Постанова

від 20.03.2015 по справі 826/17488/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2015 року № 826/17488/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" доРеєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко С.С. провизнання незаконним та скасування рішення № 15321187 від 22.08.2014 та зобов'язання вчинити дії.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни про визнання незаконним та скасування рішення № 15321187 від 22.08.2014 та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем 2 було протиправно прийнято рішення про накладення арешту на майно, яке на час накладення арешту належало на праві власності позивачу, а не ПАТ «Чернігівський Янтар».

Представник відповідачів, проти позовних вимог заперечила в повному обсязі та в судовому засіданні зазначила, що спірне рішення було прийнято на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №43482626 від 19.08.2014, виданого Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. Крім того, представник відповідачів зазначає, що державним реєстратором вчинено правомірні дії по накладенню арешту на спірне майно, оскільки в базі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містилася інформація про те, що спірне майно належить саме ПАТ «Чернігівський Янтар». Письмових заперечень на позовну заяву представником відповідачів суду не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

22.08.2014 державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Авраменко Сніжаною Сергіївною, розглянувши заяву державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Юхименко О.С., прийнято рішення №15321187 про проведення державної реєстрації обтяження, а саме - арешту нерухомого майна за адресою: Чернігів, проспект Миру, буд. 19.

Заява, на підставі якої було прийняте рішення №15321187, подана Державним виконавцем з метою накладення арешту на майно Приватного акціонерного товариства «Чернігівський Янтар» (код ЄДРПОУ 01554120) за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.08.2014 р. в рамках виконавчого провадженням №43482626 за яким АТ «БАНК «ТАВРИКА» виступає стягувачем, а Приватне акціонерне товариство «Чернігівський Янтар» боржником.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" вважає рішення відповідача 2 за №15321187 від 22.08.2014 незаконним та таким, що порушує норми чинного законодавства та звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Авраменко Сніжани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 серпня 2014 р. №15321187, суд зазначає наступне.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" та Порядком Кабінету Міністрів України, від 17 жовтня 2013 року N 868 " Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (надалі по тексту Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус). Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна за місцем розташування такого майна. Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, що обрані заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник). Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії. У разі коли у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном виникають речові права, що є похідними від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав нотаріус, яким вчиняється нотаріальна дія, одночасно проводить державну реєстрацію права власності на таке майно та державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4 1 цього Закону. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Згідно із частиною другою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень", Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10 червня 2013 р. по справі №927/500/13 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк «Таврика» та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Чернігівський Янтар» майно, шляхом набуття на нього права власності АТ «БАНК «ТАВРИКА», а саме - приміщення магазину ювелірних виробів, магазину непродовольчих товарів: у підвалі "1-1" - "1-17", "2-1" - "2-10", площею 468,3 кв.м., на першому поверсі "1-1" - "1-7", "2-1" - "2-19", "3-1", площею 470,3 кв.м., по другому поверху "1-1" - "1-10" площею 499,5 кв.м., всього 1438,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Чернігів, просп. Миру, буд. 19.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2013 за ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» зареєстровано право власності на приміщення магазину ювелірних виробів, магазину непродовольчих товарів: у підвалі "1-1" - "1-17", "2-1" - "2-10", площею 468,3 кв.м., на першому поверсі "1-1" - "1-7", "2-1" - "2-19", "3-1", площею 470,3 кв.м., по другому поверху "1-1" - "1-10" площею 499,5 кв.м., всього 1438,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Чернігів, просп. Миру, буд. 19.

В матеріалах справи міститься копія реєстраційної справи (арешт нерухомого майна) на нежиле приміщення: Чернігівська обл., м. Чернігів, просп. Миру, буд. 19, у якій міститься: картка прийому заяви №15321132 від 22.08.2014; Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.08.2014, видана Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Юхименко О.С. за номером ВП №43482626; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 25916906 від 22.08.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №15321187 від 22.08.2014; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 22.08.2014.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 25916906 від 22.08.2014 вбачається, що Державним реєстратором Аврамченко С.С. 22.08.2014 о 10:30:21 було внесено запис, про те, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, номер: 43482626, виданий 19.08.2014, видавник: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, внесено запис про обтяження на все нерухоме майно.

У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 22.08.2014 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 25916906 від 22.08.2014, містяться дані, що власником спірного майна є ПАТ «Чернігівський Янтар», а не позивач.

Відповідно до пункту 15 Порядку N 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Отже, на час прийняття Рішення від 22 серпня 2014 році №15321187 в базі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно була наявна інформація, що спірне майно належить на праві власності ПАТ «Чернігівський Янтар», що підтверджується вищезазначеним витягом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень", Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині щодо визнання незаконним та скасувати Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Авраменко Сніжани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 серпня 2014 року №15321187 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання Відповідачів внести запис до Державного реєстру прав про скасування запису про державну реєстрацію обтяження (арешту), що внесений на підставі Рішення Відповідача 2 від 22 серпня 2014 року №15321187, суд зазначає наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що судом не встановлено протиправності у діях державного реєстратора, суд вважає, що позовна вимога щодо зобовязання внести запис до Державного реєстру прав про скасування запису про державну реєстрацію обтяження (арешту), що внесений на підставі Рішення Відповідача 2 від 22 серпня 2014 року №15321187 не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов