63/31-09
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2009 р. Справа № 63/31-09
вх. № 4843/5-63
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - КурганІ.І., дор. №534 від 06.08.2009 р. 3-ї особи
відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Українська пивна компанія Харків", смт. Коломак
до ТОВ "Агата Плаз", м. Харків
про стягнення 2400,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ "Українська пивна компанія Харків", смт. Коломак звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ТОВ "Агата Плаз" заборгованості в сумі 2400,00 грн., що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов*язань за договором поставки.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 13.07.2009 р. не з*явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, у зв»язку з чим суд відклав розгляд справи на 10.08.2009 р.
В судове засідання 10.08.2009 р. з"явився представник позивача та підтримав завлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов"язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до ст. 75 Господарсько процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.
02.06.2007 р. між сторонами укладено договір поставки № 792, відповідно умов якого позивач зобов»язався поставити та передати у власність відповідачу, а останній зобов»язався прийняти та оплатити один з видів продукції, вказаної в п. 1.1.1. договору ( далі - товар).
Згідно п.3.1. Договору, поставка товару здійснюється в одному з видів тари, вказаних в п. 1.1.2. Договору. Тара при поставці підлягає поверненню Покупцем Постачальникові в момент отримання товару, але не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару.
Окрім цього, в разі не повернення тари Постачальник має право вимагати від Покупця сплати вартості тари з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 3.5. договору тара, яка повертається зараховується по кількості, в першу чергу, в погашення простроченої заборгованості по тарі. При цьому, підстава повернення тари, вказана в накладній, постачальником до уваги не береться. Після погашення простроченої заборгованості по тарі, повернена тара зараховується в погашення поточної (не простроченої) заборгованості. Зарахування одного виду тари за інший допускається тільки з письмової згоди постачальника з урахуванням різниці вартості тари.
Відповідно до п. 6.3. Договору, в разі порушення строків повернення тари, вказаних в п. 1.1.3. договору, сторони керуються положенням про поставку продукції № 888 від 25.07.1988 р.
Відповідно до п. 59 положення про поставку продукції народного споживання затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР в Харківської області, прострочення повернення тари строком до 15 днів Покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 150 % від вартості не поверненої в строк тари. Якщо прострочення повернення тари складає більше ніж 15 (п'ятнадцять) днів, то сума штрафу, який підлягає сплаті, складає 300 % від вартості тари. Окрім того, сплата штрафу не знімає з покупця обов'язку виконати зобов'язання по поверненню тари в натурі.
Позивач своє зобов'язання згідно зазначеного Договору виконало в повному обсязі, а саме, поставило та передало у власність Покупця товар та передбачену п. 1.1.2. договору тару згідно ТТН № РН2-252085 від 25.03.08 р., що підтверджується товаро-транспортною накладною № Р112-252085 від 25.03.2008 р.
Однак, відповідач своє зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, а саме, не повернув позивачу в повному обсязі поставлену тару, а саме бочки КЕГ в кількості двох штук, вартістю 250,00 грн. (двісті п'ятдесят грн.), що підтверджується документом про повернення тари, а також актом звірки взаєморозрахунків станом на 14.05.2009 р., в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст..265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ст..685 ЦК України, 1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання. Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.
Згідно п.3.1. Договору, поставка товару здійснюється в одному з видів тари, вказаних в п. 1.1.2. Договору. Тара при поставці підлягає поверненню Покупцем Постачальникові в момент отримання товару, але не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін не повернув позивачу вказану вище тару, чим порушив умови Договору.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за повернення тари по Договору.
Сторонами в Договорі (п.6.3) передбачено відповідальність за неповернення відповідачем тари позивачу в установлені для цього Договором строки, яка зазначена в положенні про поставку продукції № 888 від 25.07.1988 р.
Відповідно до п. 59 положення про поставку продукції народного споживання затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР в Харківської області, прострочення повернення тари строком до 15 днів Покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 150 % від вартості не поверненої в строк тари. Якщо прострочення повернення тари складає більше ніж 15 (п'ятнадцять) днів, то сума штрафу, який підлягає сплаті, складає 300 % від вартості тари.
Таким чином, враховуючи прострочення строку повернення позивачу тари, ним нарахований штраф в сумі 1800,00 грн., який суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини.
Таким чином, враховуючи прострочення строку повернення позивачу тари, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення вартості тари (з урахуванням ПДВ) в загальній сумі 600,00 грн. та штрафу в сумі 1800,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11,15,16,525,526,530,546,548,549,598,610,611,612,625,629, Цивільного кодексу України, ст..ст..173,174,179,193,198, Господарського кодексу України ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ТОВ "Агата Плаз", м. Харків(61202 м.Харків, вул. Цілиноградська, буд. 42 - А код ЄДРПОУ 22678228 р/р 26005830806480 в ХОФ "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь ТОВ "Українська пивна компанія Харків", смт.Коломак (вул.Пролетарська,9 смт.Коломак, Харківська область, Код ЄДРПОУ 33163965 р/р 260080131862 в ЗАТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", м.Київ, МФО 320627) заборгованість у сумі 600,00 грн. основного боргу, 1 800,00 грн. штрафу, 102, 00 грн держмита, 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Суддя Погорелова О.В.
Рішення підписане 10.08.2009 року.
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 10.08.2009 |
Оприлюднено | 15.08.2009 |
Номер документу | 4330569 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Погорелова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні