.2009 надано суду доказі на підтвердження повної оплати боргу,  а саме платіжне доручення              № 356 від 08.07.2009 на суму 100000 грн.  

Приймаючи до уваги наведене,  провадження у справі в частині стягнення основного боргу слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того,  позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1347,95 грн. за період з 11.02.2009 по 24.07.2009 та інфляційних нарахувань у сумі 5500 грн. за аналогічний період.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо  розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже,  вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань у відповідають чинному законодавству,  є обґрунтованими та  вірно нарахованими.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

Судом встановлено істотне  порушення  договору з боку відповідача.

У частині 5 статті 188 ГК України  вказано, якщо  судовим  рішенням  договір  змінено  або  розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним  рішенням,  якщо  іншого   строку   набрання   чинності   не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, вимогу позивача щодо розірвання договору доручення на покупку продукції № О-04-0421/2 від 21.04.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганські акумулятори» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ВН»,  слід задовольнити. Датою розірвання вищевказаного договору є дата набрання рішенням законної сили.

За вказаних обставин, вимоги позивача за позовом підлягають задоволенню частково, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються  до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів   громадян   і   не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 106847,95 грн.,  отже державне мито складатиме 1068,48 грн., тоді як позивачем сплачено 1170 грн.  Зайве сплачене держане мито у сумі 101,52 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п.11 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд     

       в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОГРЕС-ВН”, м.  Луганськ, вул. Нагорна, буд. 38,  ідентифікаційний код 34942317 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Луганські акумулятори”, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 105в,  ідентифікаційний код 30597103,  3% річних у сумі 1347,95 грн. та інфляційні нарахування у сумі 5500 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 1153,48 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн., видати наказ.

3.          В решті вимог провадження у справі припинити.

4.          Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Луганські акумулятори”, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 105в,  ідентифікаційний код 30597103, зайве сплачене державне мито у сумі 101,52 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  28.07.2009.

Суддя                                                                                       О.С. Фонова